«До чого тут російський народ?» Ось чого не розуміють німці
Німецька аудиторія ламається на питанні ставлення українців до росіян
Мав останніми тижнями розмови з багатьма німцями. Розмови цікаві, іноді складні, іноді цілком відкриті й очевидні. І ось що впадає в око — попри те, що німецьке суспільство в переважній своїй більшості (суб'єктивно — в тотальній своїй більшості) підтримує Україну в бажанні відстояти свою свободу і свої території, все одно час від часу в розмовах про війну виникають глухі кути. Зазвичай, німецька аудиторія ламається на питанні ставлення українців до росіян. Негативного ставлення, ясна річ. Мовляв, до чого тут російський народ? До чого тут російська культура? Мовляв, є поганий Путін і слід відокремлювати його від російського суспільства. Інакше якось неконструктивно виходить, надто різко, надто емоційно.
Це дуже зручна система означень, дуже комфортна точка зору, в якій є «путінська війна», «путінська армія» і «путінська Росія». Річ у тім, що немає жодної путінської Росії. Є російський Путін. Колективний підсвідомий (хоча, чому підсвідомий? — цілком усвідомлений, чітко оприявлений) Путін, якого російське суспільство так довго вирощувало, і який для російського суспільства є цілком прийнятним, більше того — життєво необхідним. Він їх влаштовує, оскільки ретранслює необхідні їм і затребувані ними ідеї реваншизму, ксенофобії, імперськості.
Частина європейців, керуючись своїми уявлення про мир у всьому світі, далі вперто намагається розгледіти російську опозицію, російських демократів, російських дисидентів. У їхній уяві є чітке розмежування: ось тут поганий Путін і партія війни, а ось тут — притомні росіяни, які є заручниками режиму. Звідки це розділення? Великою мірою від задавнених комплексів і недостатньої поінформованості. Якби лояльні до Росії європейці мали можливість детально ознайомитись із настроями в російських соцмережах, вони би не могли не помітити, що війну в Україні (та не просто війну — ліквідацію України як такої, викорінення українства як чогось неприпустимого в російській картині світу) підтримує не якась ефемерна партія війни, близька до Кремля — ці наративи ретранслюють десятки, якщо не сотні блогерів та «лідерів суспільної думки», і позитивно коментують сотні, якщо не тисячі «звичайних», «простих», «пересічних» росіян, тих росіян, у ксенофобію та шовінізм яких уперто не хочуть вірити добрі європейці. До того ж, що прикметно, добрих європейців «пересічні росіяни» теж не сприймають, не люблять і вважають стратегічними ворогами. Про це добрі європейці теж могли би доволі легко й швидко дізнатися з російського інформаційного простору.
Європейців «пересічні росіяни» теж вважають стратегічними ворогами
Тому не слід громадити неточні й помилкові означення. Немає жодної путінської агресії. Є російська агресія. І реакція українського суспільства на цю агресію, на військові злочини, на масові вбивства є цілком зрозумілою й передбачуваною. Як, на думку противників різких висловлювань і гострих оцінок, українці мають ставитися до тих, хто прийшов їх знищувати? Саме знищувати: убивати, закатовувати, забивати до смерті, залишати мучитись, закопувати в загальних ямах. Як потрібно ставитися до вбивці в твоєму домі? З емпатією? Християнським смиренням? Християнство, наскільки пам’ятаю, не передбачає безсилості та приреченості, воно тримається на любові, одним із виявів якої є захист ближнього. Чи може просто не варто в компанії пацифістів говорити про християнство?
Тож шановним європейцям хочеться сказати: не шукайте борців за свободу там, де свобода вважається шкідливим надлишком. Росіян не влаштовують умови утримання в тюрмі, а не сама тюрма. Заперечуючи колективну відповідальність росіян за цю ганебну, криваву війну, ви просто виправдовуєте чужу безвідповідальність. Як при цьому почуваєтеся ви самі, напевне не знаю, але схоже, що цілком комфортно.
Зводячи проблеми сьогоднішньої Росії до умовного Путіна, ігноруючи поширений у російському суспільстві імперський шовінізм, ви просто підгодовуєте дракона. А дракону, за великим рахунком, усе одно, хто його підгодовує. Він усе одно всіх ненавидить.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
