Від кандидатства до членства. Як Україні здолати шлях до ЄС?

1 липня, 15:06

Найшвидше до ЄС після отримання статусу кандидата вступила Фінляндія — за 3 роки

Більше тижня минуло з моменту, як Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС. За цей час ми чули багато питань: від «коли ми вступимо до ЄС?» та «чи не застрягнемо у статусі „вічного кандидата“, як Туреччина?» до «чи не втратить Європа інтерес до України через кілька місяців чи років?» та «чи не розвалиться сам ЄС, доки Україна буде рухатися до нього?». Кожне з цих питань має право на життя. І рішення надати Україні статус кандидата викликало бурхливий коктейль з різних думок та емоцій — від неприкритої ейфорії до скепсису щодо перспектив євроінтеграції.

Відео дня

Скепсис цілком можна зрозуміти — Україна веде війну з Росією, частина території України досі окупована агресором, у нашої країни є об'єктивні проблеми з реформами та боротьбою з корупцією, та й всередині самого ЄС не все добре — вистачає як євроскептиків, що сумніваються в доцільності розширення ЄС, так і скептиків щодо можливості України стати повноцінної країною європейської спільноти.

Але головного не змінити: всі 27 країн Європейського Союзу визнали Україну як визначну для Європи державу. Державу, що зараз захищає європейський континент від навали російської варварської армії та диктаторської системи. Це — визнання визначного внеску українського народу у європейську свободу та європейську культуру. Але далі нам усім разом доведеться дуже багато працювати, щоб кандидатство перетворилося на повноцінне членство в ЄС.

У середньому від отримання статусу кандидата до вступу до ЄС проходить 8 років. Найшвидше до ЄС після отримання статусу кандидата вступила Фінляндія — за 3 роки. Найдовше «кандидатство» у Туреччини — з 1999 року воно триває досі. Але для нас як країни зараз головне не заглядати уперед, а чітко зрозуміти ДЛЯ ЧОГО нам необхідний шлях до ЄС. Бо не членство в ЄС створює гарний рівень життя в країні, гарантує верховенство права чи дотримання прав і свобод громадян, а проведені реформи та трансформації суспільства.

І саме про це нам говорить та дорожня карта, яку ми маємо виконати щоб не втратити статус кандидата і згодом перейти до предметних перемовин про членство України в ЄС. Зараз для України, крім величезних випробувань через війну, відкрилося і унікальне вікно можливостей — провести реформи, на які 30 років «не було часу» чи не вистачало політичної волі. Перший «дедлайн» для українського уряду, політиків та суспільства — кінець 2022 року. До цього часу ми маємо продемонструвати прогрес в ключових реформах.

Реформи, що входять до пакету умов нашого кандидатства, важливі, в першу чергу, для України. Бо вони забезпечують розвиток українського суспільства та української економіки. За останні 25 років ВВП країн-кандидатів до ЄС в середньому зростав на 2% швидше, ніж у самого ЄС. І головний фактор — це проведення системних реформ, які скорочували розрив в економічному та інституційному розвитку між ЄС та країнами-кандидатами.

Крім того, виконання Україною плану реформ відкриває для нашої країни можливість отримати доступ до програм підтримки кандидатів від Європейської комісії — Instrument for Pre-accession Assistance (далі — IPA). На поточний етап IPA — на період з 2021 до 2027 року — виділено 14 млрд євро. На частину цієї допомоги може розраховувати Україна. Крім того, з 2014 до 2022 року ЄС та фінансові структури ЄС виділили Україні понад 17 млрд євро у вигляді грантів та позик. Ще 4,5 млрд після 24 лютого 2022 року.

Перший «дедлайн» для українського уряду, політиків та суспільства — кінець 2022 року

Після візиту до Брюсселю на саміт ЄС мені стало очевидно, що № 1 для наших партнерів — розбудова в Україні правової держави та антикорупційна політика. Україна претендує на величезні інвестиції в наш розвиток та відновлення. І ефективна судова та правоохоронна система є гарантією того, що ми станемо привабливим місцем для інвестицій, де державі довіряють.

З чого складаються вимоги Європейського Союзу до України?

1.Призначити керівника САП. Європейська Комісія відкрито вимагає від влади затвердити визначеного переможця конкурсу на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і виконати обіцянку, яку президенту Байдену та європейським союзникам давав президент Зеленський. Ні, не треба думати, що європейці чи американці «лобіюють» переможця, адже для них важлива саме повага до інституцій та процедур.

2.Проведення прозорого конкурсу на призначення нового голови НАБУ, який продовжить розбудовувати цю незалежну антикорупційну інституцію. На думку наших партнерів, збереження інституційної незалежності САП, НАБУ та антикорупційного суду має забезпечити ефективні антикорупційні розслідування та відповідні вироки суду.

3.Реформа Конституційного суду. Європейська Комісія вимагає запровадити в Україні механізм прозорого попереднього добору суддів Конституційного суду для гарантії їх доброчесності та незалежності, що гарантує прозору роботу Конституційного суду та дозволить уникнути ганебних історій, пов‘язаних з боротьбою за контроль над ключовим конституційним інститутом.

4.Перезавантаження та чистка Вищої ради правосуддя від корупціонерів та людей з сумнівною репутацією, а також творення нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Це, на думку наших партнерів, має в цілому завершити базовий етап судової реформи.

В історії інтеграції до ЄС є як вдалі, так і невдалі приклади виконання подібних вимог. Болгарія і Румунія, які в 2007 році стали членами ЄС і до реформ теж були відомі, як вкрай корумповані країни, в цілому змогли провести успішну реформу судової влади та створити розвинену антикорупційну інфраструктуру. І в цьому визначальну роль зіграло громадянське суспільство та антикорупційні активісти. В той же час Чорногорія, яка досягла великих успіхів у координації безпекової політики та економічної політики ЄС, дуже далека від членства у ЄС саме через відсутність успіхів у судовій реформі та в цілому утвердженні верховенства права.

Які ще вимоги сформували наші партнери до України? Важливо, щоб боротьба з олігархами відбувалася в конституційному правовому руслі. Європейська Комісія в цілому підтримує ідею «антиолігархічного закону» та боротьби з олігархічним впливом, але вимагає від влади того самого, чого вимагали всі помірковані політики в країні — направити закон на експертизу Венеціанської комісії та внести корективи відповідно до результатів експертизи.

Прикладом успішної боротьби з олігархічним впливом є Хорватія, де історично між національними політичними та економічними елітами існували «клієнтські відносини». В тому числі, важливим елементом цієї боротьби була боротьба з бюрократичною спадщиною комуністичного минулого. Хорватія вже пережила те, що доведеться пройти Україні — відновлення після кровопролитної та руйнівної війни, при цьому ця балканська країна змогла побудувати демократичне суспільство з визначним політичним різноманіттям (в Парламенті країни зараз представлено 15 партій).

Три інші вимоги — ухвалити рамковий закон про нацменшини, схвалений Венеційською комісією, а також внести зміну в закони про боротьбу з відмиванням коштів та щодо аудіовізуальних медіапослуг з передачею питань управління галуззю незалежному регулятору ЗМІ — скоріше технічні та найпростіші у виконанні.

Крім пунктів, що має зберегти за Україною статус кандидата, для нашої країни дуже важливо продовжити економічні реформи та розбудову інклюзивного суспільства. Підтримка бізнесу, відмова від шкідливої практики постійного перегляду податкових правил, розвиток вільної торгівлі з ЄС, стимулювання експорту, гарантії захисту інвестицій критично необхідні як під час війни, так і в період післявоєнного відновлення. І українські політики мають чітко розуміти, що війна — не привід підсилювати контроль держави над економікою, бо це шкодить не тільки руху до ЄС, але й поточним справам в Україні.

Ключовим елементом стабільності у військовий та післявоєнний час для України є енергетична стабільність. Росія розглядає свої корисні копалини як зброю, якою шантажує і Україну, і ЄС. І саме тому гармонізація енергетичних систем України та Європейського союзу, а також продовження реформ енергетичного сектору, забезпечення прозорості Нафтогазу та Енергоатому такі важливі саме зараз — це буде додатковою перевагою України при європейській інтеграції України.

Не можна забувати і про побудову в Україні інклюзивного суспільства, де буде неприйнятною будь-яка дискримінація за гендерними, расовими чи релігійними ознаками. Наші європейські колеги вітають ратифікацію Україною Стамбульської конвенції, але нам потрібно і надалі розвивати інструменти моніторингу та боротьби з усіма видами дискримінації.

Чи буде успішним наш шлях реформ? Перед нашими очима є успішні приклади країн Балтії — Литви, Латвії, Естонії, приклад Хорватії та Румунії, приклади Польщі, Чехії та Словаччини, які розглядали реформи з переліку ЄС в першу чергу, як можливість позитивно змінити свою країну. І отримали подвійний результат — і позитивну трансформацію власних систем, і членство в ЄС. Хорватії не завадили наслідки війни, а Румунія, Болгарія та країни Балтії успішно впоралися з комуністичними ранами.

І одночасно перед нами приклад країн Західних Балкан (Сербія, Македонія і Чорногорія, що вже мають статус кандидата ЄС, а також Боснія, що такого статусу ще не має). Всі ці країни цілком могли би вже стати членами ЄС, але відсутність політичної волі до реформ у сфері верховенства права, а також політична нестабільність уповільнює процес інтеграції до ЄС. Дуже часто політична еліта цих країн — особливо Сербії хоче потрапити до ЄС «авансом» і розглядає необхідні реформи як «кабалу», а не можливість для своєї країни вийти на новий рівень. І зараз вибір за Україною: або йти шляхом країн Балтії чи Хорватії, або займатися імітацією.

Головне, що нам зараз потрібно — політичне лідерство та пріоритет євроінтеграції України над особистими амбіціями окремих політиків та політичних сил. Кращого шансу дотиснути стару корумповану та посткомуністичну систему у нас може не бути. І дуже важливо, щоб влада розуміла важливість залучення громадянського суспільства та громадян до процесу реформ. І не ігнорувала вимоги проєвропейського громадянського суспільства, європейських та американських союзників, а виконувала свої обіцянки та зобов’язання вчасно та без спроби затягнути або спотворити процес реформ, як це виходить поки що з тією ж антикорупційною прокуратурою.

Ми не можемо зрадити тій жертві, яку приносить український народ заради свободи та європейського майбутнього. Наш шанс швидко пройти шлях, який інші країни проходили десятиріччями нам кожного дня дарують героїчні Збройні сили України. І я впевнена в нашому успіху: ми переможемо ворога та будемо у ЄС.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X