Відьмак на розтяжці
У героя сьогоднішнього огляду конкурентів не могло бути в принципі — минулого тижня вийшов найбільш очікуваний серіал року
Так, за всіма параметрами саме «Відьмак» в цьому сезоні був найяскравішою ягідкою на ринку — екранізація соковитої польської фентезі-франшизи, замішаної на слов’янському фольклорі, головна прем'єра від Netflix, яким кров з носу потрібен власний великий серіал з підземеллями і драконами. Купуємо, пробуємо, прислухаємося до рецепторів…
Ситуація видається приблизно такою — у Netflix був вибір: похмурий дорослий серіал з оголенням і кишками в стилі НВО, або ж щось стильно-модно-молодіжне в дусі супергероїки. Тепер дивимося на послужний список шоураннера Лорен Шмідт Гіссріх і бачимо там «Захисників», «Шибайголову» і «Академію Амбрелла».
Таким чином більшість питань, що обов’язково виникають при перегляді дебютного сезону, відразу відсікаються. Чому Цирі зробили старше? Тому що цільова аудиторія повинна ототожнювати себе з нею. А чому древню, Йенніфер, що молодиться, зробили такою юною? А так вона сексуальніше. І так далі — зачіски сучасні, зуби сяють, лати гламурні —ак буває, коли робота стилістів важливіша за сценаристів.
В результаті Аня Чалотра грає юну перську княжну з «Аладдіна», а ніяк не столітню відьму, що приймає вигляд молодої жінки. Пам’ятаєте Мішель Пфайффер із «Зоряного пилу»? Не той погляд, не той досвід. Гаразд, вирішили додумати історію її дитинства, але можна ж було підібрати для ролі дорослої Йенніфер другу актрису? Ні, це складно. А треба простіше: так, щоб в кошелі дзвеніло рівно стільки грошей, за скільки сторгувалися (завжди в казках це дратувало). І т.п.
Зате сам відьмак вийшов краще очікуваного. Так, часом здається, що Генрі Кавілл ось-ось протягне кулак до неба і полетить кудись на Мангеттен, але могло ж бути й гірше! Тож з вибором головного героя творці не промахнулися, якраз така харизма їм і потрібна — мускул, мускус, ніякої самоіронії.
Вибір аудиторії вплинув і на трактування літоснови: з похмурого сільського фентезі Сапковського Netflix спробували розтиснути Нью-Вестерос: сила, обраний, дракони, палаци, амазонки. Щоб уникнути звинувачень у расовій дискримінації, додали десяток другорядних персонажів африканського походження; щоб відповідати духу часу, «прокачали» героїнь, а то у автора жінок на курси відьмаків не приймали, непорядок. Могли б — замінили б вовкулаку чупакаброю.
В результаті розтяжка ні до чого доброго не привела: американській аудиторії важко і незвично (ні Джека тобі, ні Джона), а фанбаза книг і відеоігор розчарована невідповідністю оригіналу. У Сапковського, до речі, в перших книгах для вертикально-горизонтального серіалу все написано ідеально — ланцюжок окремих історій-етюдів, пов’язаних між собою.
Вибери творці перший варіант, можна було так і йти — поступово занурювати глядача у світ Відьмака, показувати героя в різних обставинах і підключати інших персонажів по черзі. Замість цього вирішили грати на пониження і гнати все відразу, перемудрили з часовими коридорами, заплутавши непідготовлену аудиторію, якій і так довелося важко.
Та й знято бюджетно: хоррор періодично обертається трешем в дусі «Еша проти живих мерців», симпатична боївка (вона у Сапковського виписана краще, ніж у Мартіна) вирішена в дусі Гая Річі, але після пілотного епізоду на ній економлять.
«Повагою історію не пишуть», ніби на виправдання творцям каже бард Лютик. Гаразд, як скажеш — 7 з 10 з тегом #МБК — Могло Бути Краще.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в кіно з Фоззі — щочетверга
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном — щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі
Більше поглядів тут
