Відлуння війни

15 лютого, 17:04
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Тридцять років тому, 15 лютого 1989 року, "радянські" війська покинули територію Афганістану

Останнім по мосту, що з'єднує дві держави, пройшов командувач 40-ї армії генерал Борис Громов. Втім, є дані про те, що ще деякий час, найімовірніше, до самого розпаду СРСР, в Афганістані залишалися якісь спецчастини радянських військ, які охороняли Наджибуллу і здійснювали каральні операції. Про це, зокрема, згадував у 2014 р. генерал армії Махмуд Ахметович Гарєєв.

Які ж були результати війни в Афганістані? Сподіваючись на «авось», вище політичне керівництво прирекло країну на абсолютно безперспективну військову авантюру.

З економічного погляду афганська війна була божевіллям. СРСР, економіка якого до початку 1980-х років входила в кризу, витратив на війну в Афганістані колосальні кошти. До кінця 80-х років прем'єр-міністр Микола Рижков сформував комісію з економістів, яка мала провести повний облік радянських витрат на афганську війну. Остаточних результатів так і не було підбито – Рижков пішов у відставку. Але відомо, що в період з 1978 до 1990 року видатки Радянського Союзу тільки на підготовку національних професійних кадрів для народного господарства Афганістану, на допомогу в придбанні та використанні технологій, на пільгове кредитування і відстрочки за платежами для уряду Афганістану, а також безоплатна допомога становили 8 мільярдів 48,6 мільйонів інвалютних карбованців.

Афганська війна для Радянського Союзу з військового погляду скінчилася нічим

Цілком очевидно, що, з огляду на вартість сучасної військової техніки, яка загинула в боях, витрати на озброєння, ремонт і амортизацію, а також корумпованість радянського військового і партійного чиновництва, наведену цифру можна збільшити мінімум на порядок, а то і на два. Ба більше, навіть після виведення військ, СРСР продовжував допомагати зброєю кабульському режиму. У 1989 році було здійснено постачання військової техніки на суму 2,6 млрд. карбованців, а в 1990 – не менше ніж на 1,4 млрд. В умовах економічної кризи подібні витрати руйнували народне господарство Росії.
Структура втрат убитими радянських військ за категоріями військовослужбовців виглядає наступним чином. Офіцери 1979, прапорщики 691, сержанти 3166, рядові 7879, робітники і службовці військових частин 118, військові радники 180, представники інших міністерств і відомств 584. Загалом 14597.

Поранено було 53,7 тисячі осіб, з яких інвалідами стали 6669, в тому числі 1-ї групи – 1479 осіб. 172 офіцери змушені були припинити службу в збройних силах через поранення. Інфекційним гепатитом було уражено 115 308 осіб, а на черевний тиф – 31080 солдатів і офіцерів.

Мені невідомо, скільки афганців загинуло та було покалічено в цій війні. Воїнів і цивільних осіб. Для них ця війна стала боротьбою за батьківщину, за віру, за власну гідність. У народі, чисельність якого не перевищувала тоді і 20 млн. осіб, три мільйони з яких стали біженцями в сусідніх країнах – Ірані та Пакистані, чисельність втрат, боюся, перевищує мільйон осіб. І від чиїх би рук не загинули ці люди – від рук солдатів Камаля і Наджибулли або від рук російських солдатів – їхня кров на нас. Вона ще не змита.

Ще одним штрихом афганської війни став факт практично повної відсутності в лавах 40-ї армії (так офіційно іменувався експедиційний корпус в Афганістані) дітей партійних функціонерів навіть районного масштабу. Генерал Борис Громов пише про два відомі йому випадки служби в Афганістані сина секретаря Астраханського обкому партії і ще одного сина партійного чиновника, але це винятки, що підтверджують правило. Закликаючи народ до виконання «інтернаціонального обов'язку», правителі СРСР не поширювали його на своїх домочадців.

Афганська війна для Радянського Союзу з військового погляду скінчилася нічим. Радянські війська не могли в Афганістані здобути перемоги за визначенням, так само, як і зазнати поразки. Перемога над народом, який практично весь узявся за зброю, неможлива, навіть більше, перед 40-ю армією подібних завдань ніхто не ставив, а злиденний і розорений народ Афганістану не міг здолати наддержаву, що має повне панування у повітрі і володіє ракетно-ядерною зброєю, що для сучасної війни є визначальними факторами перемоги.

Громадянська війна в Афганістані почалася до введення "радянських" військ і не скінчилася до цього дня. Режим Наджибулли, підживлюваний радянською зброєю, протримався більше трьох років після виведення радянських військ з Афганістану та впав у квітні 1992 року, через 4 місяці після припинення допомоги в зв'язку з розпадом СРСР. В Афганістані виросли вже два покоління людей, які не знають мирного життя, що призвело до радикалізації ісламського тероризму, появи руху Талібан, який повісив Наджибуллу у вересні 1996 року, а головне призвело цю країну до повномасштабної національної катастрофи.

З'їзд народних депутатів СРСР визнав у 1989 р. неоголошену війну в Афганістані «грубою політичною помилкою колишнього керівництва СРСР».

На жаль, нинішній оперетковий парламент Росії зняв ці звинувачення з "колишнього керівництва СРСР", мабуть, щоб тягар можливості подібного ж засудження за Сирію і Україну не висів над "нинішнім керівництвом Росії". Марно.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени 

Журнал НВ (№ 21)

Парламентскі списки

Завдяки двом новим політичним силам на парламент чекає безпрецедентне в історії України оновлення

Читати журнал

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Lifestyle

Сьогодні, 10:50

img
Як тренується і харчується Зеленський. Розповідь президентського тренера
Food&Drink

Вчора, 11:05

img
Гастрономічний топ. П’ять найбільш вражаючих ресторанів на думку Дмитра Запорожця