"Жахливий скандал в Європі": Vol. 2

1 коментувати

18 червня на сайті Новое Время опублікували колонку кореспондента Івана Яковини стосовно конфлікту європейського масштабу, що недавно вибухнув через відмову нового уряду Італії прийняти 629 біженців з країн Африки. Як юристка, хочу дещо прояснити цю ситуацію

Іноземним громадянам, що перетнули морський державний кордон Італії на рятувальному судні під французьким прапором, відмовили у допуску до італійського порту. Хоч через декілька днів «Акваріус» таки зміг пришвартуватись до берегів Іспанії.

Читачам іншої професії сприймати узагальнену інформацію щодо подій у світі набагато легше. Та обговорення таких з правової і соціальної точки зору сенсибельних тем, як міграція та пошук притулку, потребує об’єктивного аналізу.

Почнімо з короткого огляду міжнародних договорів з прав людини на європейському рівні щодо гарантії основоположних прав шукачів притулку. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (або ж Європейська конвенція з прав людини) за 1950 рік закріплює заборону нелюдського та принижуючого гідність поводження або покарання. У свою ж чергу, Хартія ЄС з прав людини 2000 року наголошує про невід’ємність людської гідності, а також безпосередньо гарантує право на притулок, посилаючись на Женевську Конвенцію про статус біженців 1951 року. Ясна річ, що країни, які ратифікували цей договір, зобов’язані його дотримуватись. А тепер детальніше по поличках.

Важливо не забувати про роль та правовий статус Угоди

Дублінська угода (або Dublin III) щодо права на притулок в країнах ЄС, укладена в 2013 році, базується на статті 78 Договору про функціонування ЄС, і у ієрархії нормативно-правових актів за юридичною силою має пріоритетну позицію по відношенню до національного міграційного та біженського права країн-членів. Особливого значення Угода набула під час міграційної кризи 2015 року, після активізації військових дій у Сирії. Метою європейського співтовариства було уніфікувати норми міграційного права на рівні ЄС, чітко впорядкувати існуючі критерії та регламентувати порядок функціонального розподілу країн, що є відповідальними за прийняття, перевірку документів та, у разі наявності достатніх підстав, – ведення процесу отримання заявником статусу біженця. Тому відповідальність за гарантії захисту та забезпечення  визнаних та зареєстрованих в Італії біженців несе саме італійський уряд. Нагадаю, що Італія, так само як Німеччина та Франція, є країнами-членами Угоди, які мають рівні зобов'язання щодо її реалізації. Це важливо розуміти, аби не втрачати здоровий глузд при оцінці подій на європейській арені.

У чому саме полягає протиріччя поведінки італійської сторони? Країна ЄС, морський або сухопутний кордон якої первинно та – увага – нелегально (тобто без паспортних документів та/або шенгенської візи у випадку її вимоги відповідно до норм Шенгенського кодексу – ось як у ситуації з групою мігрантів з Африки) перетинається шукачем притулку, має як мінімум розпочати формальну процедуру надання статусу біженця, а у випадку виконання ним всіх передбачених законодавством вимог для отримання такого статусу – надає притулок та гарантує захист прохачу. Зазначене правило діє у випадку, якщо в ході первинної перевірки особи та її документів через спеціальну базу даних Eurodac System  (що є обов'язковим правилом) не підтвердиться інформація про те, що в іншій з країн ЄС заявник вже подав аналогічну заяву і ця країна наразі проводить перевірку документів. Італія ж безапеляційно відмовила у допуску судна до порту та первинній перевірці групи біженців на можливу юрисдикцію інших країн ЄС. Хоча юридично мала вчинити інакше.

До речі, попри загальні правила прийому біженців першою країною в'їзду, Dublin III передбачає також немало винятків і відкриває достатньо можливостей для лавірування. Як приклад візьмімо Німеччину, для якої тема міграції та надання притулку наразі є найгострішою та водночас найчутливішою у політичному, правовому та медійному поприщах.

По-перше: іноземний громадянин, який має право безвізового в'їзду до країн Шенгенської зони, відповідно до статті 14 Dublin III може самостійно вибирати країну першого в'їзду, де має бажання подати заяву на отримання статусу біженця. Утім, після подачі заяви і початку проходження процедури перевірки втрачає право на отримання притулку в інших країнах ЄС. 

По-друге: іноземний громадянин може мати шенгенську візу, видану, наприклад, посольством Німеччини у країні його громадянства та, одночасно, переслідування, але країною першого в’їзду з певних причин є, як варіант, Італія. Тоді, відповідно до статті 12 Dublin III, ця людина втрачає право на отримання притулку та захисту з боку італійського уряду і зобов'язана покинути країну протягом тижня. Обидва випадки передбачають, передусім, перетин саме повітряного державного кордону.

По-третє: іноземний громадянин, відповідно до статті 3 Dublin III, має право подати заяву на отримання притулку у країні другого в'їзду у випадку, якщо країна першого не змогла/не може забезпечити людині гідні умови перебування. Звісно, цьому має бути офіційне підтвердження. Так, біженці з Сирії, яких після перетину морського державного кордону прийняв уряд Греції, через жахливі умови у спеціальних таборах нерідко використовували її як транзитну територію та через певний час прямували до Німеччини, де успішно перетинали державний кордон та згодом отримували право на притулок.

На цьому виключення з правил не закінчуються. І стосуються, звісно, не лише однієї Німеччини. На практиці положення Dublin III продемонстрували значну кількість колізій та прогалин – особливо у випадках пропущення терміну видворення заявників до проведення процедури надання статусу біженця країни, або щодо надання дозволу на в’їзд групі біженців, що до цього перетнули кордон однієї або навіть кількох безпечних третіх країн, або перетину морського державного кордону на судні під прапором іншої країни ЄС тощо. І позиція Італії у випадку з «Акваріусом», з одного боку, демонструє нам цей «букет» юридичних протиріч у всій красі. А з іншого – дає зрозуміти, що дозвіл Італії на перетину кордону судном міг би призвести до подальших переговорів та можливого вторинного переміщення певного відсотка новоприбулих людей як мінімум у напрямі Франції.

Звісно, ми не можемо знати усіх деталей політичних перемовин двох конфліктуючих країн. І «підводних каменів» там може бути безліч. Але важливо не забувати про роль та правовий статус Угоди. З урахуванням усіх мінусів, Dublin III все ж покладає на країн-учасниць серйозні юридичні зобов'язання. Тож не можна просто взяти і через банальну впертість та невирішені політичні конфлікти «выкинуть вон из страны полмиллиона нелегалов». Або відмовити у прийнятті майже двох сотень людей, що з метою пошуку притулку тривалий час перебували у відкритому морі, в радше за все нелюдських умовах, без можливості виходу на сушу. І судно з якими в конкретний момент знаходиться на морському кордоні твоєї країни. Навіть якщо воно – під французьким прапором.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Україна 2020. Економіка

Не пропустіть! 18 жовтня, відбудеться лекція НВ «Економіка 2020». Новий курс чи старі реформи? Приватизація чи відкати? Долар по 8 чи 50? Зростання чи дефолт? Спікери: Андрій Коболєв, Віктор Пинзеник, Оксана Маркарова, Ольга Гуцал.

Відвідати лекцію
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.