"Умови в Швеції нас не влаштовують"

13 грудня 2018, 16:20
1326
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

У 1920-х емісари короля Густава V вісім років домагалися виїзду шведських колоністів на історичну батьківщину. Але ті попросилися назад в Україну

У листопаді 1929-го до Центрального комітету у справах нацменшин при ВУЦВК прийшов лист із Стокгольма. Писали Петер Кнутас і Вольдемар Утас.

«Ми, емігранти із села Альт-Шведендорф Бериславського району Херсонської округи, виїхали 22 липня цього року до Швеції. Це був необдуманий крок. Ми змішаного німецько-шведського походження. Через місяць ми вже переконалися, що наявні в Швеції умови нас не задовольняють, як кліматично, так і економічно та політично. Ми звернулися до шведського уряду і повпреда СРСР з проханням про дозвіл виїхати назад до України.

Також про це ми писали уряду України та Бериславському райвиконкому. <...>. Зрештою отримали відмову. Це нас не задовольняє. Ми ще не виписалися з українського підданства і не зробимо цього в жодному разі. Ми шведське громадянство не приймаємо. Тому ми звертаємося повторно до Центрального Комітету СРСР і України про дозвіл нам повернутися на старе місце проживання. Про те, щоб нас не викреслили зі списків землекористувачів і залишили б нам наші будинки. Надайте допомогу нашим трьом сім'ям. Якщо неможливо оселитися на старому місці, то хоча б по сусідству. Ми б охоче приєдналися до німців сільради Шлангендорф (Бериславського району). Ми нічого не маємо проти колективізації і обіцяємо підтримувати всі заходи Радянської влади. <...> Ми просимо Нацмен і нацсекцію посприяти нам отримати дозвіл на зворотний виїзд до України. Просимо не відмовити у нашому проханні».

Зараз Альт-Шведендорф – це село Зміївка

Шведські колоністи з'явилися в Україні ще за Катерини II. У 1781-му жителі балтійського острова Дагьо (зараз Хійумаа в складі Естонії), який на той час уже 60 років був у складі Російської імперії, звернулися до цариці. Їм життя не давали місцеві аристократи, і вони просили переселити їх на будь-які зручні землі на материку.

Катерина відгукнулася на прохання. Але дозволила шведській громаді їхати тільки далеко на південь, у незаселені таврійські степи. За більш ніж сто років вони міцно там облаштувалися і стали звичайними херсонськими селянами. Дарма, що мову і традиції зберігали.

Жителі Альт-Шведендорфа зуміли вистояти у лихолітті громадянської війни 1917-21 років. Тоді ризик тотального грабунку і свавілля з боку різних банд, а, втім, і різних регулярних військ, був максимальним.

Однак у 1920-х шведські дипломати відчули, яке майбутнє обіцяють комуністичні гасла. За вісім років вони домоглися дозволу вивезти співвітчизників на батьківщину. Найважче було вмовити самих колоністів покинути обжиту землю. Але і це вдалося.

Москва дозволила шведендорфцям виїхати, але за умови, що вони візьмуть з собою тільки те, що зможуть відвезти в пасажирських поїздах. З важким серцем 881 колоніст покинув Херсонщину.

Щоб підбадьорити співвітчизників, організатори евакуації пообіцяли їм підйомні. По дорозі їх годували і напували дивовижним напоєм – кавою. А після прибуття до Стокгольма їх зустрічав і приймав у ресторані брат короля принц Карл.

Однак через чотири місяці емігранти попросилися назад. Багато колоністів-шведів з тих, хто виїхав, вступили у Швеції до місцевої комуністичної партії, вважаючи, що це стане надійним доказом лояльності до радянської влади.

Сім'ям Кнутаса і Утаса дозволили повернутися вже в 1929 році. Обох навіть призначили керівниками партосередків у Альт-Шведендорфі, який перейменували на Старошведське. Незабаром ще 250 осіб покинули Швецію заради України.

Перші пару років скандинавські колоністи, як і інші нацменшини, сприймали радянську владу з ентузіазмом. Уряд розпорядився про створення національних колгоспів. В Україні з'явилися єврейські, польські, німецькі та циганські господарства.

У голодні 1932-33-х шведам пощастило більше за українців. З Європи вони отримували продовольчі посилки і навіть грошові перекази. Організація торгівлі з іноземцями (Торгсин) всіляко це заохочувала, бо допомога приходила в валюті, яка була вкрай необхідна Кремлю. Валюту міняли за зручним для влади курсом і видавали отримувачам перекази в радянських рублях.

З дозволу союзного керівництва Торгсин навіть провів рекламну кампанію в західних засобах масової інформації, закликаючи висилати валюту родичам і співвітчизникам в СРСР.

У січні 1933-го Старошведське стало лихоманити. Колгоспні збори почали нагадувати антирадянські мітинги. На одному з них Маттіас Нурберг, який ще недавно попросився назад до СРСР, запитував: "Навіщо нам колгоспи? Працюємо, працюємо, а хліба нема, сидимо голодні. Краще вести індивідуальне господарство". А його односельчанин Юліус Хансас додав: "Я в цьому колгосп не здохну і сподіваюся втекти до Швеції через Бессарабію".

Жінки Старошведського написали листи на історичну батьківщину з розповідями про критичне становище в селі: "Ми згрішили проти Швеції і шведів і продемонстрували величезну невдячність. Але ми не відали, що творили. У селі немає ні їжі, ні гасу. У магазині продаються тільки комуністичні книги, плакати та інше сміття. Якщо ви християни, ви повинні пробачити нас. Подумайте про наших невинних дітей".

У 1933 році впливовий депутат шведського парламенту Густав Ольссон звернувся до міністра закордонних справ своєї країни Рікарда Сандлера і короля Швеції Густава з проханням втрутитися в долю радянських шведів. "В радянській Україні відбувається катастрофа, голод, якого ще не знала історія, – писав він. – Незважаючи на це, Радянський Союз заперечує голод, а Ліга Націй [довоєнний аналог ООН] не робить нічого. Тим часом серед жертв голоду – представники народів Європи: шведи, латиші, естонці та поляки".

Але всі подібні відозви залишалися без відповіді.

Другий удар по шведській громаді припав на 1937-й. Тоді кожен, хто говорив по-російськи з акцентом, автоматично ставав ворожим агентом. Багатьох чекав розстріл або табори.

Зараз Альт-Шведендорф – це село Зміївка. У ньому близько 2,5 тис. жителів. Трохи більше сотні з них ще зберігають в пам'яті уривки свого шведського минулого.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Події

Вчора, 09:17

article_img
Ввічливі патрульні привозять до старих ментів. Відомі українці - про конфлікт київської поліції з С14
Події

Сьогодні, 08:13

article_img
Перше місце України. Рейтинг країн з найвищою смертністю, спровокованою неправильним харчуванням
Наукпоп

Сьогодні, 07:00

article_img
Ейнштейн в люті. Дослідження темної матерії кидає виклик сучасній фізиці