Російський аншлюс Криму виправданий? Частина перша

28 коментувати

У пропагованого Кремлем наративу, що анексія Криму має історичне підґрунтя та її майже одноголосно підтримує все населення, є багато прихильників не тільки в Росії, але і на Заході

Часто ці коментатори вважають себе – на відміну від «ідеалістичних» захисників міжнародного права, – геополітичними «реалістами» або навіть, на відміну від своїх занадто емоційних колег, більш збалансованими та незангажованими спостерігачами. Ця проблема ще більше стосується різних німецьких та інших європейських публіцистів так званих «Russland-/Putin-Versteher» або «таких, що розуміють Росію/Путіна», тобто зацікавлених у Східній Європі, які вважають, що вони краще за інших експертів знають російську «душу». На підставі цих нібито глибинних знань Росії дані «Russland-/Putin-Versteher» мають певну симпатію або, принаймні «емпатію» до зовнішньої політики сьогоднішнього Кремля.

Але різні апологетичні наративи аншлюсу Криму часто залишають поза увагою той факт, що російська пропагандистська підготовка, операція спецслужб і військова інтервенція вже почалися в лютому 2014 року. Якщо не раніше. У західних коментарях часто забувають, що фактичний аншлюс півострова Росією вже стався за кілька днів до уявного «проголошення незалежності» Автономної Республіки Крим (АРК) 11 березня 2014 року та офіційної (протиправної) анексії цих територій РФ 18 березня 2014 року. І тільки раптова військова окупація півострова Москвою наприкінці лютого – на початку березня 2014 року зробила можливою цю зміну меж і визначила офіційний процес сецесії півострова та його формального захоплення РФ. Загальний перебіг відділення Криму від України та аншлюсу в Росію не тільки грубо порушив кілька фундаментальних міжнародно-правових норм і Конституцію України, АРК і навіть самої РФ – факти, які вже відносно добре висвітлені у західній науковій юридичній літературі. Різні політичні деталі «референдуму», організованого Кремлем 16 березня 2014 року, також ставлять під сумнів популярний серед напрочуд багатьох тезу західних політиків, журналістів і дипломатів, згідно з якою більшість жителів Криму нібито настійно вимагала «возз'єднання» півострова з РФ, і що для цього аншлюсу були вагомі історичні причини.

Москва та її представники у Криму постійно переслідують політичних інакодумців на півострові Сумнівне походження «референдуму»

Як не дивно, але один з особливо критичних ранніх коментарів щодо фіктивного референдуму у Криму було висловлено трьома представниками Ради при президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини, тобто, офіційного консультативного органу Володимира Путіна. Один із членів цієї авторитетної російської установи як приватна особа відвідав Крим у середині квітня 2014 року. Спираючись на спостереження та розмови під час його неофіційного візиту, а також на інші дослідження, троє членів Ради з прав людини згодом публічно виступили з повідомленням, що за оцінками «практично всіх опитаних експертів і мешканців» відсоток людей, які взяли участь у «референдумі» в АРК, становив не 83,1%, як повідомляли (тоді вже підконтрольним Кремлю) кримським органам влади, а від 30% до 50%. За оцінкою трьох видатних російських правозахисників, серед жителів АРК, які взяли участь у референдумі, анексію підтримали не 96,77%, як повідомляли вірні Москві органи влади АРК, а від 50% до 60%.

Ці цифри не сильно відрізняються від середнього результату різних опитувань про приєднання Криму до Росії, що проводили на півострові до анексії. Критична оцінка голосування у Криму 16 березня 2014 року трьома членами Ради з прав людини при президенті РФ також підтримується статистичним аналізом тимчасової динаміки офіційно зазначеної явки імовірних учасників псевдо-референдуму. Це дослідження вказує на ймовірну масштабну фальсифікацію результатів голосування. Підсумки неофіційної доповіді російських правозахисників теж підтверджуються ще нижчою оцінкою участі кримських виборців у голосуванні Меджлісу кримських татар.

Навіть якщо врахувати ймовірність вищої явки та більшої підтримки анексії в місті Севастополь, як бази російського Чорноморського флоту, виходить, що за приєднання півострова до Росії, ймовірно, свої голоси віддали менше третини всього населення Криму. Це занадто маленький відсоток для того, щоб хоча б частково виправдати такі істотні зміни кордонів Європи після кінця «холодної війни». До того ж, доповідь членів російської Ради з прав людини цитувала політичних експертів у Криму, які зазначали що «жителі Криму голосували не стільки за приєднання до Росії, скільки за припинення, за їхніми словами, корупційного свавілля і злодійського засилля донецьких ставлеників».

Чому опитування, проведені пізніше, не легітимізують «референдум»

За даними останнього релевантного опитування, яке відбулося в середині лютого 2014 року, – за кілька днів до початку окупації Криму російськими солдатами без розпізнавальних знаків, – об'єднання Росії та України в одну державу (таке питання було поставлено соціологічною службою) тоді підтримав 41% опитаних в АРК, не враховуючи місто Севастополь. Цей результат більш-менш відповідає результатам ранніх опитувань щодо можливого приєднання півострова до Росії. Зате різні опитування, проведені після військового і політичного захоплення Росією Кримського півострова, здається, демонструють більш ніж у два рази більшу підтримку анексії жителями Криму: цей показник після 2014-го року, як правило, збільшують, іноді навіть більше, ніж на 80%. Однак такі нібито однозначні результати, отримані вже після анексії, з огляду на далі викладені причини мають лише часткову значущість у трактуванні подій, які були у Криму на початку 2014-го року.

Це пов'язано з тим, що результати останніх опитувань треба не тільки розглядати як прямий наслідок впливу потужної антиукраїнської кампанії цькування, проведеної прокремлівськими ЗМІ – єдиними джерелами дійсно масової інформації, які доступні жителям Криму з березня 2014 року. Деякі інтерпретації останніх опитувань, у яких більшість респондентів, мабуть, підтримує анексію, не беруть у достатній мірі до уваги відому тенденцію до прийняття виборцями позиції, зумовлені попередніми подіями, і до підтримки нині чинного статус-кво. Рішення, ухвалені на народних голосуваннях, викликані не тільки політичними уподобаннями голосуючих, але й такими факторами як громадський конформізм або стратегічний розрахунок.

Прийнятий у будь-якій ситуації вагомий політичний вибір значною мірою залежить від того пройденого шляху (т. зв. «path-dependency») і тяжкості, незручностей і ризиків зміни цього раніше вільно чи мимоволі обраного напрямку розвитку. У багатьох опитуваннях щодо найфундаментальніших питань про державність, кордони та безпеку відображаються не тільки ідеологічні уподобання, але також і загальна схильність до підтримки чинного державного порядку і бажання збереження громадського спокою – якщо, звичайно, вони є. Частковим прикладом цього явища був референдум про незалежність Шотландії у 2014 році, коли 55,3% населення, в якому приблизно 84% себе вважають шотландцями і серед якого завжди були сильні сепаратистські тенденції, проголосувало проти незалежності свого регіону від Сполученого королівства.

Через це варто нагадати, що фактор прихильності виборців до цього статус-кво мав на території Криму до початку 2014-го року вражаючі «проукраїнські» наслідки. Ефект залежності політичної поведінки від раніше обраного шляху і тенденція підтримки будь-якого чинного порядку, якщо він не суперечить корінним інтересам людей, забезпечував відносно високий рівень політичної стабільності на півострові протягом останніх 20 років, попри, безперечно, сильну наявність промосковських настроїв серед багатьох етнічно російських кримчан ще до прямої медійної та суспільної підготовки анексії Кремлем від початку 2014-го року. За результатами інтерв'ю в рамках серйозного польового дослідження британського політолога Елеонор Нотт за кілька місяців до Євромайдану, навіть ті мешканці Криму, які дотримувалися однозначно проросійських поглядів у 2012-2013-х роках при постановці питання «або-або» висловлювалися радше конформістськи, тобто за збереження півострова як частини України, а не за його включення в РФ. Ця, на перший погляд, несподівана преференція серед промосковськи налаштованих кримчан, напевно, частіше за все не була результатом якихось особливих симпатій до української держави, а, радше, бажанням зберегти стабільність, передбачуваність і спокій у своєму рідному регіоні.

Навіть більше, деякі спостерігачі, які посилаються на дослідження, проведені вже після анексії, здається, недооцінюють або взагалі ігнорують можливі ризики, на які доводиться зважати потенційно проукраїнськи або просто не проросійськи налаштованим респондентам опитувань про бажану належність Криму. Такі респонденти на окупованому півострові повинні сьогодні мати значущий ступінь мужності і бути готові до можливих неприємностей для себе і своїх близьких, якщо вони відкрито висловлять перед незнайомцями – тобто, імовірними співробітникам соціологічних служб, – свої сумніви щодо російської анексії, свій жаль про відділення півострова від України, або навіть своє схвалення повернення Криму під контроль Києва. З огляду на нову політичну та правову ситуацію на півострові з початку російської окупації, така поведінка може призвести до різних «проблем».

Після того, як Москва анексувала кримський півострів, він перетворився на один із тих регіонів Європи, де рівень забезпечення базових політичних і цивільних прав є найбільш обмеженим. З 2014-го року несхвалення так званого «возз'єднання» стало на території Криму дедалі більше політично стигматизованим прокремлівськими ЗМІ та владою. У гіршому випадку, вираз такої позиції може мати серйозні наслідки для респондентів – якщо, наприклад, опитування прослуховується, або ж узагалі просто інсценується спецслужбами. Пам'ятаючи радянський порядок і репресивну практику КДБ, з якого вийшли Путін і Ко, деякі кримчани, мабуть, не готові до вираження своїх можливих нонконформістських поглядів перед людьми, які себе представляють як усього-на-всього «дослідники».

Із 2014-го року у Криму діє досить жорстке «анти-екстремістське» та «анти-сепаратистське» російське законодавство, спрямоване на обмеження загального політичного дисидентства. Москва та її представники у Криму постійно переслідують політичних інакодумців у Криму. Це особливо стосується антимосковськи налаштованих членів кримськотатарської меншини – та часто і просто прихильників української символіки та культури. Через ці та інші схожі причини, можливі наслідки критики анексії, жаль про відділення від України, або ж визнання належності до української держави в опитуваннях для респондентів передбачити неможливо.

Напевно побоювання про непередбачувані наступні загрози – незалежно від реальної ймовірності їхнього майбутнього втілення – є серед багатьох проукраїнськи налаштованих опитаних. Імовірно, тому деякі або навіть багато проукраїнськи налаштованих жителів Криму відмовляються від участі в опитуваннях про статус півострова. З огляду на всі ці причини слід обережно ставитися до результатів досліджень ставлення виборців Криму, проведених навіть відомими західними соціологічними інститутами на півострові після російської анексії 2014-го року. Ці дані мають тільки обмежене значення для оцінки реальної народної підтримки для російської анексії Криму до початку її систематичної підготовки Москвою з початку 2014-го року.

Сумнівне походження «референдуму»

Повертаючись до подій весни 2014-го року, є й інші причини, за якими проведений Росією псевдореферендум не може бути навіть частковим виправданням поблажливого ставлення до Росії у питанні анексії Криму. Підготовка, процедура, медійна підтримка і формулювання «референдуму» були настільки явно тенденційними, що цей процес голосування можна використовувати в підручниках як класичний приклад маніпуляції голосуванням. Так, дату проведення «референдуму» протягом короткого періоду часу двічі змінювали. У жителів Криму не було ані часу, ані можливості відкрито, вільно і критично обговорити альтернативи, серед яких вони могли вибирати на передбачуваному народному голосуванні 16 березня 2014 року.

До проведення «референдуму» ОБСЄ озвучила причину, через яку вона не посилала своїх представників спостерігачами на це голосування: «Міжнародний досвід [...] показав, що процеси, спрямовані на зміну конституційного ладу, та обговорення регіональної автономії – складні, і потребують багато часу. Іноді вони можуть тривати кілька місяців і навіть років [...]. Політичні та правові зміни такого характеру повинні обговорюватися в рамках інклюзивного та структурованого діалогу на національному, регіональному та локальному рівнях». Цих умов не було дотримано. Тому ОБСЄ і всі інші більш-менш компетентні міжнародні урядові та неурядові організації, які спостерігають за подібними голосуваннями, відмовилися надсилати своїх представників. Замість них Кремль запросив кілька десятків членів різних іноземних радикальних і, в більшості випадків, особливо маргінальних неросійських політичних угруповань і представив цих гостей російським телеглядачам як «міжнародних спостерігачів».

Голосування проходило під відчутним психологічним тиском, створюваним демонстративною присутністю російських солдатів без розпізнавальних знаків («зелені чоловічки», або ж «ввічливі люди») і проросійських бійців різних нерегулярних воєнізованих груп. Дивним є і те, що серед запропонованих на «референдумі» варіантів голосування не було шансу проголосувати за просте збереження статус-кво, тобто Конституції АРК, що діє з 1998-го року. Зате у кримських виборців були дві можливості змінити правовий статус Криму: проголосувати або за приєднання півострова до РФ, або за повернення до старішої конституції АРК 1992 року. До того ж, обидві можливості були сформульовані на бюлетенях амбівалентно – і, в певному сенсі, навіть абсурдно.

Продовження матеріалу буде опубліковано в розділі Погляди. Слідкуйте за оновленнями

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Передплатіть журнал НВ за спеціальною ціною

До кінця листопада дешевше на 110 грн.
Передплатіть журнал на 12 місяців усього за 559 грн.

Ваш промокод для сплати онлайн – 89790834

Передплатити журнал
Ukraine-2020

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.