Українська трудова міграція – зрада чи перемога?
Політики, коментуючи питання міграції, переважно згадують її в негативному контексті. Але чи є міграція, особливо трудова, лише «зрадою» і як з цією «зрадою» боротись?
Збільшення мобільності робочої сили сприяє глобальному економічному розвитку. Це відбувається, бо економічні ресурси завдяки міграційним потокам використовуються більш продуктивно. Однак для країн-донорів ефект міграції не завжди позитивний. Робоча сила – один з чинників виробництва. Її нестача внаслідок міграції може стримувати розвиток економіки. Якщо ж з країни масово виїжджають високоосвічені та висококваліфіковані працівники, то це стримує технологічний розвиток та втілення інновацій, обмежуючи якісну зміну структури економіки.
Відповідно до дослідження Центру економічної стратегії «Скільки українців поїхало за кордон і що державі з цим робити», міграція в Україні має насамперед короткостроковий, маятниковий характер. За нашими експертними оцінками, до 4 млн українців можуть бути задіяні у трудовій міграції, а одночасно поза межами країни може знаходитись до 2,6-2,7 млн українців.
До негативних наслідків короткострокової трудової міграції можна віднести: зменшення споживчого попиту, зменшення податкових надходжень та соціальних внесків, інфляцію заробітних плат, соціальне розшарування суспільства. Натомість, серед позитивних – зменшення безробіття та бідності, притік грошових переказів, більше стимулу інвестувати у освіту.
Українці, які працюють за кордоном, як правило, не сплачують податки зі своїх доходів
Мігранти привозять чи переказують в Україну зароблені за кордоном кошти, що становлять щороку 7,6-8,4% ВВП. Ця сума перевищує увесь обсяг прямих іноземних інвестицій в нашу країну. Наприклад, у 2015-2017 роках ці кошти допомогли утримати сальдо поточного рахунку платіжного балансу близьким до нуля.
Серед негативних наслідків міграції – дефіцит робочої сили, який стає особливо помітним із виходом економіки з кризи. Трудові мігранти залишають країну заради більш високої зарплати. Щоб конкурувати із іноземними працедавцями розміром зарплатні та при цьому не втрачати конкурентоспроможність, українські підприємства мусять інвестувати у підвищення продуктивності праці.
Українці, які працюють за кордоном, як правило, не сплачують податки зі своїх доходів, але часто отримують субсидії та соціальні виплати від держави. У 2015-16 рр. трансферти від держави складали 27% від сукупних ресурсів домогосподарств, більше 40% українських родин отримували субсидії. Можна припустити, що частину цих коштів отримали українці, які не могли б претендувати на них, якщо б вони декларували доходи, отримані за кордоном.
Через брак достовірних даних важко точно оцінити чистий вплив міграції на економіку країни. На нашу думку, він є позитивним під час кризи, але може стати стримуючим фактором для економічного розвитку у довгостроковій перспективі.
Європейський досвід демонструє: країни, що тільки-но увійшли до ЄС переживали масштабні еміграційні хвилі до більш розвинутих країн ЄС. Наприклад, населення Латвії між 2000 і 2017 роками скоротилося на чверть. За оцінками Міжнародного валютного фонду, у різних країнах Східної Європи еміграція «зрізала» 0,6-0,9% в.п. від щорічного росту ВВП у 1999-2014 роках.
Для того, щоб уникнути негативного впливу міграції на економічне зростання в довгостроковій перспективі Україні потрібні інвестиції у підвищення ефективності праці. Це дозволить підвищити реальну зарплатню всередині країни та зробити міграцію менш привабливою альтернативою.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
