Голос Ірини Бекешкіної. Що показало нове соцопитування про українців

23 серпня, 14:45

Українці не дадуть індульгенції на монополізацію влади. Однак чи залишаються ризики?

«Я далека від думки, що голос народу — голос Божий, але його, безперечно, треба знати. І часом він буває вирішальним». Так казала легендарна соціологиня, директорка Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, яка ввійшла до списку 100 великих українців всіх часів (за версією НВ). Детальніше про Ірину Бекешкіну, її публіцистику, барвисті афоризми, нещадну боротьбу з маніпуляторами від соціології (яких вона влучно називала «роги й копита»), про високі професійні стандарти журналістики («має бути свобода слова, а не свобода проплаченої дезінформації») — у книзі «Ірина Бекешкіна: Поки ми живі…»

Відео дня

Тож добре, що наша влада враховує дані опитувань. Але іноді на найвищому рівні хочуть побачити те, що дуже хочеться побачити. Після публікації липневого опитування КМІС та ОПОРИ з питанням яке показало, що українці готові під час війни віддати частину свобод владі, мене буквально бомбили журналісти, зокрема, закордонні, чи справді українці стають авторитарними. Тож нам, в «Демініціативах», було цікаво, чи наше серпневе опитування «обличчям до обличчя» (спільно із соціологічною службою Центру Разумкова) це підтвердить, адже ми ставили питання ширше, в світоглядному плані. І виявилося, що українці віддають перевагу саме свободам.

Війна і демократія

З початку російського повномасштабного вторгнення запит на демократію та її пріоритетність зріс значно більше, аніж на «сильну руку». Для 64% респондентів демократія є найбажанішим типом державного устрою для України. Лише для 14% «за певних обставин автократія може бути кращою, аніж демократія», і ще для 13% немає значення, яким є тип режиму. Такі показники підтримки демократії найвищі за багато років спостережень: до 2014 року пріоритетність демократії підтримували менше 50%, після Революції Гідності цей показник виріс до 54%, але лише після початку великої війни він перевищив 60%.

Тож «до диктатури ми не схильні. Коли робили дослідження цінностей населення, на першому місці - завжди свобода. А от законослухняність — традиційно в кінці списку».

Війна очевидно сприятиме подоланню ілюзій і самоорганізації суспільства

«Україна є унікальним кентавром, де високий рівень свободи сполучається з високим рівнем корупції і беззаконня. Зараз Україна — це плюс свобода, мінус закон. Далі можливі два шляхи: додати до свободи закон і стати демократичною країною чи відняти у країни свободу і стати авторитарною державою».

Наразі, під час війни, 58% українців вважають, що кілька сильних лідерів можуть зробити для країни більше, ніж усі закони та дискусії. До великої війни показник підтримки «сильної руки» не перевищував 55%. Проте таке зростання є суттєво меншим, аніж збільшення підтримки демократії. Варто зазначити й те, що найвищі показники підтримки «сильної руки» були зафіксовані ще в кінці «нульових» і становили близько 75%. Це був час, коли «знову привид бродить обширами колишнього Союзу — цього разу привид авторитаризму». Та в Україні це не вдалося: «Я хочу нагадати, що і в Революції Гідності, і в Помаранчевій революції взагалі брало участь 15%, і цього було достатньо».

Чи залишаються ризики? Так. В умовній дихотомії «свободи» чи «достатку» українське суспільство залишається розділеним. 31% респондентів в обмін на власний добробут готові поступитися державі часткою своїх прав і громадянських свобод. Проте понад 47% — заради особистої свободи та гарантій дотримання всіх громадянських прав готові терпіти певні матеріальні труднощі.

Що нас об'єднує?

Понад 90% українців пишаються своїм громадянством. Це — найвищий показник за весь час соціологічного моніторингу.

Віра в перемогу у війні — є тим, що найбільше об'єднує українське суспільство.

А крім того, 37% опитаних вважають, що за роки існування незалежної України було більше позитивного, аніж негативного. 40,5% кажуть, що позитивного та негативного було приблизно порівну, а 15%, що негативного було більше. Попри війну, частка позитивних оцінок є найвищою за час спостережень. Молодші респонденти зазвичай більш оптимістичні у своїх оцінках історії незалежної України.

Перемога і що за нею

Понад 90% опитаних вірять у перемогу України у цій війні. При цьому лише 9% вважатимуть перемогою вигнання російських військ з усієї території України, окрім окупованого Криму, 7,5% - відновлення статус-кво станом на 23 лютого 2022 року.

Отже, як би цього не хотіли різні «путінферштеєри» на Заході, і сам Путін, який почав війну на винищення українських міст і сіл, українці не відчувають начебто природній за цих умов поклик: «хай буде, як буде, аби завершити війну на будь-яких умовах». Навпаки українці мобілізуються. Ірина Бекешкіна казала, що вона сформулювала феномен, який суперечить усім законам фізики, але відповідає законам психології: «Феномен консервної банки. Коли тобі важко, сил іти вже немає і ти клянеш усе на світі - візьми в товариша консервну банку і поклади у свій рюкзак. Ти відразу відчуєш себе сильним і могутнім, тим, на кого той, хто йде поруч, може покластися. Це суперечить усім законам фізики, але відповідає законам психології. І в житті — так само. Якщо тобі погано, візьми чиюсь „банку“. Допоможи тому, кому ще важче».

Попри війну, українці переважно позитивно думають про майбутнє України. Раніше було не так: «Українці — нація крайнощів. У нас же якщо не „перемога“, значить „зрада“. Українці погано сприймають проміжні етапи і заходи. Їм треба все і відразу, або нехай хтось інший все і відразу»

«Ми начебто нещасні та бідні, нам нічого не вдається, дуже любимо скаржитися. А дивимося на наше дослідження „Чи щасливі ви?“, відповідають: ще й як!». Але це стосувалося себе самих, а не долі країни, яка, на думку українців, за нетривалими періодами після виборів «рухалася в неправильному напрямку». А тепер ситуація змінилася: надія є найпоширенішим відчуттям в думках про майбутнє України — її відчувають 65,5% респондентів.

Ірина Бекешкіна застерігала: «Люди досі вірять, що знайдеться якийсь чарівник (на щастя, вже не москаль-чарівник) і у нас все зміниться. Закінчиться епоха бідності, настане мир — і все відбудеться вже і негайно. А коли вони розчаровуються, то починають шукати інших чарівників».

Війна очевидно сприятиме подоланню ілюзій і самоорганізації суспільства. «Активні громадяни, які прагнуть змін, повинні йти в політику, в держструктури. Останнім часом противники такого підходу використовують „аргумент огірків“: мовляв, навіть свіжий огірок, потрапляючи в розсіл з солоними огірками, стає солоним. А я на це кажу: „А чого ви думаєте, що люди — це огірки“? Отже, „лупайте сю скалу!“ А у нас і виходу іншого немає, якщо ми хочемо йти вперед».

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X