Як збільшити швидкість змін в країні
Збільшити швидкість та якість змін в країні можна через пряме залучення людей у громадську активність
Де три українці — має бути хоча б одне громадське об'єднання.
У Німеччині є свій варіант жарту про трьох українців — тільки у їхньому випадку, коли зустрічаються три німці, вони утворюють об'єднання. І це відповідає дійсності: в Німеччині зареєстровано понад 600 тис. об'єднань, до яких входить практично кожен другий мешканець країни. Ці спільноти за законом можуть налічувати будь яку кількість учасників, починаючи з семи — десяток любителів гольфу в маленькому місті, сотню регіональних еко-активістів, тисячу фермерів, які розводять кролів, або навіть 20 мільйонів людей у автоклубі ADAC.
Дещо подібна ситуація у Великобританії. За одним із досліджень, середньостатистичний британець входить до шести членських організацій. А учасниками лише професійних об'єднань, таких як профспілки, є чверть громадян.
Шукав таку інформацію по Україні. Знайшов статистику, яка говорить що в 2018 році в нас існувало майже 82 тис. об'єднань. Також натрапив на дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, яке виявило, що понад 85% опитаних не є членами жодних громадських об'єднань. Така сумна цифра пояснює наш повільний прогрес. Ми не використовуємо невидимий капітал, який створюють об'єднання.
Ключова користь від об'єднань не в тому, що люди весело проводять дозвілля, а в тому, що вони несуть справжню суспільну цінність. Зустрічав людей з німецьких селищ, які входили до добровільної місцевої організації з пожежної безпеки, хоча їх основна професія геть інше. Тобто на серйозні пожежі в них приїжджають оплачені платниками податків професіонали з міста, але передній край роботи виконують волонтери. Ще приклад: відома система технічного огляду TÜV починалась ще до винайдення автомобілів як добровільна громадська спілка по перевірці парових котлів. Її успіхи в запобіганні аваріям були настільки великі, що її досвід швидко масштабувався через створення аналогічних об'єднань по всій Німеччині — без жодного державного втручання!
За рахунок чого це працює? В соціальній психології існує поняття «групова згуртованість» чи «соціальна єдність» — це рівень прихильності до групи з боку її учасників. Більш високий рівень означає, що вони поділяють спільні цілі та цінності, мають високу довіру один до одного і тому кращим чином інтегровані в групу. Така згуртованість зменшує конфліктність всередині спільноти. Дослідження показують, що краще соціально поєднані команди більш ефективно та швидше справляються із завданнями. Соціолог Альберт Керрон пересвідчився, що ефект групової згуртованості найбільш яскраво виявляється в спортивних командах, але також помітний у групах, створених для виконання конкретних завдань — військові підрозділи, дослідницькі команди.
Дослідник соціальної єдності, Крістіан Альбрект Ларсен, пише, що довіра між громадянами є ресурсом, який дозволяє суспільству долати основні проблеми колективних дій. Тому що без взаємної довіри учасники обирають неоптимальні рішення. Про цей феномен почали активно говорити після виходу книги Роберта Патнема про реформу децентралізації в Італії. Він підтверджував, що провал в Південній Італії та успіх у Північній були зумовлені різними рівнями соціальної довіри. Серед економістів вона теж вважається вагомим чинником — це спосіб зменшити трансакційні витрати. В 1997 році економісти Стівен Нек і Філіп Кіфер у доповіді «Чи має соціальний капітал економічну віддачу?» на основі економічних показників і даних World Values Survey (Світового дослідження цінностей) продемонстрували міцний взаємозв'язок між довірою громадян один до одного та економічним зростанням.
Свіжі результати World Values Survey 2017−2020 показали, що в Україні 30,1% громадян погоджується із твердженням «Більшості людей можна довіряти». Це не найнижчий показник у світі та навіть у Європі, але в Німеччині він складає 44,6%, а в Новій Зеландії — 56,6%.
Що є джерелом для створення довіри в українському суспільстві? Активна участь в об'єднаннях. Спільні дискусії та практична робота в групі створюють навички взаємодії та прийняття самостійних рішень в групі, розвивають відповідальність, а також створюють позитивний досвід довіри один до одного.
Не менш важливим є досвід досягнень та відчуття змін на краще. Високомобільні та сфокусовані на досягненні цілей об'єднання можуть зробити більше, ніж застарілі пострадянські інституції. А приклад німецького TÜV доводить, що в деяких сферах вони можуть їх і замінити.
Для розвитку культури об'єднань необхідні, по-перше, зрозумілі правила та швидкі процедури їх утворення та розпуску. По-друге, потрібна постійне висвітлення діяльності та успіхів таких об'єднань. Адже історії успіху приваблюють і спонукають до відтворення. Таким просвітництвом залюбки могли б займатись західні проєкти технічної допомоги, які спрямовані на розвиток громадянського суспільства.
Вважаю, що чим більше об'єднань, тим краще для країни. І не треба боятись, що їх стане забагато і вони будуть конкурувати. Кожне має свою специфіку і свій фокус в діяльності, а конкуренція за учасників допомагає розвитку об'єднань. Тому чим більше буде об'єднань у всіх сферах — тим вище стане рівень довіри між людьми та більш успішною буде їхня взаємодія.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
