Україна, яку не показує зомбоящик. Враження росіянина

16 грудня 2015, 09:03
22198
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Коли я розповідав друзям і знайомим, куди їду, вони дивилися на мене, як на божевільного. Це результат роботи російських медіа

З 30 листопада по 4 грудня 2015 року в рамках проекту «Україна своїми очима» учасники нашої групи, в яку входили громадські діячі, журналісти, бізнесмени, науковці, творчі люди, відвідали Київ, Дніпропетровськ і Одесу.

Мій попередник Денис Греков у колонці «Україна своїми очима: Враження росіянина» розповідав про зростання активності волонтерів, громадських та молодіжних об'єднань в Україні, їх ролі для внутрішньої і зовнішньої політики країни. Тому я тут повторюватися не буду, а розкажу про те, що від нас «сховали» офіційні російські ЗМІ.

Коли мене запросили взяти участь у проекті, і я розповідав моїм колегам чи знайомим про плановану поїздку в Україну, то практично всі, за рідкісним винятком, дивилися на мене, як на людину, яка, м'яко кажучи, не в повній мірі усвідомлює свої дії.

Чесно кажучи, їхня перша реакція мені була цілком зрозуміла. Протягом багатьох років я займаюся науковим вивченням мовних механізмів, які можуть ефективно застосовуватися як свого роду зброя в інформаційних війнах. І з кожним днем розумію, що все більше наших співвітчизників стають жертвами маніпулятивного впливу з боку прокремлівських телеканалів («Перший канал», «Росія-1», «Росія-24», «НТВ»).

Отримавши доступ до фундаментального владного ресурсу – публічного медіа-дискурсу, вони стали додатковим інструментом державної інформаційної політики. І тепер, образно кажучи, в меню серед страв, які «піпл схаває», з'явилася нова страва – Україна. Федеральні російські ЗМІ з завидною завзятістю намагаються переконати нас у тому, що в Україні часто-густо одні «фашисти», «нацисти», «бандерівці», «націоналісти» тощо.

У меню серед страв, які «піпл схаває», з'явилась нова – Україна

Неймовірно, але факт – переважна більшість росіян у це вірять. Вірять, бо маніпулятори, апелюючи до історичної пам'яті нації, спекулюють при цьому сакральними смислами, головним з яких, безумовно, є тема Великої Вітчизняної війни, в якій наша багатостраждальна Батьківщина зазанала величезних втрат. Тому всі вищезгадані ярлики, що клонуються федеральними ЗМІ, по суті, синоніми для жертв маніпуляції.

Одним з перших, хто розвіяв цей міф, став Михайло Ходорковський. 9 березня 2014 року на Майдані він, як це йому притаманно, спокійно, розумно, відкрито і точно сказав: «Російська пропаганда, як завжди, бреше. Тут немає фашистів і нацистів. Точніше, їх не більше, ніж на вулицях Москви чи Пітера. Тут нормальні хлопці: росіяни, українці, кримські татари. Це прекрасні люди, які відстояли свою свободу».

Приїхавши до Києва пізно ввечері, вже затемна і опинившись на Майдані Незалежності, ми стали свідками жалобних заходів пам'яті жертв Голодомору – страшної трагедії, масового голоду, який охопив у 1932-1933 роках всю (тільки вдумайтесь), всю територію Української РСР. Голодомор поставив хрест на українізації 1925-1927 рокиів і призвів до знищення української політичної та інтелектуальної еліти. Люди були приречені на страшну смерть, що заповзала в хати і пожирала цілі сім'ї.

На крижаному вітрі, в холодній темряві міста Києва горять маленькі свічки, тихо грає траурна музика. На мить здалося, що ці свічки – немов душі тих дітлахів, які померли від голоду або яких з'їли їхні ж близькі, котрі збожеволіли від голоду. Маленькі свічки в смертельно крижаній темряві.

У 2006 році Верховна Рада України визнала Голодомор актом геноциду українського народу. Російська сторона досі не зробила навіть якихось несміливих кроків у цьому напрямку. Більш того, немов знущаючись над жертвами цього геноциду, віддані Кремлю до самозабуття політики рвуть глотку, стверджуючи, що Україна сьогодні намагається розігрувати тему Голодомору як козирну карту в політичних баталіях з Росією. Тому російські ЗМІ не висвітлювали цю жалобну церемонію.

По-моєму, це божевілля – відстоювати таку нелюдяну позицію. Розуміти, що ти живеш у країні, де існує таке ставлення до чужої трагедії, нестерпно. Тут мені на думку спадають слова з пісні Ігоря Талькова «Батьківщина моя»:

Я продираюсь по осколкам детских грез

В стране родной,

Где все как будто происходит не всерьез

Со мной, со мной.

І ще, пам'ятних портретів з Борисом Нємцовим у Києві, на жаль, більше, ніж у Москві. Поряд з його портретом можна побачити вже посмертно видану доповідь «Путін. Війна». Борис Нємцов різко засуджував вторгнення російських військ на Схід України і анексію Криму. Він як міг намагався зупинити війну між Росією і Україною.

У Дніпропетровську ми потрапили в унікальний центр – Інститут вивчення Голокосту «Ткума», про який я взагалі вперше почув, незважаючи на те, що бував у багатьох відомих у світі музеях. Це перший національний центр з вивчення історії Голокосту, знаходиться в центрі «Менора», що належить єврейській громаді Дніпропетровська, «Дніпра», як його тут називають. У музеї цього центру серед портретів диктаторів ви можете побачити і президента Росії Володимира Путіна.

В Одесі незабутнє враження справив створений за підтримки губернатора області Міхеїла Саакашвілі Центр обслуговування громадян, який справедливо вважається найбільш яскравим і унікальним прикладом адміністративної реформи в Україні. Протягом лише одного дня близько 1000 громадян як клієнтів центру можуть отримати необхідні документи у зручному форматі.

За весь час візиту нашої групи в цих містах було проведено багато зустрічей з цікавими, унікальними людьми різних професій і різних соціальних верств. Про це можна написати окрему книгу. Не знаю, як інші, але особисто я побачив те, що від нас старанно приховує російський «зомбоящик». Я зробив свої висновки. Той, хто прочитає цей матеріал як документальне свідчення існування іншої України, зробить свої.

У рамках проекту "Україна своїми очима" російський Центр "Образ майбутнього", "Інтерньюз-Україна", а також Kennan Institute Kyiv Office організовують короткі ознайомчі візити російських активістів в Україну.

Журнал НВ (№ 22)

Справа Порошенка

Експрезиденту Петрові Порошенку світить одразу декілька кримінальних справ. Які їх перспективи?

Читати журнал

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Політика

Вчора, 13:11

img
У Раду проходять п’ять партій — загальнонаціональне опитування
Культура

Вчора, 09:50

img
300 музикантів, кіно і маркет Всі.Свої. Повна програма Leopolis Jazz Fest 2019
Політика

Вчора, 14:31

img
Реванш агресора. Як Україна реагує на повернення РФ до складу ПАРЄ