Трамп, Путін і Меркель. Про що ж вони домовилися

4 травня 2017, 18:13
76
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Одночасна зустріч Путіна з Меркель і розмова з Трампом ніби зафіксували переконфігурацію політичної схеми

Досить чітко видно, що Трамп діє в класичній республіканської парадигмі: Америка – понад усе, внутрішні справи Америки – понад усе, а міжнародні справи – другі за значущістю. Стосовно до Європи, Росії та України, зокрема, це означає, що за європейські проблеми мають відповідати європейські держави. Насамперед, мова про Німеччину. Саме про це були переговори Меркель з Трампом перед тим, як канцлер вирушила до Москви. Вони узгодили свою позицію, що за Україну і Росію тепер відповідає ЄС на чолі з Німеччиною. А США дистанціюються: у них є свої проблеми. І думаю, не дарма Меркель спочатку розмовляла з Трампом, потім поїхала в Росію, а потім Путін перевіряв досягнуті домовленості Меркель з Трампом. Хоча правильніше сказати "недосягнуті".

Щодо розмови Путіна з Меркель ми не чули ніяких оцінок: мабуть, вони нічого не добилися. Підстав чекати прориву не було, оскільки Меркель зацікавлена загнати Путіна в рамки мінського процесу. А Путін не бачить вирішення своєї проблеми в рамках мінського процесу. Тому домовитися вони ні про що не змогли. І навпаки: домовленість Путіна і Трампа була піднесена з обох сторін як дуже позитивна. І в США, і в Росії є спільний інтерес: Америка відходить від того, що відбувається, і без особливої потреби не втручається. Це влаштовує Путіна, тому що він думає, що так буде простіше тиснути на Меркель і вирішувати з нею проблеми. І Трамп задоволений, тому що у нього зараз багато внутрішніх проблем, він втрачає популярність, йому треба займатися перш за все внутрішніми справами, а не розгрібати проблеми з "ЛДНР". Це занадто далеко і клопітно для нього. В результаті ми отримуємо нову неоднозначну конфігурацію політичних відносин.

Меркель допоможе Києву, а Путін – Донецьку

Але те, що США йде за Атлантичний океан і не хоче втручатися без необхідності, не означає карт-бланш для Путіна. По-перше, його утримує Європейський союз і з кожним місяцем дедалі жорсткіше. А по-друге, якщо станеться щось серйозне, то Америка повинна буде в досить жорсткій формі повернутися. Наприклад, якщо Путін почне реальну військову операцію. Але в цей сценарій я не вірю. Проте, бажання США зараз вибратися з історії з українським Придністров'ям цілком передбачуване, у них вистачає своїх проблем і не вистачає ресурсів. Тому Трамп хоче повісити цю проблему на шию Путіну і Меркель. У них же домовитися не вийшло, що було цілком очікувано. Тому що завдання Меркель – розрулити ситуацію і привести до мирного статусу, а завдання Путіна – призвести до напруженості і, можливо, погіршити ситуацію при мінімальних витратах.

У питанні партнерства США з Росією все залежить від словесних відтінків. Трамп вважає Росію світовою периферією. Для нього це те ж саме, що Нігерія, де теж багато населення і нафти. І чим тихіше поводиться Росія, тим вона зручніша. Як вона там влаштована – демократична, авторитарна – його хвилює не більше, ніж устрій Нігерії, Узбекистану або Індії. Тому в термінах позитивної дипломатичної риторики їхні теперішні домовленості означають "збереження партнерських відносин": "ми у ваші справи особливо не ліземо, намагаємося не загострювати ситуацію, чимось торгуємо". При цьому зберігаються санкції. Хоча режим санкцій важко назвати партнерськими відносинами, але у будь-якому разі вони залишаються нейтральними. Це означає, що відносини заморожуються.

Трампу вигідно, щоб з цієї зони не йшло дуже багато диму, щоб не відвертати свою увагу. Він бачить більше проблем у питаннях Північної Кореї. А з Росією можна домовитися. Такий стан речей влаштовує і Путіна. Холодні, але рівні відносини для російського президента набагато краще, ніж постійне нервування і необхідність приймати якісь рішення. Але при таких відносинах Путін програє в економічних змаганнях. Його модель побудована на військовому конфлікті: мілітаризація, пропаганда, мобілізація, патріотизм. Це все орієнтовано на екстремальні військові умови. А в мирних умовах він неминуче програє конкуренцію, як її програв Радянський Союз.

Так само думає і Меркель, тому їй цікаво запхати Росію назад в рамки мінського процесу: головне – зупинити стрілянину. Далі потихеньку будуть вирішуватися проблеми: Меркель допоможе Києву, а Путін – Донецьку. Єдине поле, де Путін може бути конкурентоспроможним, це поле військової взаємодії. Все інше він програє в будь-якій сфері. І Трамп теж це розуміє: якщо йому вдається перевести Росію в мирне співіснування, то досить скоро Україна потроху піднімається на ноги, а Росія – стає навкарачки. Тому лідери Німеччини і США зацікавлені заморозити ситуацію, перейти до мирного змагання з Росією.

Журнал НВ (№9)

Справа, котра топить президента

Напередодні президентських виборів Петро Порошенко опинився в епіцентрі потужного скандалу в оборонному секторі, який може коштувати йому другого терміну

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Авто

Вчора, 20:00

thumb img
Дайте дві. Чому Tesla Model Y суттєво вплине на ринок електричних кросоверів
Політика

Вчора, 18:55

thumb img
Поважаю євреїв і росіян, але президентом повинен бути українець. Користувачів Facebook обурила фраза політолога Палія
Гаджети

Вчора, 21:01

thumb img
Народжений вбивати. Огляд смартфона Samsung Galaxy M20