Питання чесності. Як білоруси ставляться до анексії Криму
Питання Криму — це таке ж питання про чесність, як і питання про результати президентських виборів у Білорусі
Колишній кандидат на пост президента Білорусі Світлана Тіхановська — учасники протестів у Мінську та інших містах цієї країни вважають її переможцем виборів глави держави — в інтерв'ю Литовському телебаченню заявила, що не хотіла порушувати питання Криму, оскільки представники опозиції «не хотіли, щоб це питання якось роз'єднало нас», — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
На перший погляд, логіку Світлани Тіхановської не так складно зрозуміти. Проти фальсифікації підсумків президентських виборів у Білорусі і авторитарного режиму Олександра Лукашенка виступають найрізноманітніші люди — і у них може бути різне ставлення до питання про окупацію Кримського півострова Російською Федерацією. Але, з іншого боку, впевнений, питання Криму — це таке ж питання про чесність, як і питання про результати президентських виборів у Білорусі.
Тому що якщо ти згоден з тим, що якась держава може за допомогою сили і погроз захопити територію іншої держави, провести там сфальсифікований референдум і на підставі цього підтасуваного голосування оголосити чужу територію своєю, а громадян, які живуть на цій території — громадянами своєї власної країни, то чому ти не можеш погодитися з фальсифікацією підсумків президентських виборів у своїй власній країні?
І в тому, і в іншому випадку все вирішується за допомогою сили, і в тому, і в іншому випадку важливий не твій голос, а автомат в руці «ввічливого зеленого» диверсанта, який, схоже, вже чистить зброю в очікуванні наказу стріляти в протестувальників — громадян Республіки Білорусь. І в тому, і в іншому випадку мова йде про порушення права, про неповагу до людей, про презирство до державних інституцій. І в цьому дії президента Росії Володимира Путіна, упевнений, нічим не відрізняються від дій президента Білорусі Олександра Лукашенка.
Саме тому я наполягаю на тому, що питання про окупацію Криму має зовсім не роз'єднувати, а об'єднувати білорусів. Що люди, які виступають проти фальсифікації підсумків президентських виборів у власній країні, повинні з такою ж упевненістю виступати проти окупації Криму Росією саме тому, що і фальсифікація, і окупація — це явища одного порядку.
І в міру розвитку білоруських протестів необхідність розуміння цього простого факту стає, думаю, все більш очевидною. Уже Світлана Тіхановська, яка була гранично обережна щодо питання про Крим у дні президентської передвиборчої кампанії, зараз, в інтерв'ю Литовському телебаченню прямо говорить, що «Крим відійшов іншій державі всупереч міжнародним законам».
І, схоже, така ж еволюція відбувається і у самої Тіхановської, і у її співвітчизників щодо багатьох інших принципових питаннь. Якщо практично всю свою передвиборчу кампанію Тіхановська зверталася до білорусів російською мовою, то тепер, перебуваючи у вимушеній еміграції, вона все частіше звертається до співвітчизників їхньою рідною мовою, вигнання якої з державних інституцій і суспільного життя стало одним з важливих «досягнень» правителя.
Якщо протести починалися під червоно-зеленими прапорами, які асоціюються не стільки з самою Білоруссю, скільки з авторитарним режимом Лукашенка, то зараз практично завжди ми бачимо у учасників протесту національні біло-червоно-білі прапори білоруського народу. І це логічно.
Тому що проведення чесних виборів — тільки один з елементів державного самовизначення Республіки Білорусь і відродження білоруського народу.
Без поваги до своєї мови і своєї національної символіки, без прихильності праву — зокрема й розтоптаному Кремлем у Криму міжнародному праву, говорити ні про суверенітет Білорусі, ні про відродження білоруського народу і формування білоруської політичної нації, впевнений, просто не доводиться.
Друкується з дозволу Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
