Ворожіння на Facebook. Навіщо українські політичні партії використовують соціальні мережі

0 коментувати
Дослідження контенту, що продукують політичні сили, дає змогу зрозуміти: які настрої зараз панують у їхньому стані

Facebook в нашій країні все популярніший. 66,88% українців, які користуються інтернетом, мають акаунти у цій соціальний мережі. В той самий час він стає і ефективнішим інструментом політичного впливу. Сторінка у Facebook для більш-менш великого політика вже не просто привід похизуватися, а необхідність. Те саме стосується і партій. Навіть місцеві осередки мають свої публічні профілі у Facebook.

Дослідження контенту, що продукують політичні сили, дає змогу зрозуміти: які настрої зараз панують у їхньому стані. Та і в країні в цілому. І найголовніше: визначити, як їх сприймає аудиторія (потенційний електорат). Я проаналізував по 3 найпопулярніші пости кожної з фракцій нинішнього Парламенту за останній місяць. Якщо з коаліцією і відвертими опозиціонерами все плюс-мінус зрозуміло, то з депутатськими групами картина цікавіша.

Улюблена пісня керівника PR-агентства, де я працюю — «Мы за всё хорошее» гурту Ленінград. Приблизно така ж риторика у пропрезидентської «Солідарності». Публікації про політичні перемоги люди сприймають трохи з недовірою. А ось на привітання реагують на «ура». Три з трьох кращих публікацій  «БПП» їх і стосуються. Єдине питання, як конвертувати ці лайки у реальну підтримку. Люди точно не голосуватимуть за красиву картинку до дня вчителя, чи приємні слова до Покрови.

Політичні партії активно змагатимуться не тільки за рейтинг, а й охоплення публікацій зі своїми меседжами. 

Дві з трьох найпопулярніших публікацій зі сторінки «Народного Фронту» стосуються прийняття закону про 75% української мови в телеефірі. І не дивно, його автори — «фронтовики» Княжицький та Сюмар. А пан Микола ще й голова профільного комітету у Парламенті. Крім того, цей закон добре лягає на патріотичну риторику «Фронту», з якою він йшов на вибори. Але «качати» тему одного нормативно-правового акту це теж не варіант. Його надовго не вистачить.  Тому для відновлення та підтримки потрібного іміджу партії потрібно створювати більше позитивних інфоприводів.

Активну критикують владу у своїх публікація «Батьківщина» та «Опоблок». Але якщо перші робили акцент на мітингах під Парламентом і їхній підтримці, то «опоблоковці» головною мішенню обрали Уляну Супрун та її медичну реформу. Кращу риторику для опозиційних сил вигадати важко. «Опозиційний блок» ця критика ні до чого не спонукає, а от політична сила Юлії Тимошенко чітко показує свою налаштованість на перевибори. І не дивно — зараз «Батьківщина» має усього 20 «штиків» у Парламенті. А соціологія говорить на користь їхнього потецнійного збільшення.

«Самопоміч», на відміну від «Батьківщини» та «Опоблоку» більше говорить про себе, ніж критикує владу. Тим більше, міського голову Миколаєва Сенкевича на початку місяця відправили у відставку. І потрібно захищати його посаду та комунікувати цю тему. Крім того, така позиція «Самопомочі» показує задоволення нинішнім впливом у Верховній Раді. Не факт, що на наступних виборах політична сила отримає ті самі 10,97%, що і на минулих парламентських виборах. Активно критикують владу і беруть участь у вуличних акціях Єгор Соболєв та Семен Семенченко. Але тут вони скоріше вибиваються із загальної партійної риторики.

Найцікавіша позиція у Facebook у депутатських груп: «Відродження» та «Волі Народу». Ці політичні сили якщо і критикують владу, то дуже помірно, з претензією на конструктив. Так, «Воля Народу» доволі м’яко пропонує внести зміни до «Закону про освіту». А «Відродження» — проголосувати за петицію до Президента з закликом підтримати Закон, спрямований на покращення становища матерів з дітьми. Крім того, у постах обох депутатських груп є акцент на конкретних персоналіях та їхній роботі на округах. І «Воля народу», і «Відродження»  мають у своєму складі багато мажоритарників. І, вірогідніше за все, притримуватимуться цієї лінії і надалі.

«Радикальна партія» єдина не має сторінки у Facebook. Вона опирається на особисті профілі своїх спікерів: Олега Ляшка, Андрія Лозового, Ігоря Мосійчука. Але є вірогідність, що ближче до виборів ця прогалина заповниться. Бо додатковий канал комунікації не буває зайвим.

Кожна з вищеперерахованих партій використовує Facebook для досягнення своїх цілей. «Батьківщина» підігріває інтерес до протестів під Парламентом з надією на перевибори, «БПП» робить так званий хайп на загальноукраїнських святах, щоб підтримувати активність аудиторії, депутатські групи залишають собі простір для маневру і нових домовленостей з владою помірною риторикою. Але найголовніше, що кожна з них вже сприймає Facebook, як повноцінний інструмент для політичної боротьби.

Я впевнений, що  у майбутньому ця тенденція тільки поглиблюватиметься. З роками аудиторія нині популярного серед електорату телебачення зменшуватиметься, а інтегрованість українців у соціальні мережі зростатиме. І тоді теза про те, що «вибори можна виграти у соціальних мережах» вже не звучатиме дивно. А політичні партії активно змагатимуться не тільки за рейтинг, а й охоплення публікацій зі своїми меседжами.


Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.