Головна війна ХХІ ст. Що відбувається між США та Китаєм
Епіцентром конфлікту між США та Китаєм є технології
Для американського гегемона це провідний рубіж геостратегічної потужності і засіб для стійкого процвітання. Для Китаю це контроль над власними інноваціями, необхідними для держави, що зростає. Технологічна війна, яка зараз триває між двома наддержавами, цілком може стати визначальною боротьбою двадцять першого століття.
Huawei, національний лідер Китаю в галузі технологій, швидко став громовідводом у технологічному конфлікті між чинною владою та тими, хто претендує на неї. Побоювання з приводу того, що Huawei є найбільшою загрозою для телекомунікаційної інфраструктури США, призвели до того, що компанія була обрана як сучасний троянський кінь у комплекті з потенційною бекдор-загрозою на її 5G платформі світового класу, що викликало б усмішку і у міфологічної Олени. Підкріплене нікчемними опосередкованими доказами — кількома звинуваченнями в шпигунстві, які не мають нічого спільного з уявним бекдором, і припущенням про мерзенні мотиви, пов’язані з давньою військовою службою його засновника Женя Чженфея — справа Америки проти Huawei пронизана неправдивими наративами.
Справжня причина розбіжностей полягає у туманній концепції злиття технологій, зокрема, подвійного використання передових технологій у військових та цивільних комерційних цілях. Влада США переконана, що в Китаї такого розмежування немає. На їхню думку, китайська держава і, отже, її збройні сили зрештою володіють усім, що підпадає під сферу компетенції його технологічного сектора, від апаратного та програмного забезпечення до великих даних та стеження за тими, хто перебуває всередині країни та за кордоном. У цьому і полягає суть незадоволення соціальною платформою TikTok, яка в США щомісяця налічує понад 80 млн користувачів.
І байдуже, що США вже давно практикують власний варіант злиття технологій. За минулі роки Управління перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США породило багато найважливіших технологічних досягнень Америки, які мають широке комерційне застосування. До них належать Інтернет, Глобальна система позиціонування, прориви у виробництві напівпровідників, ядерна енергетика, технології візуалізації та численні фармацевтичні інновації, зокрема, розроблення вакцини проти COVID-19. Очевидно, те, що добре для (проблемної) демократії, неприйнятно для системи, керованої Комуністичною партією Китаю.
Жорстка політика Америки може бути приреченою на провал
Загроза Huawei є верхівкою айсберга в технологічному конфлікті Америки з Китаєм. Так званий список організацій (Entity List), який Міністерство торгівлі США використовує для внесення до чорного списку іноземних компаній з метою національної безпеки, було розширено за допомогою включення ланцюжка поставок Huawei, а також низки китайських технологічних компаній, які займаються внутрішнім стеженням за етнічними меншинами в провінції Сіньцзян.
Водночас, з нещодавнім ухваленням Закону про чипи та науку від 2022 року, США вкрали сторінку з підручника промислової політики Китаю та підтримали державне втручання для сприяння технологічним інноваціям. А в жовтні минулого року настала логічна розв’язка: адміністрація Байдена ввела драконівські обмеження на експорт передових напівпровідникових чипів, спрямовані на те, щоб задушити зусилля Китаю, що зароджуються, в сфері штучного інтелекту і квантових обчислень.
Але жорстка політика Америки може виявитися приреченою на провал, оскільки її технологічна війна з Китаєм включає багато тактики і мало стратегії. США швидко усвідомили силу «збройної мережі» — задушливої хватки, яку вони можуть накласти на критичні вузли транскордонного зв’язку. Цей підхід у поєднанні з «френдшорингом» альянсів став ключем до жорстких фінансових санкцій, накладених на Росію у відповідь на її вторгнення до України. Водночас викликає сумнів, що такий підхід буде настільки ж ефективним щодо контролю над складними багатонаціональними дослідницькими консорціумами та фізичними ланцюжками поставок сучасних технологій.
Що ще важливіше, видавлювання противників не компенсує відсутність вирішення складних проблем вдома. Це особливо стосується Америки, враховуючи її напрочуд тендітне технологічне лідерство. Незважаючи на те, що США рішуче реагували на технологічні загрози з боку колишнього Радянського Союзу під час Холодної війни, особливо на гонку ядерних озброєнь і космічний виклик, викликаний запуском супутника, відтоді вони допустили грубий промах: у 2020 році дослідження та розробки, що фінансуються з федерального бюджету, впали до 0,7% ВВП, що набагато нижче пікового значення 1,9% у 1964 році.
Крім того, останні роки США недостатньо інвестували у фундаментальні дослідження та чисту науку, яка є зерном інновацій. У 2020 році витрати на фундаментальні дослідження впали до 15,6% від загального обсягу витрат на НДДКР, що значно нижче за піковий рівень у 18,8% у 2010 році. Крім того, зусилля, що докладаються останнім часом, не призводять до будь-яких істотних змін; наприклад, відповідно до Закону про чипи та науку на НДДКР виділяється лише 21% коштів.
Не дивно, що Китай перебуває у русі. На рубежі століть він витрачав лише 0,9% свого ВВП на дослідження та розробки, або приблизно одну третину від 2,6% частки США. До 2019 року (останній рік для порівняних цифр) Китай витрачав на НДДКР 2,2% ВВП, або 71% від частки США в 3,1%. США також відстають у галузі освіти, орієнтованої на STEM (природничі науки, технології, інженерна справа та математика), тоді як Китай в цей час випускає набагато більше докторів наук STEM, ніж США.
Почасти відставання Америки в критичних засадах технологічного лідерства — як у НДДКР, так і в людському капіталі — є результатом того самого дефіциту внутрішніх заощаджень, що призвів до хронічного дефіциту торгівлі США. Схильність Америки звинувачувати Китай у своїх проблемах є виправданням, а не стратегією.
Більш стратегічний підхід Китаю не позбавлений своєї вразливості, особливо щодо ШІ. Незважаючи на те, що величезний запас даних Китаю передбачає величезну перевагу для застосунків машинного навчання, проте без постійного збільшення обчислювальної потужності його досягнення в цій галузі в результаті будуть заблоковані. Тактична атака Америки на передові чипи, що живлять обчислювальні потужності Китаю в галузі штучного інтелекту, націлена саме на цю слабку ланку в китайському інноваційному ланцюзі. Китай це розуміє, і можете бути впевнені, що він так чи інакше відреагує на це.
У п’ятому столітті до нашої ери давньокитайський військовий філософ Сунь Цзи наставляв: «Тактика без стратегії — це шум перед поразкою». Приблизно через 2500 років це настанова представляється як ніколи актуальною. Сьогоднішній Китай продовжує грати у довгу гру, тоді як тактичний наступ Америки на китайські технології будується на короткій грі. Потрапивши у пастку політичної системи, яка не надає великого значення стратегії, немає жодних гарантій, що США здобудуть перемогу в екзистенційному технологічному конфлікті з Китаєм.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright : Project Syndicate 2023
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
