Проблеми Сі лише починаються. Що небезпечно і для Китаю, і для США

1 жовтня, 23:40

Яку помилку роблять зараз в обох наддержавах

Спокусливо похвалити Федеральний резерв США за його новий розворот у боротьбі з інфляцією. І так само спокусливо похвалити голову КНР Сі Цзіньпіна за його керівництво зростаючим і сильним Китаєм. Але вони не заслуговують на таку похвалу, причому з тієї самої причини.

Відео дня

Це особливо стосується ФРС. Так, центральний банк США вже тричі поспіль підвищував ставку за федеральними фондами (ФФ) на 75 базових пунктів. Це різке підвищення ключової ставки (протягом усього чотирьох місяців) з початку 1982 року. Цілком передбачувано, що багато політиків та експертів обурені, попереджаючи про ризики перегинів. Я не згоден. Федеральному резерву вже давно було час почати викопувати себе з найглибшої ями, в яку він коли-небудь потрапляв.

Я наголошую на слові «почати». Номінальна ставка за ФФ сьогодні становить 3,1%, тобто відстає на п’ять процентних пунктів від усередненої за три місяці загальної інфляції ндекс споживчих цін), яка становить 8%. Незважаючи на рішуче бажання, що з’явилося у Федерального резерву, зупинити серйозне зростання інфляції, цієї мети практично неможливо досягнути, коли реальна ставка за ФФ різко від'ємна (приблизно -5%).

Голова ФРС Джером Пауелл погоджується зараз, що знадобиться стримуюча монетарна політика для приборкання інфляції. Але розшифруємо, що це означає. Зважаючи на інфляцію індексу споживчих цін, нейтральна облікова ставка обто усереднена реальна ставка за ФФ за період з 1960 по 2021 роки) дорівнює +1,1%. Уже за визначенням стримуюча ставка має бути набагато вищою за нейтральну. Наприклад, нехай це буде реальна ставка за федеральними фондами, що дорівнює 2%. Оскільки зараз реальна ставка дорівнює -5%, Федеральний резерв ще дуже далекий від досягнення нейтральності, а тим паче стримувального ефекту.

І тут дискусія ускладнюється: на пресконференції 21 вересня Пауелл заявив, що зараз політика ФРС перебуває на нижній межі зони стримувань. Цю оцінку він представив крізь призму базової інфляції, яка вимірюється за допомогою так званого «базового дефлятора персонального споживання», в якому не враховуються ціни на продовольство та енергоносії. Розрахована таким чином річна базова інфляція у липні становила 4,6%.

Ця заява розчаровує з двох причин. Номінальна ставка за ФФ, як і раніше, помітно нижча від індикатора інфляції, якому віддає перевагу Пауелл. Проте набагато серйозніше інше: небезпечна фіксація ФРС на базовій інфляції. Так було на початку 1970-х, коли я працював у команді ФРС, яка розробляла цей індикатор, і так само справи сьогодні.

Сама ідея базової інфляції у тому, щоб ігнорувати великі цінові шоки, вважаючи їх тимчасовими. Спочатку саме так вважав Пауелл. Мене досі переслідує «первородний гріх» мого першого боса — голови ФРС Артура Бернса, який приблизно п’ятдесят років тому ігнорував один тимчасовий шок за іншим, поки не стало надто пізно. Болючий урок такий: якщо Федеральний резерв живе на основі базової інфляції, від неї він може і померти.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Глобальна рецесія наступного року практично неминуча

Для Китаю проблема «бази» меншою мірою стосується інфляції і більшою мірою — особистих аспектів лідерства. Сі Цзіньпін, який проголосив себе «верховним лідером» Китаю, досяг неймовірного регресу в китайському державному управлінні. На відміну від політики «реформ і відкритості», розпочатої понад сорок років тому за Ден Сяопіна, сьогодні всюди присутня важка рука Сі-центричної Комуністичної партії Китаю. Це особливо стосується атак регуляторів на інтернет-компанії (що давно став авангардом динамічного приватного сектору країни), а також нових спроб перерозподілити доходи і багатство під прапором розпочатої кампанії Сі за «загальне процвітання».

Я зберігаю свою початкову оцінку загального ефекту всіх цих подій: виникне дефіцит життєрадісності, що може загальмувати підприємницьку активність у Китаї, створення нових стартапів, розробку вітчизняних інновацій, зростання продуктивності. Старіючий Китай уткнувся в демографічну стінку швидше, ніж побоювалася більшість спостерігачів (включно зі мною), тому відсутність компенсуючого зростання продуктивності здатна обмежити потенціал зростання економіки. Те саме можна сказати і про потенційних споживачів Китаю. Дефіцит життєрадісності може лише посилити їхню тривогу з приводу невизначеного майбутнього, тим самим цементуючи бажання зберігати кошти на чорний день — тенденція, яка вже давно гальмує китайське споживання.

У фіксації ФРС на базовій інфляції та у перегинів «верховного» лідера Китаю є одна важлива загальна властивість: вони роблять їх схильними до великих політичних помилок. Якщо монетарна влада помиляється з приводу інфляційної проблеми (яка виявляється важчою для вирішення, ніж можна судити на основі індикатора базової інфляції), тоді вона та фінансові ринки починають недооцінювати масштаби жорсткості монетарної політики, необхідного для повернення інфляції до цільового рівня 2%.

Я вважаю, що для виконання цього завдання номінальну ставку за федеральними фондами доведеться підвищити до 5−6%, а це означає, що ФРС лише на півдорозі у своїй боротьбі з інфляцією. Все це віщує рецесію в США у 2023 році, яка почнеться на тлі спаду, вже очевидного в Європі. Китай, де зараз спостерігається надзвичайно різке уповільнення економіки, навряд чи виявиться оазою економічного зростання. Глобальна рецесія наступного року практично неминуча.

Щодо верховного лідера Китаю, то він засліплений своєю фіксацією на ідеології та контролі і погано підготовлений до майбутнього суворого економічного клімату, тому його проблеми, мабуть, лише починаються. Іронія в тому, що буквально за кілька тижнів на XX з'їзді КПК, як всі очікують, Сі буде даровано безпрецедентний третій п’ятирічний термін на посаді лідера країни.

Акцент на базовій інфляції може обдурити центральні банки, а могутність «верховного» лідера є рецептом для помилок у керівництві, а зрештою нестійкої політики. Сама ідея «базовості» надає рішенням складних і важких проблем помилкове відчуття точності. Це стосується як інфляційного таргетування, так і управління. Фіксація на «базовості» настільки ж небезпечна для Америки, як і для Китаю, не кажучи вже про загальну вразливість, що виникає, яка сприяє небезпечному і посилюваному конфлікту між ними.

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2022

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X