Великий розлом. Як змінить світ суперництво США та Китаю
Зростання китайсько-американської напруженості в міжнародних організаціях дійсно викликає тривогу
На недавньому відкритті Генеральної Асамблеї ООН Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш попередив, що США і Китай можуть «розділити земну кулю» на окремі торгові та фінансові блоки з різними можливостями Інтернету і штучного інтелекту. Більш того, за його словами, такий «великий розлом» між двома найбільшими економіками світу може стати геостратегічним і військовим розколом.
Зростання китайсько-американської напруженості в міжнародних організаціях дійсно викликає тривогу. Адміністрація Президента США Дональда Трампа, що раніше звинуватила Всесвітню організацію охорони здоров’я в зближенні з Китаєм, оголосила про свій намір вивести США з цієї організації і припинити фінансування, тим самим позбавляючи ВООЗ її найбільшого фінансового спонсора. США також заблокували систему врегулювання суперечок Світової організації торгівлі, наклавши вето на призначення нових суддів у її апеляційний орган.
Але, на щастя, ризик серйозного руйнування міжнародних організацій будуть стримувати три аспекти мультилатералізму.
По-перше, мультилатеральні організації змінюються, а не руйнуються. Китай не прагне зруйнувати міжнародні інститути, які Америка створила і очолила після Другої світової війни. Навпаки, Китай намагається посилити свій вплив всередині цих організацій, не в останню чергу тому, що він процвітає в межах системи, яку вони підтримують.
Після того, як США оголосили про свій вихід з ВООЗ, Китай пообіцяв протягом двох років виділити їй 2 мільярди доларів на допомогу в боротьбі з пандемією COVID-19. А після того, як США спробували перешкодити функціонуванню апеляційного органу СОТ, Китай поширив пропозицію про реформу, спрямовану на зміцнення організації.
В ООН Китай на сьогодні є другим за величиною вкладником в загальний бюджет і бюджет миротворчих операцій. Китайські офіційні особи зараз очолюють чотири з 15 спеціалізованих агентств ООН. У Міжнародному валютному фонді та Світовому банку Китай сьогодні є третьою найбільш впливовою державою-членом, які мають власне місце у виконавчій раді та посадову особу в команді вищого керівництва.
Отже, ми є свідками конкуренції двох економічних наддержав за позиції в агентствах, які встановлюють і здійснюють моніторинг глобальних правил. У той час як новачок Китай для того, щоб домогтися свого, використовує для просування своєї позиції пряник, США (вже не вперше) використовують батіг — погрози виходу з агентств і відмову від фінансування.
Ключовим фактором для інших країн буде якість лідерства цих міжнародних організацій — як це було під час Холодної війни, коли США домінували в таких інститутах. Наприклад, в ту епоху генеральний секретар ООН Даг Гаммаршельд акуратно вивів із тупикової ситуації США і Радянський Союз, за допомогою введення міжнародної миротворчої діяльності під наглядом ООН, а президент Світового банку Роберт Макнамара використовував свій авторитет і мандат для розширення членського складу і діяльності Банку.
Для протидії «великому розлому» будуть потрібні лідери, які зможуть мобілізувати коаліції інших країн, крім Китаю або США, щоб протистояти позиції домінувального члена, і які зможуть максимізувати вплив ресурсів, персоналу і політики своїх організацій. Без таких лідерів вето наддержав, що змагаються, практично напевно паралізує або ізолює міжнародні організації. Ці міркування будуть мати життєво важливе значення при майбутньому виборі нового генерального директора СОТ на зміну Роберто Азеведу, який недавно пішов у відставку, за рік до закінчення терміну його нинішнього мандата.
Друга причина вважати, що мультилатералізм збережеться, полягає в тому, що як Китай, так і Америка, подібно США і Радянському Союзу під час Холодної війни, використовують багатосторонні угоди для зміцнення відносин зі своїми союзниками. Кожна наддержава використовує інститути, над якими вона домінує, такі як Міжамериканський банк розвитку у Вашингтоні (де у США 30% голосів, а у Китаю — 0,004%) і Азіатський банк інфраструктурних інвестицій в Пекіні (де у Китаю 29% голосів, а США не є членом банку).
Класичні реалісти почнуть стверджувати, що така політика балансу сил неминуче приносить в жертву суверенітет малих держав, оскільки наддержави силою змушують їх приєднатися до своїх альянсів для боротьби з екзистенціальною загрозою, що виходить від їхнього суперника. Але історія Холодної війни показує, що формальні інститути в межах альянсу кожної сторони можуть дати невеликим державам деякий вплив на правила, що, своєю чергою, може знизити конкуренцію наддержав.
Наприклад, традиційне домінування Америки в МВФ призвело до того, що практика і політика кредитування були тісно пов’язані з пріоритетами національної безпеки США. Але формальні й неформальні повноваження МВФ щодо встановлення порядку денного та прийняття рішень в 1980-ті роки давали можливість європейським та іншим державам впливати на правила. Точно так само мультилатералізм в рамках нинішніх альянсів, очолюваних США і Китаєм, міг би пом’якшити нинішнє суперництво наддержав.
Третій аспект мультилатералізму, який знижує ризики, пов’язані з китайсько-американським суперництвом, нагадує Віденську систему міжнародних відносин початку дев’ятнадцятого століття, коли великі держави того часу намагалися вирішувати питання, що становлять взаємний інтерес, за допомогою багатосторонніх консультацій. Ефективність цієї домовленості полягає в загальній зацікавленості її учасників зберегти статус-кво.
Сьогодні у лідерів найбільших економік світу один спільний інтерес — не допустити того, щоб пандемія або глобальна фінансова криза порушили міжнародний статус-кво. На квітневому саміті лідерів G20 — головним чином комітет з управління кризами — вони колективно зобов’язалися використовувати офіційні міжнародні інститути не тільки для вирішення кризи COVID-19, але й для координування деяких зі своїх власних заходів у податково-бюджетній та грошово-кредитній політиці, а також працювати над вирішенням торговельних суперечок. Лідери G20 знову зустрінуться в листопаді, щоб розглянути подальші можливі кроки.
Незважаючи на те, що Китай і США є стратегічними суперниками, кожен з них залежить від глобальних ринків, фінансів та інновацій, і їм необхідно кооптувати інші країни та регіони для підтримки своєї власної могутності. Саме тому обидві країни будуть використовувати мультилатералізм, формальний і неформальний, для захисту системи, в якій вони процвітають, і для зміцнення альянсів, з якими вони мають намір намітити свій майбутній курс.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.
Copyright: Project Syndicate, 2020
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
