Складний рік. Що змінилося в Центробанках різних країн

23 січня, 20:04
956
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

2018 був складним роком для Центробанків і їх керівників

Після досить спокійного 2017 року 2018-й для Центробанків і їх голів у всьому світі був не таким вже й райдужним. Чим же жили центральні банкіри в минулому році:

Першим порушником спокою стала Федеральна резервна система: вона чотири рази піднімала облікову ставку в 2018 році, змушуючи нервувати інші центральні банки. Справа в тому, що підвищення облікової ставки у США робить інвестиції в державні папери у США теж більш вигідними, тому що їх прибутковість починає рости. Як результат кошти з економік, що розвиваються, починають перетікати на суперстабільний американський ринок.

До цього додався ефект від податкової реформи адміністрації Трампа, який стимулював великі корпорації повертати ліквідність, збережену в інших країнах, назад у США. Тільки за першу половину 2018 року в США повернулися з різних країн близько $0.5 трлн (з $3 трлн збережених на зарубіжних рахунках). Цей рух капіталів почав тиснути на курси валют у різних країнах, і центробанкам потрібно було б або підвищувати облікові ставки або знижувати курс своєї валюти. Велика Британія, Туреччина, Україна, Аргентина, Індонезія, Філіппіни, Чехія, Індія, Пакистан, Мексика, Туніс, Малайзія, Румунія, Грузія, Саудівська Аравія, ОАЕ – ось неповний список країн, Центробанки яких підвищили облікові ставки в 2018 році.

Однак такий ризиком для Центробанків стала ситуація на деяких ринках, що розвиваються. Насамперед в Аргентині і Туреччині. У травні на тлі 50% девальвації песо влада Аргентини звернулася до МВФ по допомогу, і в червні виконавча рада МВФ погодила рекордну за розміром трирічну програму для Аргентини в розмірі $50 млрд, а в кінці вересня на тлі погіршення ситуації в Аргентині МВФ розширив програму, збільшивши її розмір до $57 млрд. На той момент Центробанк Аргентини витратив уже $16 млрд резервів на заспокоєння ринків.

Кінець року був дуже негативним для американського ринку акцій

У Туреччині на тлі девальвації ліри Центробанк Туреччини підвищив облікову ставку, але голова Центробанку Туреччини потрапив під жорстку критику глави держави. Ринкам така критика взагалі не сподобалася, оскільки вони порахували, що дії Центробанку були виправдані, а пізніше все ж поставили під сумнів незалежність центробанку, що призвело до ще більшої девальвації національної одиниці і збільшеної інфляції. Ринки всіх країн, що розвиваються швидко відреагували зниженням вартості державних цінних паперів. Україна була в їх числі. Ситуація до кінця року так і не покращилася – спреди багатьох країн перебувають на дуже високому рівні.

Третім фактором занепокоєння стала волатильність фінансових ринків. Кінець року був дуже негативним для американського ринку акцій, особливо на тлі того, що прибутковість дворічних американських держпаперів стала вище, ніж п'ятирічних – одна з ознак кризи, що наближається. Китайський ринок показав значну негативну динаміку в 2018 році, повівши за собою вниз ринки Гонконгу, Південної Кореї, Малайзії, Індонезії та інших країн Південно-Східної Азії. Криптоактиви, так розрекламовані в 2017 році, показали обвальне падіння протягом всього 2018 року (біткоін втратив близько 70% вартості з піків у $17 тис. в грудні 2017).

Вплив Brexit на фінансові ринки теж приносив занепокоєння для центральних банків – Лондон історично був глобальним фінансовим центром. Збільшення невизначеності плану виходу Британії з Євросоюзу підвищила волатильність і, отже, вартість різних інструментів хеджування – кредитних свопів, деривативів, для багатьох з яких Британія була торговим майданчиком. Доля всіх цих інструментів на цей момент не зрозуміла.

Центробанки у всьому світі також працювали з одного боку над посиленням нагляду за комерційними та інвестиційними банками і намагалися якось уніфікувати вимоги до капіталу і ліквідності банків, а з іншого боку намагалися зрозуміти, як починати регулювати необанки, фінтех і техфін компанії. Ні з одним завданням центробанки особливо не впоралися: уніфікованої моделі нагляду за банками немає і не передбачається, єдиного наглядового поля немає не тільки в світі, але і в Європі (кейс з естонською філією Danske bank і залученням Deutsche Bank в сумнівні транзакції східноєвропейських клієнтів на $300 млрд за 5 років взагалі підняв питання про ефективність нової моделі європейського банківського нагляду, тільки недавно створеного), що робити з фінтех центробанки не знають. Приїхали.

Але найбільшим головним болем для центральних банкірів стало посягання на незалежність регуляторів з боку політиків. І в 2018 році це стало своєрідним трендом. Почати, мабуть, варто з твітів американського президента Дональда Трампа, в яких він називав дії Федрезерву щодо підвищення ставок божевільними, пояснюючи, що цим система підриває американський економічне зростання і ефективність податкової політики американської адміністрації. Поки що Федрезрев залишається глухим – можливо, у них немає Твітера.

В Індії голова Резервного банку Урджіт Патель після року боротьби з урядом Нарендра Моді подав у відставку в грудня 2018, раніше закінчення свого терміну (перший раз в історії Індії). Про тиск на центробанк Туреччини з боку Реджепа Тайіпа Ердогана я вже згадав. У березні Народний банк Китаю очолив новий голова І Ган, замінивши на цій посаді Чжоу Сяочуань, при цьому його заступником став Го Шуцін, який в Комуністичній партії Китаю займає вищу позицію. Багато аналітиків побачили в цьому ослаблення незалежності центрального банку. Народний банк Китаю в 2018 році не підвищував облікову ставку, навпаки знижував резервні вимоги для комерційних банків, роблячи кредит більш доступним, але це все одно не змогло оживити економіку і стимулювати економічне зростання.

В цілому в 2018 році відбулася зміна великої кількості голів Центробанків.

У США в січні Сенат затвердив Джерома Пауелла 16-м головою Федеральної резервної системи. На тлі кризи в Аргентині в 2018 році змінилися три голови центробанку: на тлі девальвації песо спочатку в червні пішов Федеріко Штурценеггер. На його місце президент Маурісіо Макрі призначив міністра фінансів Луїса Капуто, але той після трьох місяців на посаді також подав у відставку через «особисті обставини», і його місце зайняв новий голова Гвідо Сандлеріс.

Також у 2018 році у відставку пішли голова банку Ізраїлю Карніт Флуг – головою став американський економіст Амір Ярон. Вже прийнято рішення, що після зміни влади в Бразилії, голова центробанку Ілан Голдфейн залишить банк весною 2019 року – на його місце буде призначений Пауло Гуедес. Адріан Орр став головою банку Нової Зеландії.

В Європі теж відбулися зміни: в березні 2018 року головою НБУ призначений Яків Смолій, до цього виконуючий обов'язок глави з травня 2017 року. У Косово Фехмі Мехметі також був підтверджений на позиції голови регулятора після шести місяців на позиції з приставкою в.о, в той час як у вересні 2017 року попередній голова Бедрі Хамза перейшов на позицію міністра фінансів.

Голова Словенської ЦБ Бостьян Язбек оголосив про відхід 20 березня, сказавши, що його життю загрожує небезпека від людей, які втратили гроші під час банкрутства комерційного банку. При звільненні він також звинуватив одного з людей, близьких до президента, в тискові. Новий голова Бостьян Васлуй був призначений тільки в грудні 2018.

У червні 2018 у Іспанії Пабло Ернандес де Кос призначений головою центробанку замість Луїса Лінде, чий шестирічний термін завершився. Влітку також відбулася зміна голови банку Фінляндії: замість Ерккі Антеро Лійканен, який провів два семирічні терміни на своїй позиції, центробанк очолив Оллі Рен.

У Македонії керувати центробанком стала перша жінка в історії молодої балканської держави – Аніта Ангеловскіх. При цьому її призначення було досить несподіваним: 30 квітня президент Македонії Георге Іванов вніс кандидатуру Дімітара Богова на другий термін як голову Нацбанку Македонії (Богов був на цій позиції з 2011 року, і наш офіс з ним чудово співпрацював). Але парламент несподівано не підтримав цю кандидатуру. Компромісною фігурою виявилася саме Аніта, на той момент – заступник голови Центробанку. У сусідній Молдові також змінився голова центробанку – після досить несподіваного звільнення Серджіу Чокли міністр фінансів Октавіан Армашу в листопаді пересів у крісло голови регулятора.

У Словаччині Йозеф Макуш теж подав у відставку – він залишає посаду голови Центробанку з 1 березня 2019 – міністр фінансів Петер Кажімір планує зайняти цю позицію. Вже на початку січня 2019 року пішов на пенсію голова ЦБ Бельгії, Ян Сметс. На його місце призначений його заступник П'єр Вунш.

В Азії до вже згаданої зміни голови Резервного банку Індії, в березні 2018 Нор Шамс Мохд, який до цього очолював розслідування скандалу навколо фонду 1 MDB, став головою Bank Negara Malaysia замість Агуса Мартовардохо, а Перрі Варджійо очолив Центробанк Індонезії. На Тайвані також відбулися зміни в Центробанку: замість 79-річного ветерана Пернга Файнена головою банку призначений його заступник Ян Чин-лонг. Влітку нового голову отримав центробанк Ірану: Рада міністрів призначив на цю позицію Абдолназера Хемматі, колишнього керівника страхового регулятора, при цьому не продовживши контракт для колишнього голови Валіолли Сейфа. У Киргизії в січні Толкунбек Абдигулов повернувся на пост голови регулятора після того, як недовго попрацював в 2017 на двох постах в уряді.

У Латинській Америці, крім змін голів у Аргентині і Бразилії, зміни відбулися і в Венесуелі – в червні на тлі галопуючої інфляції свій пост втратив Рамон Лобо, який перебуває на позиції голови банку тільки з жовтня 2017. Новим головою був призначений Калісто Ортега Санчес, в минулому віце-президент нафтової компанії Citgo. В цілому за 10 років у Венесуелі змінилося 8 голів центробанків.

В африканських країнах також відбулися зміни. Голова центробанку Тунісу Чедлі Аярі подав у відставку 14 лютого 2018 року. Вже на наступний день Парламент на його місце призначив економіста Світового банку Маруана ель Абассі, який зараз планує масштабну трансформацію центробанку в рамках програми МВФ і бере в приклад досвід України в такому проекті.

У Ємені Президент Абд-Раббі Мансур Хаді призначив Мохаммеда Заммама новим головою Центробанку в лютому 2018. Замм керує Центробанком з Адена, де знаходяться урядові організації та війська, в той час як, столицю країни Сані ще в березні 2015 року захопили повстанці в межах внутрішньої громадянської війни. В Ефіопії в червні 2018 замість Теклевольда Атнафу головою Центробанку став колишній керівник комісії національного планування, Інагер Дессі. У липні Центральний банк Ліберії очолив Натаніель Патра після того, як колишній керівник Мілтон Вікс подав заяву про звільнення на тлі розбіжностей з президентом щодо фінансування уряду.

Суданський голова центробанку Хазем Абделькадер раптово помер під час відрядження до Туреччини влітку. Його позицію зайняв Мохамед Хаир Ахмед Аль-Зубаїр, який вже до цього займав позицію голови. У Південному Судані президент Сальва Кіір звільнив Отом Раго Аяка і призначив Дір Тонг Нгоро на позицію керівника регулятора. Нового голову отримав і центробанк Сьєрра-Леоне – новопризначений президент призначив на цю позицію Келфала Каллона, економіста з університету Північного Колорадо.

Не обійшлося в Центробанку і без скандалів в 2018 році. Так голову ЦБ Латвії Ілмарі Рімшевіча звинуватили в корупції і відсторонили від роботи. Проблеми також були у голови наглядового органу в Польщі, що спішно звільнився, – в грудні 2018 року Марек Хшановський був звинувачений у корупції й заарештований місцевим антикорупційним агентством. В українській пресі висвітлювали цей скандал.

На тлі такої великої зміни голів центральних банків по всьому світу той факт, що деякі з голів залишилися на своїх позиціях, виглядає навіть дивно. Так головою Центробанку Японії був переобраний Харухіко Курода. Також Лі Джу-Йол, голова Банку Кореї почав ще один чотирирічний термін на своїй позиції в 2018 році. У Нідерландах Klaas Knot також був перепризначений урядом на новий термін. Аналогічно, Борис Вуйчич залишився працювати головою центробанку Хорватії. І Клаасс Нот, і Борис Вуйчич є головами Центробанків нашої IMF Constituency і мінімум три рази на рік у мене особисто є можливість з ними поспілкуватися на навколобанківську тему.

Нових голів центробанків Бельгії, Македонії та Молдови я також знаю – вони вже працювали з нашим офісом кілька років до свого призначення. А ось з новим головою Центробанку Ізраїлю буде можливість познайомитися в квітні під час річних зборів МВФ у Вашингтоні – всі ці країни також є членами нашої групи в МВФ.

Як ви бачите, 2018 рік був дійсно непростим роком для центральних банкірів. Подивимося, що рік прийдешній нам/їм готує. Ми точно не сумуватимемо.

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Події

Сьогодні, 10:13

article_img
А якби Майдан не переміг? Відомі українці - про те, якою була б зараз країна
Культура

Сьогодні, 09:36

article_img
Got to be free. У Театрі на Подолі покажуть рок-мюзикл про Майдан
Made in Ukraine

Сьогодні, 12:00

article_img
Harley, стережися. В Україні розробили електричний мотоцикл