Шлях України в "Captured State". Як не повторити досвід Молдови?
В одному зі своїх інтерв’ю молдовський олігарх-монополіст Володимир Плахотнюк назвав Петра Порошенка своїм близьким другом. Теплі взаємини українського та молдовського олігарха носять символічний контекст у сенсі схожої траєкторії руху обох країн.
Рівень впливу Володимира Плахотнюка всередині Молдови є необмеженим і неконтрольованим. За даними звіту Open Dialog Foundation, до списку найвизначніших «заслуг» Плахотнюка входить тотальний медіаконтроль (володіє 70% телеринку Молдови), його бізнес-активи оцінюються в $2-2,5 млрд, що становить близько 30% ВВП Молдови, він очолює Демократичну партію Молдови, яка позиціонує себе як «проєвропейська», входить в правлячу коаліцію та контролює всі ключові законодавчі рішення на рівні країни. Як зазначено в звіті, міжнародні експерти та журналісти неодноразово підкреслювали, що партія чинного президента Молдови Додона повністю залежна від Володимира Плахотнюка. Водночас, за даними колишнього керівника Національного центру з боротьби з корупцією Молдови – Михайла Гофмана, Плахотнюк є одним з бенефіціарів скандального розкрадання 1 млрд доларів з молдовських банків. Цей список не є виключним.
Власне, за індексом сприйняття корупції (CPI) за 2016 рік, Україна та Молдова займають сусідні позиції та показують схожу слабкість і залежність правоохоронної та судової гілок влади від олігархічних структур. В обох країнах на папері задекларований демократичний правовий режим, а де-факто – тоталітарна влада обмеженої групи провладних людей.
Пройшло три роки після Революції, і ми є свідками надзвичайно небезпечної схожої тенденції захоплення владиАналітики Центру Східних студій (Centre for Eastern Studies) зазначають, що в сьогоднішньому вигляді Молдова є класичним прикладом «захопленої країни» (captured state), в якій діяльність ключових державних інституцій повністю підконтрольна вузькій політичній та діловій еліті на чолі з Володимиром Плахотнюком, що має тотальний вплив на прокуратуру, Вищу судову палату, органи боротьби з корупцією (як би це смішно не звучало) і, опосередковано, – на більшість суддів по всій Молдові.
Натомість, сумна доля чекає на всіх, хто не хоче потрапити під контроль одіозного олігарха, та йде проти системи, – відкриваються кримінальні справи та має місце політичне переслідування: проти опозиційних активістів відкривають липові справи за участь в акціях протесту. Те саме стосується і переслідування адвокатів, правозахисників, суддів, які приймали невигідні для влади рішення.
Всім відома справа Анни Урсакі – молдовської правозахисниці та засновниці громадського руху NuMaTem («Я не боюсь»), яка відстоювала інтереси опонентів Плахотнюка, а також свідків, які відкрито заявляли про корупційні дії. В зв’язку з посиленням політичного переслідування та нав’язування кримінальної відповідальності, Анна вимушена проживати на території ЄС та не може повернутися в Молдову через загрозу арешту.
Не менш відома справа і бізнесмена Александра Македона, власника телекомунікаційної групи компаній «StarNet», який підтримував протестний рух проти корупції та на своїх каналах транслював виступи активістів під час акцій протесту. У зв’язку з чим компанію неодноразово намагались позбавити ліцензії та порушили кримінальну справу за статтею «незаконна підприємницька діяльність». Фінальний штрих на репутації Александра Македона нанесла штучно нав’язана в Україні кримінальна справа за «зґвалтування неповнолітнього». За словами Македона, молдовські олігархічні клани використали свої зв’язки в Одеській області. На офіційні запити Open Dialog Foundation, Одеське управління міліції відмовилось надати офіційні деталі справи та процесуальний статус розслідування. Втім, слідче управління Одеської області повідомило, що справа Македона перебуває під контролем Генеральної прокуратури України, яка є інструментом політичного впливу Петра Порошенка.
Тут ми непомітно підійшли до точки перетину владних цінностей та, як наслідку, схожого вектору справ в Україні.
Україна, на жаль, дуже близька до молдовського сценарію «захопленої країни».
Петро Порошенко та команда прийшли до теренів влади під майданівськими лозунгами припинити корупцію та палкими обіцянками повернути в державну власність все викрадене. Вони отримали величезний кредит довіри та підтримку від виборців.
У них були всі необхідні ресурси, аби запустити механізм реформації країни, очистити держоргани від авторитарного кадрового спадку Радянського союзу, зупинити корупційні схеми незаконних мільярдних збагачень з Державного бюджету. Але цього не сталось.
Пройшло три роки після Революції і ми є свідками надзвичайно небезпечної схожої тенденції захоплення влади з боку пропрезидентської влади і повної нестерпності до політичних опонентів. Для нейтралізації, дискредитації своїх опонентів використовуються всі наявні методи: кримінальні та адміністративні переслідування, застосування фізичного насильства, провокації, пошкодження особистого майна, погрози, медійні кампанії з дискредитації.
Можна згадати ще сотні утисків активістів, правозахисників, політичних сил, громадських організацій, журналістів в Україні, які лобіюють рушійні зміни в країні та виступають проти старої системи.
Розслідування гучних кримінальних справ безрезультатне та заморожується на багато років з нульовою перспективою успішного та справедливого розслідування, якщо складовою є провладні бізнес-інтереси. Ба більше, ресурси правоохоронних органів та спецслужб використовуються для переслідування та здійснення політичного тиску.
Правоохоронні органи та судова система здебільшого паралізовані та підконтрольні приватним інтересам. Національне антикорупційне бюро – поки що єдиний найбільш віддалений від президентського впливу орган, і який постійно підпадає під утиски та переслідування з боку інших правоохоронних органів та керівництва країни. Для закріплення своєї людини пропрезидентські парламентські сили відчайдушно просувають кандидатуру «незалежного» аудитора в НАБУ.
Останнє голосування в парламенті 13 липня 2017 року показало, як міцно Банкова тримає важелі свого контролю в парламенті. У непрохідній частині порядку денного голосування опинились медична, освітня реформи, питання зняття недоторканності. Взагалі не були включені в розгляд реформаційні законопроекти про Антикорупційний суд, обмеження депутатської недоторканності.
Натомість, в першу чергу проголосовані законопроект про Конституційний суд, який повністю ставить ключовий судовий орган в залежність від адміністрації, правки до бюджету, які передбачають «дерибан» грошей платників податків.
Як зазначається у звіті Open Dialog Foundation, хоча Петро Порошенко офіційно не має таких широких повноважень, які були у Віктора Януковича, виходить так, що нинішній президент має не менший вплив на всі гілки влади в Україні. «Блок Петра Порошенка» є не менш впливовим, аніж свого часу «Партія регіонів», і методи правління державою використовуються аналогічні.
Країною продовжують керувати олігархічні структури-обличчя часів Януковича, їх бізнеси успішно квітнуть, корупційні схеми розвиваються. «Смотрящіє» закріплені за кожною вирішальною державною структурою, правоохоронними органами, судами, парламентом у вигляді номінально опозиційних партій.
Якщо не схаменутись, ми остаточно і надовго опинимось в аналогічному стані «захопленої країни», за сценарієм нашого сусіда Молдови.
Ми всі, включно зі свідомими громадянами, маємо зробити все від нас залежне, щоби не допустити перетворення України в «captured state» на кшталт Молдови. Останній випадок з позбавленням громадянства Саакашвілі лише знову свідчить про те, що керівництво держави обрало саме такий сценарій.
