Ми маємо бути готові. Чого чекати українцям у 2023 році
Сергій Притула: «В 2023 році всі наші виклики нікуди не зникнуть. І нам всім доведеться і далі багато і тяжко працювати» (Фото:Наталя Кравчук/NV)
В 2022 році відбулася якась дивовижа планетарного масштабу. Українці перевернули уявлення світу як про себе, так і про людські можливості. І це почало давати результати
Матеріал записано в рамках зустрічі-дискусії NV Україна і Світ попереду 2023
В 2022 році Україна показала приклад небаченої мужності та неймовірної синергії усіх верств населення, громадянського суспільства, військово-політичного керівництва держави. Відбулася консолідація українського суспільства навколо тієї сили, яка виявилася руйнівником міфу про непереможну чи другу армію в світі. Українські збройні сили стали нашим всім. ЗСУ стали нашою опорою, нашою надією, нашими богами. Від старого до малого всі об'єдналися в єдиному пориві зробити все залежне від нас для того, щоб вберегти їхнє життя і допомогти нашим захисникам нищити ворогів.
За час роботи фонду після повномасштабного вторгнення ми бачили тисячі прикладів, як це відбувається. Від маленьких дітей до стареньких людей, великі бізнеси, маленькі бізнеси — всі докладаються до справи нашої перемоги. Донатити на ЗСУ — тепер норма кожного дня або кожного місяця, в залежності від того, які є у людини прибутки.
Ми зруйнували те, над чим Росія дуже довго працювала. Кремль вкладав мільярди доларів у те, щоб силами своєї пропаганди доносити світу, що Україна — це failed state, що Україна — це історичне непорозуміння, що Україна — це недодержава, і що це якийсь недонарод. Але ми довели, що не буває так, що народ неспроможний, якщо цей народ об'єднується і підставляє плече державі настільки міцно, що це визнають на найвищому рівні. Коли виходить представник Міністерства оборони і каже, що в березні-квітні забезпечення, наприклад, бронежилетами українських захисників було на паритетних засадах 50% держави, 50% волонтери, то я вважаю, що нам все вдалося — українська держава повстала завдяки тому, що з’явилася українська політична нація. Вона сформувалася у 2022 році. І з цим нас можна привітати.
Для нас важливо розуміти, що покарання зла буде невідворотним
В 2023 році всі наші виклики нікуди не зникнуть. І нам всім доведеться і далі багато і тяжко працювати. Бізнесу вигадувати, як боротися з відключенням електроенергії та платити податки в бюджет. Волонтери й далі проситимуть у людей донати, й далі купуватимуть і привозитимуть у військо те, чого не може, наприклад, придбати Міноборони, або може, але ми робимо це швидше.
Наші політики і дипломати повинні розбиватися в доску, але і далі просити у світу найновіші зразки озброєнь і якомога більше. І що найважливіше — нашим західним партнерам, цивілізованому світу потрібно буде все-таки дати українцям відповідь на їхній запит на справедливість. І всі ті воєнні злочини, які вчинялися, вчиняються і будуть продовжувати вчинятися проти нашої держави, проти наших людей, ми повинні отримувати меседж про те, що зло буде покаране. Неважливо, де це зло знаходиться, чи у владних кабінетах в Кремлі, чи у шанцях зі зброєю в руках. Українці заслужили на це. І те, що Європарламент проголосував за створення спецтрибуналу для злочинних режимів Путіна і Лукашенко — це вже великий крок вперед. Це відбудеться нескоро, але для нас важливо розуміти, що покарання зла буде невідворотним.
Після нашої перемоги, все, що ми робитимемо в подальшому, має бути під однією дуже простою парасолькою з написом: «Ми повинні бути готові».
Так сталося, що нам страшенно не пощастило із сусідом. В той самий момент, коли дехто в світі продовжує вважати, що Росія — це русский балет, водка, чечетка, ми, на жаль, розуміємо, що нам випала доля межувати з вбивцями, ґвалтівниками та злодіями, і вони нікуди не зникнуть. Ми не можемо їх відрізати ножицями на карті та відправити у Тихий океан, як би нам того не хотілося. Тому все, що ми повинні робити далі, ми маємо будувати державу та суспільство з огляду на те, що майбутня українська перемога — це просто перепочинок перед майбутнім вторгненням Росії. Доти, доки ця субстанція існуватиме на політичній карті світу ні ми, ні наші діти ніколи не будуть у безпеці. Тому ми маємо бути заточені на те, щоб у них не було бажання на нас нападати.
Якщо зараз запитати у світі, хто такі українці — нас сприймають там як націю воїнів, нами дуже захоплюються, нами дуже пишаються. І це нормально для українця. Ми були такими споконвіку. Від Київської Русі, ми билися під Оршею, в часи Другої світової воювали в дев’яти арміях світу. Ми вміємо битися. Але ми робимо це не тому, що нам так хочеться. Українці б’ються тому, що у нас не залишається вибору. Ми вільні люди. Нам не треба панства над головою. Нам не треба нічого зайвого, ми боремося за своє. І всі ті люди, з якими ми спілкуємося на фронті — колишні вчителі, менеджери, айтішники, водії, сантехніки, все, про що вони мріють — це щоб закінчилася війна, вони кинули автомат і повернулися займатися своїми справами. Українець любить зрощувати хліб і дітей. А не воювати. Проте, коли приходить біда, ми відкидаємо плуг і беремо автомат.
Повну відеоверсію зустрічі-дискусії NV Україна і Світ попереду 2023 дивіться тут:
