Донбас, Херсон та Запоріжжя. Про останні зміни на фронті
Ми досягли піврічної позначки з дня вторгнення Росії в Україну, і таким чином настав час для ще одного оновлення
Головнокомандувач ЗСУ генерал Залужний оприлюднив нову офіційну цифру втрат: майже 9000 убитих з 24 лютого. Багато хто сумнівається, що це «повне число», але я, як завжди, утримаюсь від таких дискусій.
Останніми днями повідомляється про активну діяльність українського спецназу та партизанів в окупованому Криму — чи там були самозаймання, чи то діти бавилися цигарками на кількох складах і штабах російських боєприпасів. Підраховувати кожну з цих втрат зараз абсолютно безглуздо: бракує деталей, щоб стверджувати, що саме там сталося, а кумулятивні ефекти набагато важливіші.
Повітряна/Ракетна/Морська війна
Рано-вранці 21 серпня українські ППО заявили, що збили дві крилаті ракети «Калібр», а ВПС заявили, що їхні пілоти (тобто один із перехоплювачів МіГ-29 та/або Су-27?) збили гвинтокрил Ка-52.
ВПС України продовжують завдавати близько десятка авіаударів на день (майже виключно в районі Херсона); ВКС РФ — до 60−70 (особливо на Харківщині, але також і в Херсонській області). Обидві сторони, як і раніше, насамперед використовують неефективний/рідко ефективний метод «пли і молись». Набагато ефективнішими є українські удари протирадіолокаційними ракетами AGM-88 HARM (як і очікувалося, керованими українськими МіГ-29): 21 серпня було заявлено, що дві ЗРК С-300 було виведено з ладу.
За іронією долі, це не надає серйозного впливу на здатність Росії захищати свої війська, тому що московські Keystone cops (так автор називає Міністерство оборони Росії — НВ) наразі використовують ЗРК С-300 Wunderwaffe як балістичні ракети, «замінюючи» їх на С-350 і «Бук М3».
У ЗСУ замало артилерії для підтримки своїх частин уздовж лінії контролю
Коли я кажу про використання С-300 як балістичних ракет, я дійсно маю на увазі їх використання «десятками». Наприклад, напередодні Дня незалежності України влада в Києві попереджала своїх громадян про можливий великомасштабний ракетний удар Росії. Основною причиною для занепокоєння є зростання концентрації зенітно-ракетних комплексів С-300 ЗС РФ на півдні Білорусі: оскільки в Росії критично бракує інших видів керованих ракет, і можливо, вони хочуть розгорнути їх для удару по Києву.
За різними даними, зараз у морі як мінімум три кораблі Чорноморського флоту з крилатими ракетами «Калібр»: сьогодні-завтра вони мають завдати ударів.
Битва за Донбас
Загалом росіяни повертаються до атаки, особливо за зосередженої підтримки артилерії — за декількома напрямками.
Харків. Після перерви ЗС РФ повернулися до обстрілу Харкова та завдавання по ньому ударів із ЗРК С-300. Росія завдала низку авіаударів по позиціях ЗСУ вздовж лінії фронту в районі Рубіжного, тому що українці використовують їх для обстрілу російських шляхів постачання в районі Рубіжного.
Ізюм. Невеличкі російські загони провели активну розвідку, але за 2−3 дні, коли українці відбили 4−5 дрібних атак у загальному напрямку на Барвінкове, нових штурмів не було. Такі місця, як Бражківка, Довгеньке та Богородичне, залишаються або нічийною землею, або під контролем України.
Сіверськ. Повідомлялося про запеклі бої з боку Івано-Дарівки та Спірного, але всі зусилля сепаратистів не мали успіху.
Бахмут. Зрештою росіянам не вдалося захопити Соледар; тим часом вони знову обстрілюють село та українські позиції навколо нього. Натомість із Бахмутського району повідомляють про бої у житлових кварталах. При цьому, зважаючи на все, ЗСУ посилила свою артилерію в цьому районі настільки, що у ЗС РФ і сепаратистів виникла серйозна проблема при спробі перетнути рівну і відкриту місцевість, щоб наблизитися до українських позицій. У свою чергу, росіяни ведуть інтенсивний обстріл та постійно проводять спрей-атаки.
При цьому російські загарбники, здається, ввійшли у південну частину Зайцево. Кодема все ще тримається, незважаючи на атаки росіян із трьох напрямків (північний схід, південь та південний захід).
Лінія контролю. Загалом у ЗСУ, як і раніше, надто мало артилерії для підтримки своїх частин уздовж лінії контролю. Так, атаки сепаратистів на Красногорівку провалилися, і таким чином український опорний пункт в Авдіївці залишається під жорстким контролем ЗСУ, але на цьому «хороші новини» з ЛОК (стара лінія фронту між Україною та сепаратистами на Донбасі) закінчуються.
Насамперед південніше росіяни вже повністю контролюють Піски. Звідти, а також зі сходу та півдня вони просуваються відкритою і рівною місцевістю на Невельське. ЗСУ посилила там лінію фронту двома батальйонами морської піхоти. Моє враження: надто мало, надто пізно.
Рідкісний подібний випадок за останні тижні — українська артилерія підірвала штаб одного з підрозділів сепаратистів у Донецьку та ще один склад боєприпасів на схід від міста. Український опорний пункт у Мар'їнці зазнав кількох атак за останні кілька днів (майже всі з півночі) — всі підкріплені широким застосуванням запальних засобів — але, на щастя, вдалося встояти.
Принаймні є добрі новини з південної околиці ЛОК: українська лінія оборони, що поєднує Золоту Ниву з Павлівкою, тримається. Ймовірно, тому, що ЗСУ, здається, привезли до цього району зовсім новий підрозділ: 66 механізовану бригаду.
Запоріжжя. Драма в Енергодарі продовжується, окупанти розміщують там свої підрозділи та складують боєприпаси, а потім скаржаться на українські обстріли, хоча більшість останніх насправді має російське походження — про що свідчить спроба Москви організувати відповідну зустріч Ради Безпеки.
Цікаво, що метою росіян була не АЕС, а місцева ТЕС: ТЕС — одна з головних російських цілей в останні дні.
Херсон. Після провалу останньої української атаки у районі Благодатного (зупиненою російською артилерією), три-чотири дні тому ЗС РФ здійснили три великі контратаки. Біля Благодатного, схоже, українська артилерія зазнала великих втрат.
Контратака росіян з боку Станіслава на Олександрівку була успішною — остання була взята, — але потім менш успішною, коли росіяни спробували продовжити рух до Таврійського. Було завдано удару по Інгулецькому плацдарму, але, схоже, він був менш успішним — можливо, тому що українці заявили про знищення двох радарів, двох 120-мм мінометів, а також самохідних гаубиць «Гігант-С» та «Мста-С» у цьому районі.
22 серпня ВРРФ та ВКС завдали удару по Миколаєву із застосуванням як мінімум чотирьох С-300 та одного Х-31. Останній був збитий. Один чи два Х-59 було обстріляно Су-35 за «інфраструктурною метою» у напрямку Одеси: як мінімум один був підбитий. Українці не повідомляють про постраждалих.
У свою чергу, ЗСУ тримають під тиском російські засоби, що залишилися, переправи через Дніпро (саме так, як необхідно), і днями обстріляли Антонівський міст і дамбу біля Каховської ГЕС з M142 HIMARS. В обох випадках влучення спричинили пожежі, що вказують на те, що «щось», що або проходило мостами, або брало участь у їх ремонті, спалахнуло. Народна розвідка стверджує, що щось, що «проходило» під Антонівським мостом, теж потрапило під удар, щонайменше 2−5 було вбито та/або зникло безвісти та близько 20 поранено. Наскільки мені відомо, «під» Антонівським мостом, мабуть, був понтонний міст, який там будують російські окупанти.
Переклад НВ
Текст опубліковано з дозволу автора. Вперше надруковано на medium.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
