Батоги та пряники для Путіна, або Дипломатичний вихід для України

29 грудня 2021, 13:52

Перед очевидними негативними наслідками у випадку, якщо Росія вибере війну, вагомий шанс запобігти цьому конфлікту з’явився у дипломатії

Під час щорічної пресконференції, що відбулася 23 грудня, президент Росії Володимир Путін різко розкритикував розширення НАТО. «Як би відреагували США, якби ми розмістили ракети поблизу їхніх кордонів із Канадою чи Мексикою?» — запитав він.

Відео дня

Посилення войовничої риторики Путіна на тлі нарощування величезної кількості російських військ на кордоні з Україною змушує вважати, що Кремль готує вторгнення з метою затягнути цю країну назад у російську сферу впливу та запобігти її вступу до НАТО. Європу цілком може очікувати найкровопролитніший міждержавний конфлікт з часів Другої світової війни.

Але війна навряд чи неминуча, враховуючи ті втрати, яких може зазнати Росія, якщо вона вторгнеться на територію сусідньої країни. Хоча військову силу України, як і раніше, не можна порівняти з російською, її армія здатна значно краще захищати свою країну, ніж у 2014 році, коли Росія захопила Крим і вторглася у східний регіон Донбас, щоб підтримати проросійських сепаратистів. Російська агресія викликала неприйняття у більшості українців, тому якщо Росія спробує відхопити великий шматок цієї країни, цілком ймовірним буде масовий народний опір. Путін може очікувати не лише значних втрат у живій силі, а й жорстких економічних санкцій, які США та їхні європейські союзники зараз обмірковують.

Перед лицем таких очевидних негативних наслідків у разі, якщо Росія вибере війну, вагомий шанс запобігти цьому конфлікту з’явився у дипломатії. Ба більше, нещодавно Москва опублікувала докладну програму широких переговорів щодо європейської безпеки. Хоча багато російських пропозицій очевидно неприйнятні, США та їхні європейські партнери, схоже, готові піти на контакт, водночас Америка натякає, що переговори з Кремлем можуть стартувати на початку наступного року. Готуючись до них, західні союзники мають визначитися з комбінацією з батогів і пряників, які підвищать привабливість дипломатичного шляху до деескалації та — одночасно — ймовірні втрати у випадку, якщо Путін вибере війну.

Америка натякає, що переговори з Кремлем можуть стартувати на початку наступного року

Що стосується пряників, то НАТО слід запевнити Кремль у тому, що цей блок не збирається інтегрувати Україну або перетворювати цю країну на форпост Заходу, оснащений найкращим озброєнням. Хоча російська агресія та політика примусу щодо сусідньої країни є неприйнятною, занепокоєність Росії перспективою вступу до НАТО мілітаризованої України цілком зрозуміла. Великим державам не подобається, коли інші великі держави з’являються на порозі.

Проте президент США Джо Байден і його колеги з НАТО мали рацію, відкинувши вимогу Путіна надати гарантії, що НАТО не запропонує членство Україні. Одним із ключових принципів цього альянсу є те, що суверенні країни повинні мати свободу вибору своєї геополітичної орієнтації.

Проте на практиці вступ України до НАТО зараз не є актуальним. Визнаючи, що це не тільки спровокує Росію, а й обтяжить альянс завданням захищати країну, в якій довжина кордону з Росією сягає 1500 миль (2414 км), Байден чітко пояснив, що питання про потенційне членство України в НАТО зараз не стоїть на порядку денному, а відправлення бойових сил США до цієї країни «не розглядається».

Така реальність відкриває вікно для дипломатії. Вступ до НАТО вимагає згоди всіх членів блоку, тому Байден може переконати Путіна в тому, що питання про вступ України не розглядається. Крім того, країни НАТО можуть запевнити Кремль у тому, що запровадять кількісні та якісні обмеження для озброєнь, які вони постачають Україні. Проте водночас альянс може (принаймні теоретично) зберігати політику відкритих дверей. Такі пропозиції можуть не відповідати вимогам Путіна щодо кодифікованих гарантій, однак їх може бути достатньо, щоб заспокоїти його страхи щодо перетворення України на гарнізон НАТО на південному кордоні Росії.

Крім того, США мають очолити зусилля щодо реалізації Мінських угод — дорожньої карти, погодженої у 2014 та 2015 роках з метою покінчити з інтервенцією Росії на Донбасі. Ці угоди передбачають надання Україною певного ступеня регіональної автономії тим територіям, які зараз контролюють сепаратисти, котрих підтримує Росія. В обмін Росія припиняє проксі-війну, а Україна відновлює контроль над Донбасом.

Незважаючи на активні зусилля Франції та Німеччини, які в ролі посередників допомогли досягти Мінських домовленостей, їх реалізація застопорилася через гальмування як з боку України, так і Росії. Вашингтон має об'єднати зусилля з Парижем і Берліном з метою підштовхнути вперед мінський процес. Хоча Захід і Росія, мабуть, будуть змушені змиритися з розбіжностями щодо незаконної російської анексії Криму, Мінські домовленості дають надію на припинення конфлікту у східній Україні, який вже забрав понад 10 тисяч життів.

Якщо Кремль виконає свої зобов’язання, західні союзники скоротять масштаби економічних санкцій, введених після 2014 року. А коли вони тиснуть на Україну, домагаючись виконання нею Мінських зобов’язань, їм слід також вимагати від уряду в Києві вжиття антикорупційних заходів. Довгострокове благополуччя України залежить не лише від припинення російської агресії, а й від приборкання олігархів та очищення політичного життя.

Нарешті, союзники НАТО мають скористатися пропозицією Росії обговорити ширші питання європейської безпеки. Збільшення розрив у відносинах із Заходом штовхає Росію набагато ближче до Китаю, формуючи партнерство, яке зміцнює і Путіна, і голови КНР Сі Цзіньпіна. Але тут Росія є молодшим партнером, і, мабуть, мовчазно відчуває дискомфорт від зростання сили й амбіцій Китаю, що відкриває перед США та Європою шанс перетягнути Росію на західний бік. Кремль повинен знати, що поліпшення відносин із Заходом — це реальний варіант, за умови, що він припинить по-хижацьки поводитись щодо України та створювати проблеми в інших регіонах.

Одночасно з реалізацією дипломатичного плану Заходу потрібно сигналізувати про свою готовність запровадити жорсткі економічні санкції у разі, якщо російські війська увійдуть до України. На порядку денному: виключення Росії з міжнародної платіжної системи SWIFT, санкції проти найбільших російських банків, скасування проєкту російсько-німецького газопроводу «Північний потік-2», цільові заходи проти олігархів із ближнього кола Путіна.

Союзники по НАТО повинні також чітко пояснити, що вони готові зміцнювати свої східні рубежі та допомагати озброєнню українського опору, якщо Росія все ж таки вторгнеться. Путін зазвичай вибирає такі битви, у яких може перемогти з порівняно низькими втратами. Він має дізнатися, що вторгнення на територію України обійдеться неймовірно дорого.

Америці потрібно очолити рішучі зусилля НАТО з метою дати шанс дипломатії, але одночасно готувати жорсткі санкції на випадок дипломатичного провалу. Такий підхід відкриває найкращий шлях до запобігання конфлікту, в якому не може бути переможців.

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2021

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X