У всього є своя ціна. Чи зможе Україна повернути Крим?

29 червня, 21:47

Катастрофа сталася не двадцять четвертого лютого. Катастрофа сталася навіть не у чотирнадцятому році

Катастрофа сталася першого грудня 1991 року, коли замість Чорновола першим президентом України було обрано секретаря ЦК.

Вікно можливостей на той момент було втрачено. Далі двадцять п’ять років Україна лише гаяла час. Росія ж, навпаки, кристалізувалася як Рейх.

Відео дня

Усе має свою ціну. За все доводиться платити. Чверть століття, згаяні в метаннях необраного курсу, набрали максимально велику ціну. Відкладену на тридцять років, проте значно більшу, ніж заплатили країни Балтії, наприклад. Які за це вікно можливостей ухопилися одразу, одразу зрозуміли свій курс і використали ці тридцять років по максимуму.

І тепер Естонія розміром із половину Київської області постачає сорокамільйонній Україні третину свого військового бюджету.

Можливо, війна була неминуча за будь-якого розкладу. Але воювати з монстром, який уже майже помер, зовсім не те саме, що воювати з монстром, який двадцять років намагався встати на ноги — і до карачок як мінімум піднявся все ж таки.

1995-го року його перемогла маленька Чечня. Нині ціна буде зовсім іншою.

Дмитро Медведєв заявив, що будь-яка спроба зазіхнути на Крим призведе до Третьої світової. І це правда. Я вже про це писав неодноразово. На відміну від Донбасу, який росіянам особливо не потрібен, Крим у найповнішому значенні цього слова — сакральна для них земля. Для всіх. Для найліберальнішого ліберала.

Це довгий марафон. А Крим — це навіть супермарафон.

Ментальний перелом у кримському питанні там відбувся.

І в їхньому представленні тепер Крим — це Росія. Без варіантів. Для всіх. І не просто якась наново приєднана Росія, а сама що не є споконвічна. Як якась Курська область. І спроба повернення Криму в їхньому поданні буде прямим нападом на Росію.

А за Росію вони готові воювати. Навіть із Путіним на чолі. І я вам гарантую — у цей момент вони об'єднаються всі. І ліберали, і скрєпоносці, і Кадиров із Муратовим.

Навальний напише заяву з проханням замінити йому термін на штрафбат і видати гвинтівку. Яшин прийматиме добровольців у своїй призовній комісії. А хто там у них іще є, навіть і не знаю вже, — обійнявшись із Гіркіним, говоритиме слізні промови панам офіцерам про місце слави російської зброї.

Можна скільки завгодно зараз говорити, що Крим ми повернемо одразу й одним наскоком, але реальність така — вікна можливостей повернення Криму наразі немає.

Україна не зможе повернути зараз Крим. Більше того, Захід сам не дасть їй цього зробити.

Тому що, крім популістів, які розповідають, як вони повернуть усе максимум за два тижні, там є ще люди, які більш-менш адекватно визначають ситуацію. І вони точно розуміють — перенесення військових дій до Криму гарантовано призведе до ядерного удару.

А це їм не потрібне вже від слова зовсім.

Цього разу бойові дії зупиняться у кращому разі на кордоні України на сході та на лінії розмежування з Кримом. Очистити свою територію від Харкова до Одеси Україна вже в цій перспективі може. Це буде коштувати дуже великої крові, але це — досяжна мета. Вона лежить у площині реальності.

Крим у цій площині поки що не лежить.

Для повернення Криму треба чекати на нове вікно можливостей. І найголовніше — бути до нього готовим. Готуватися, готуватися і готуватися. Тренуватися і тренуватися. Роками. Щоб, як тільки, так не пропустити цього разу.

Скільки чекати нового вікна можливостей? Я не знаю. Попереднього довелося чекати сімдесят років. Профукали.

Нове, сподіваюся, прийде швидше, тому що у ХХ столітті всі процеси прискорюються, але це в будь-якому разі роки. За кращого розкладу. А то й десятиліття.

Ісламська революція в Ірані сталася 1976-го. Через сорок років режим Аятол усе так само стійкий, як у перший день.

Путінський режим лише почав своє закуклювання. Корпус стражів ісламської революції ще навіть не ввійшов у свою повну силу.

Решта — лише гарний популізм. Що лише формує завищені очікування. Які діють проти побудови української державності. Ну про це ми з вами говорили. Формула проста: «Крим повернемо одразу! — Крим не повернувся, де Крим? — А, зрада!».

Іще раз — це марафон. Це довгий марафон. А Крим — це навіть супермарафон. До якого треба тренуватися. І бути готовим. І — чекати.

Інших рецептів, на жаль, немає. Легко цього разу — як тридцять років тому — не буде.

Іще раз — усе має свою ціну. Такою є реальність. На жаль.

У рамах проєкту Журналістика без посередників

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X