Два тижні війни. До чого призведе військова невдача Путіна

11 березня, 12:26
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Війна між Росією та Україною все більше стає схожою на радянсько-фінську війну 1939−1940 рр.

Аудіоверсія колонки:

Зайнявши швидко незначні прикордонні території, війська країни агресора зупинилися через мужній опір сторони, що захищається. Початкова риторика агресора змінилася цього разу ще швидше, ніж 82 роки тому. І тоді в Москві заявляли, що буржуазний уряд Фінляндії втік у невідомому напрямку, і тепер Путін закликав військових не підкорятися «уряду фашистів і наркоманів» і скласти зброю. Але зрештою Сталіну та Молотову довелося вести переговори саме з тим «буржуазним урядом», який, як виявилося, нікуди не тікав. І нині мета повалення законно обраного уряду забута Кремлем і МЗС веде переговори з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою в Анталії та оголошує вустами Захарової, що «мета повалення уряду в Києві» не ставиться.

Відео дня

Все це явні свідчення воєнної невдачі Путіна. Увійти переможно в Харків, Київ, Одесу, Маріуполь, зустрінутим тріумфом українців Путіну не вдалося. Російські війська вітають не хлібом-сіллю, а напалмовим вогнем. Люди, вчора ще мирні жителі, або беруть до рук зброю, щоб захистити свою землю, або, якщо на це вони не мають вміння і сил, йдуть на захід України і далі в країни НАТО, кидають свої, часом уже спалені «визволителями» будинки, і віддають перевагу гіркому біженству, а не «братським» обіймам. Число біженців з України в Європі наближається до трьох мільйонів і може досягти семи мільйонів — 18−20% населення країни.

Але, як і Карл-Густав Маннергейм у Фінляндії у 1939 році, президент Володимир Зеленський не покинув України у цей трагічний час. Він продовжує керувати країною, щодня веде переговори з лідерами держав світу, звертається до народу України, надихаючи його на опір. Ця скромна і суто цивільна людина стала персональним символом незламної мужності країни, яка на вільних виборах обрала його своїм президентом.

Українські війська, за оцінками фахівців НАТО, воюють завзято та вміло. Українські штабісти зберегли управління військами, і оточити значні військові з'єднання української армії за два тижні не вдалося. Німецький бліцкриг, успішно проведений влітку 1941 року у західній частині СРСР вермахтом, не вдалося відтворити у лютому-березні 2022 року на землі тієї самої України. Військові фахівці (я тут не фахівець) із подивом відзначають низьку боєздатність російської армії. Так було й у 1939−40 рр. під час радянсько-фінської війни. «Червона армія», як виявилося, далеко не найсильніша за всіх «від тайги до Британських морів», навіть не сильніша за маленьку армію «буржуазно-куркульської» Фінляндії.

Українські війська, за оцінками фахівців НАТО, воюють завзято та вміло

При цьому, як і у разі радянсько-фінської війни, допомога Україні весь час зростає, а Росії, на відміну від СРСР, доводиться вести воєнні дії самотужки, при засудженні її дій практично всім світовим співтовариством, що показало голосування резолюції 11/1 Генеральної Асамблеї ООН від 2 березня 2022 р.

На Росію обрушилися безпрецедентні санкції, які стрімко доламують нашу економіку та фінансову систему, ведучи країну найближчим часом до дефолту. Світові лідери, і президент Байден, і прем'єр-міністр Джонсон, і канцлер Шольц особисто звинувачують Путіна у розв’язанні війни та називають його дії в Україні «нечуваним навмисним лиходійством». Світ відвернувся від Росії. Сотні іноземних компаній йдуть із Росії, залишаючи безробітними сотні тисяч, а то й мільйони наших співгромадян. Британські докери відмовляються розвантажувати наші танкери, говорячи, що не бажають торкатися кривавої нафти. Уряди Заходу обережніші, ніж суспільство, але вони, як і в 1939−40 рр. змушені слідувати за своїми громадянами. Партії при владі та опозиція всюди змагаються в антиросійській риториці. Громадська думка більшості країн світу втрачена для Росії на довгі роки.

Такими є підсумки двох перших тижнів війни. Російський «глибинний народ» ще не усвідомлює поразки Росії, ще пише букву «Z» на дверях своїх іномарок, але вже відчуває, що «щось пішло не так». Усвідомлення, напевно, прийде найближчим часом, незважаючи на зусилля офіційної телепропаганди. До речі, ця пропаганда стає все більш непереконливою і млявою. Ясно видно, що самі ще недавно браві телеведучі вбиті тим, що відбувається, зокрема й санкціями, які вдарили особисто по них.

Освічений прошарок і навколовладна еліта усвідомлюють уже все. Вони усвідомлюють невдачу цієї війни, а багато хто — і невдачу всього майже довгого правління Путіна. З тих слів про розпад СРСР як найбільшу геополітичну трагедію ХХ століття, сказаних у 2004 р., до битв в Україні лютого-березня 2022 року простяглася нитка. Але вона загрожує луснути будь-якої миті. Політика «збирання земель» і відродження «Великої Росії — СРСР» тепер і саме тепер зазнала повного краху на полях України, збанкрутувала начисто.

Путін, зазнавши поразки і нині в Україні, і у своїй багаторічній політиці більшовицько-чекістського реконструкторства, має, безумовно, подати у відставку. Росія не може керуватися політиком-банкрутом. Експеримент із вибудовуванням «владної вертикалі» із заміною демократії єдиновладдям завершився не розквітом країни, а страшною невдачею. Добровільне складання із себе повноважень глави держави — останній, мабуть, шанс проявити Путіну особисту мужність. Так зробив диктатор Аргентини після провалу Фолклендської авантюри. Ця відставка відкриє для РФ шлях до важкого та довгого відновлення нормального життя, примирення з Україною та всім світом. Розв’язки, навіть подібної до березневого 1940 року Московського договору між Фінляндією та СРСР, цього разу не вийде. Ось тут схожість закінчується. Співвідношення міжнародних сил зараз набагато гірше для Росії, ніж для СРСР у 1940-му.

Подальша війна з Україною військово-технічно ще можлива для Кремля, але з кожним новим днем гуманітарні, економічні та політичні витрати цієї війни зростатимуть для Росії у геометричній прогресії. І перспективи добровільного відходу основоположника цієї, нечуваної у ХХІ столітті кривавої авантюри, заміщатимуться все страшнішими сценаріями, здійснення яких, бачить Бог, не хотілося б.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X