Почалася доба Великої стагфляції. Відомий економіст Нуріель Рубіні — про те, що чекає на світову економіку

15 серпня, 10:48
Нуріель Рубіні: епоха Великої помірності почала давати тріщину під час світової фінансової кризи 2008 року (Фото:bitbetnews.com)

Нуріель Рубіні: епоха Великої помірності почала давати тріщину під час світової фінансової кризи 2008 року (Фото:bitbetnews.com)

Відомий економіст Нуріель Рубіні у своїй колонці для Project Syndicate розповів, як геополітичні потрясіння вплинули на процеси у світовій економіці

Епоха Великої помірності, що настала після стагфляції исока інфляція і серйозні рецесії) 1970-х і початку 1980-х років, характеризувалася низькою інфляцією в країнах з розвиненою економікою; выдносно стабільним і стійким економічним зростанням з короткими та неглибокими рецесіями; низькою та падаючою прибутковістю облігацій (і, отже, позитивною дохідністю облігацій) через тривале падіння інфляції; та різким підвищенням вартості ризикованих активів, як-от американські та глобальні акції.

Відео дня

Цей тривалий період низької інфляції зазвичай пояснюється переходом центральних банків до політики таргетування інфляції, що заслуговує на довіру, після м’якої грошово-кредитної політики 1970-х років і прихильністю урядів щодо консервативної фіскальної політики (зі значним стимулюванням, що настає тільки під час рецесій). Проте, важливішим, ніж політика щодо попиту, були численні позитивні потрясіння у сфері пропозиції, які збільшили потенційне зростання і скоротили виробничі витрати, утримуючи таким чином інфляцію під контролем.

В епоху гіперглобалізації після закінчення «холодної війни» Китай, Росія та інші країни з ринком, що формується, стали більш інтегрованими у світову економіку, забезпечуючи її недорогими товарами, послугами, енергією і товарами. Широкомасштабна міграція зі Світового Півдня на Північ стримувала зростання заробітної плати в країнах з розвиненою економікою, технологічні інновації знижували витрати виробництва багатьох товарів і послуг, а відносна геополітична стабільність давала можливість ефективно розміщувати виробництво в найменш витратних місцях, водночас не турбуючись про безпеку інвестицій.

Але епоха Великої помірності почала давати тріщину під час світової фінансової кризи 2008 року, і потім це продовжилося 2020 року під час рецесії COVID-19. В обох випадках інфляція спочатку залишалася низькою через шоки попиту, а слабка грошово-кредитна, податково-бюджетна та кредитна політика перешкоджали дефляції. Але тепер інфляція повернулася, різко збільшившись, особливо за останній рік, через поєднання як факторів попиту, так і пропозиції.

Щодо пропозиції, то негативна реакція на гіперглобалізацію набирає обертів, створюючи можливості для популістських, нативістських і протекціоністських політиків. Також наростав гнів громадськості з приводу різкої нерівності в доходах і багатстві, що призвело до вжиття додаткових заходів підтримки робітників і тих, хто «залишився позаду». Незважаючи на добрі наміри, ця політика нині сприяє небезпечній інфляційній спіралі заробітна плата — ціни.

Що ще гірше, протекціонізм, який відновився (як з боку лівих, так і з боку правих) обмежив торгівлю та рух капіталу. Політична напруженість (як усередині країн, так і між ними) стимулює процес решорингу (і френд-шорингу). Політичний опір імміграції обмежив глобальне переміщення людей, вчинивши додатковий тиск на зростання заробітної плати. Міркування національної безпеки та стратегічні міркування ще більше обмежують потоки технологій, даних та інформації. А нові трудові та екологічні стандарти, хоч би якими важливими вони були, перешкоджають як торгівлі, так і новому будівництву.

Ця балканізація глобальної економіки має глибоко стагфляційний характер і збігається з демографічним старінням не тільки в розвинених країнах, а й у великих країнах з економікою, що розвивається, таких як Китай. Оскільки молоді люди схильні виробляти та економити, в той час як люди похилого віку витрачають свої заощадження, ця тенденція також є стагфляційною.

Те саме можна сказати і про сьогоднішні геополітичні потрясіння. Війна Росії в Україні та реакція Заходу на неї підірвали торгівлю енергоносіями, продовольством, добривами, промисловими металами та іншими товарами. Відділення Заходу від Китаю прискорюється в усіх аспектів торгівлі (товари, послуги, капітал, робоча сила, технології, дані та інформація). Інші стратегічні суперники Заходу можуть невдовзі посилити хаос. Переступання Іраном порогу ядерної зброї, найімовірніше, спровокує військові удари з боку Ізраїлю чи навіть США, спричинивши масивний нафтовий шок; а Північна Корея все ще регулярно брязкає своїм ядерним мечем.

Сьогоднішні великі стрибки цін на енергоносії були неминучими

Тепер, коли долар США повністю використовується в стратегічних цілях і цілях національної безпеки, його становище як основної світової резервної валюти може почати знижуватися, а слабкіший долар, безумовно, посилить інфляційний тиск. Вільна від тертя світова торгова система вимагає вільної від тертя фінансової системи. Але широкомасштабні первинні та вторинні санкції «закидали піском» цей добре налагоджений механізм, значно збільшивши транзакційні витрати торгівлі.

Окрім іншого, зміна клімату також має стагфляційний характер. Посухи, аномальна спека, урагани та інші стихійні лиха дедалі більше підривають економічну діяльність та загрожують урожаю (тим самим підвищуючи ціни на продовольство). Водночас вимоги декарбонізації призвели до зниження обсягу інвестицій у потужності з видобутку викопного палива, до того, як інвестиції у відновлювані джерела енергії досягли точки, коли вони можуть компенсувати різницю. Отже, сьогоднішні великі стрибки цін на енергоносії були неминучими.

Пандемії також стануть постійною загрозою, надаючи додаткового імпульсу протекціоністській політиці в міру того, як країни поспішатимуть накопичити критично важливі запаси продовольства, ліків та інших товарів першої необхідності. Після двох з половиною років COVID-19 у нас з’явилася мавп’яча віспа. А через посягання людини на крихкі екосистеми та танення вічної сибірської мерзлоти ми невдовзі можемо зіткнутися з небезпечними вірусами та бактеріями, які спали протягом тисячоліть.

Зрештою, кібервійна залишається недооціненою загрозою для економічної діяльності та навіть громадської безпеки. Фірми та уряди або зіткнуться з новими стагфляційними збоями у виробництві, або їм доведеться витратити цілий статок на кібербезпеку. У будь-якому разі витрати зростуть.

Щодо попиту, то вільна й нетрадиційна грошово-кредитна, фіскальна та кредитна політика стала не помилкою, а швидше особливістю нового режиму. Між сьогоднішнім зростанням обсягу приватних і державних боргів (у відсотках від ВВП) та величезними незабезпеченими зобов’язаннями системи соціального забезпечення та охорони здоров’я, заснованими на принципі поточних платежів, як приватний, так і державний сектори стикаються зі зростанням фінансових ризиків. Тож центральні банки потрапили в «боргову пастку»: будь-яка спроба нормалізувати грошово-кредитну політику спричинить різке збільшення тягаря обслуговування боргу, що призведе до масових банкрутств, каскадних фінансових криз і негативних наслідків для реальної економіки.

Оскільки уряди не в змозі знизити високі борги та дефіцити, скорочуючи витрати або збільшуючи доходи, ті, хто може запозичувати у своїй власній валюті, все частіше вдаватимуться до «інфляційного податку»: покладаючись на несподіване зростання цін для погашення довгострокових номінальних зобов’язань за фіксованими ставками.

Тож, як і в 1970-і роки, постійні та повторювані негативні шоки пропозиції поєднуватимуться з м’якою грошово-кредитною, фіскальною та кредитною політикою, що призведе до стагфляції. Понад те, високі коефіцієнти боргу створять умови стагфляційних боргових криз. Під час Великої стагфляції постраждають обидві складові будь-якого традиційного портфеля активів — довгострокові облігації й американські та глобальні акції — що потенційно може призвести до величезних втрат.

Повну версію тексту читайте на Project Syndicate

Copyright: Project Syndicate 2022

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X