Інакше Путін націлиться на країни Балтії, Китай — на Тайвань. Військовий історик Макс Бут — про те, чому ця війна не лише України, а й США

24 червня, 12:01
Макс Бут: Найкращий спосіб зберегти світ — допомогти Україні з розгромними втратами відкинути російських загарбників (Фото:awliberty.org)

Макс Бут: Найкращий спосіб зберегти світ — допомогти Україні з розгромними втратами відкинути російських загарбників (Фото:awliberty.org)

Автор: Макс Бут

У своїй колонці для The Washington Post американський військовий історик Макс Бут розмірковує про те, чому Заходу потрібно активніше допомагати Україні та надати їй ресурси для перемоги у війні

Військова допомога США Україні була непоганою, але недостатньою. Почасти через концептуальну помилку, яку ми й далі робимо. Ми продовжуємо думати, що це їхня війна. Хоча маємо розуміти, що це наша війна — і діяти відповідно.

Відео дня

Росія не просто напала на одну країну. Вона завдала удару по фундаменту, що базується на правилах міжнародного порядку, який Сполучені Штати та їхні союзники будують з 1945 року. Якщо Росії вдасться уникнути покарання за свою агресію, це стане сигналом диктаторам у всьому світі що вони можуть робити все, що хочуть, і що Захід занадто слабкий, щоб зупинити їх. Очікуйте, що російський диктатор Володимир Путін незабаром націлиться на Балтійські республіки — члени НАТО, які, як і Україна, в різні часи в історії входили до складу Російської імперії.

Очікуйте, що Китай націлиться на Тайвань. Напад або на країни Балтії, або на Тайвань, імовірно, втягне Сполучені Штати в конфлікт, який може легко перерости в Третю світову війну.

Найкращий спосіб зберегти світ — допомогти Україні з розгромними втратами відкинути російських загарбників. Це стане потужним сигналом не лише Путіну, а й кожному диктатору на планеті: не зв’язуйтесь із Заходом. Але це не те, чим ми займаємось. Ми забезпечуємо українців достатньою кількістю зброї, щоб уникнути поразки, але недостатньою для того, щоб вони перемогли. Українці програють в артилерії 10 до 1 у критично важливій битві на сході Донбасу. Це неприйнятно.

Ми не були б такими скупими, якби американці були на передовій

Ми не були б такими скупими, якби американські війська були на передовій. За даними проекту «Витрати війни» Університету Брауна, з 11 вересня 2001 року Сполучені Штати витратили понад $3 трлн на війну з терором, що охопила конфлікти в Іраку та Афганістані. (Це не рахуючи трильйонів на допомогу ветеранам та захист батьківщини.) Це в середньому $12 млрд щомісяця протягом майже 21 року.

Для порівняння, після російського вторгнення в Україну 24 лютого Сполучені Штати виділили лише $5,6 млрд на допомогу в галузі безпеки, а останній транш у розмірі $1 млрд було оголошено минулого тижня. Це дуже багато грошей, якщо підходити до цього з мірками іноземної допомоги, але це копійки проти того, що ми витрачаємо на власні війни. Якби це був конфлікт США, ми могли б витратити $48 млрд або навіть більше з лютого цього року.

Це різниця майже на порядок, що допомагає пояснити, чому наші пакети допомоги такі далекі від того, що просять українці. За словами помічника президента Володимира Зеленського, для досягнення «паритету важких озброєнь» з окупантами Україні необхідно 1000 155-мм гаубиць, 300 реактивних систем залпового вогню, 500 танків, 2000 одиниць бронетехніки та 1000 безпілотників. Наразі Сполучені Штати зобов’язалися надати 126 155-мм гаубиць, чотири високомобільні артилерійські ракетні системи, 200 бронетранспортерів і 121 безпілотник Phoenix Ghost. Наші союзники зробили свій вагомий внесок, але в сукупності цього недостатньо.

Сполучені Штати зовсім не надали ані танків, ані літаків. Адміністрація Байдена не тільки не надіслала винищувачі F-16 або штурмовики А-10, а й відмовилася сприяти перекиданню винищувачів МіГ-29 з Польщі. Генерал-лейтенант ВПС у відставці Девід Дептула каже, що Сполучені Штати мають на зберіганні понад 200 безпілотників MQ-1C Grey Eagle, які можуть бути відправлені до України. Озброєні ракетами Hellfire ці безпілотники можуть допомогти переламати ситуацію на Донбасі. Але адміністрація Байдена поки що не надіслала жодного «сірого орла».

«Ми підтримуємо українську армію настільки швидко, наскільки це можливо», — каже генерал Марк А. Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів. Це просто неправда. Ви можете посперечатися на всю криптовалюту у світі, що якби Сполучені Штати втрачали в бою понад 100 солдатів на день (втрати, яких ми не несли з часів Другої світової війни), ми б кинули набагато більше авіації, бронетехніки та артилерії в бій. Ми не говорили б нашим військам: «Не пощастило. Роби все, що можеш». Але це по суті те, що ми говоримо українцям. Життя українців означає менше, ніж життя американців? Так не повинно бути.

У адміністрації Байдена та її захисників багато виправдань, щоб не робити більше. Ми не хочемо бути втягнутими у війну з Росією. Ситуація не така критична, як стверджують українці. Вони не можуть надто швидко поглинути надто багато спорядження. Росіяни просто знищать чи захоплять наші системи. США мають обмежені запаси. Потрібен час, щоб перемістити важке озброєння та встановити для нього лінії постачання. Хоча ми не можемо зрівнятися з росіянами за кількістю озброєння, наше обладнання є якіснішим, тому нам не потрібно постачати його в тих кількостях, які вимагають українці. І так далі.

Більшість із цих пояснень слушні, але жодне з них не може пояснити нашу нездатність зробити більше. Політики повинні постійно ставити собі запитання: «Що б ми робили, якби наші солдати вмирали на Донеччині?» і діяти відповідно. Це не означає, що ми маємо прямо атакувати Росію. Це означає, що ми маємо надати Україні ресурси для перемоги у війні, яку Росія веде проти всього Заходу.

Переклад НВ

Повну версію читайте на washingtonpost.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X