Байдену настав час згадати доктрину Пауелла. Як США можуть допомогти Україні перемогти, — американський військовий історик

13 червня, 10:16
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Макс Бут: Байдену не завадило би згадати доктрину Пауелла (Фото:awliberty.org)

Макс Бут: Байдену не завадило би згадати доктрину Пауелла (Фото:awliberty.org)

Автор: Макс Бут

У своїй колонці для The Washington post американський військовий історик Макс Бут пише про те, як США повинні змінити стратегію своєї допомоги Україні

Історія переповнена націями, які починали війни в очікуванні швидкої і безболісної перемоги лише для того, щоб ув’язнути в конфлікті, набагато тривалішому і набагато менш успішному, ніж очікувалося. Подумайте про Наполеона в Іспанії та Росії, Німеччину в Першій і Другій світових війнах, Північну Корею в Корейській війні, Ірак в ірано-іракській війні, Сполучені Штати в Афганістані та Іраку. Як тільки початковий приплив оптимізму вичерпався, всі ці конфлікти перетворилися на війни на виснаження, де перемагав той, хто зміг терпіти і завдавати найбільшої шкоди.

Відео дня

Російське вторгнення в Україну, яке триває вже понад 100 днів, відбувається за такою ж схемою. Російський диктатор Володимир Путін зробив ставку на невдалий бліцкриг у бік Києва, який провалився. У ті п’янкі перші дні світ захоплювався українським героїзмом, символом якого були війська, які відповіли на вимогу Росії здатися безсмертними словами: «Російський військовий корабель, йди на х… й».

Але, незважаючи на важкі людські та матеріальні втрати — за оцінками Пентагону, Росія втратила близько 1000 танків — Путін не припинив підступне вторгнення. Він просто зменшив його масштаби. У середині квітня він перенаправив свої сили на Донбас у східній Україні. Масуючи свою артилерію, росіяни перетворили життя українських військ на «пекло» у цьому секторі. Президент Володимир Зеленський каже, що росіяни вбивають до 100 українських солдатів на день і ранять до 500. Загарбники контролюють близько 20% території України — площу, що перевищує площу Нідерландів.

Україна не виявляє ознак утоми від боротьби. І ми теж не повинні

За повідомленнями, Путін розраховує, що він все ще може виграти війну, якщо чекатиме, доки воля Заходу ослабне, і на Заході є багато тих, хто його підбадьорює. Колишній держсекретар Генрі Кісінджер пропонує Україні поступитися територією заради миру, а президент Франції Еммануель Макрон наполягає на тому, що Росію не можна «принижувати». Тобто Путін має бути винагороджений за свою незаконну агресію?

Це порада відчаю, і вона відірвана від фактів на місцях. Нещодавнє опитування показало, що майже 80% українців вважають, що їхня країна рухається у правильному напрямку, і багато українських біженців повертаються додому.

Картина бойових дій похмуріша, ніж місяць тому, але набагато яскравіша, ніж три місяці тому. Так, українці втратили деякі позиції, але вони також і відвоювали їх. Вони витіснили «орків», як вони називають загарбників, з півночі України та відвойовують села на півдні. Українські війська навіть відвоювали частину Сєвєродонецька, міста на дальньому сході, яке ще тиждень тому здавалося втраченим.

Хоча росіяни продовжують «поступово, насилу і великими витратами просуватися на сході України» (як зазначає Інститут вивчення війни), вони не наблизилися до того, щоб оточити українські війська чи зламати їхню волю до боротьби. Російська армія, навпаки, продовжує страждати від некомпетентного керівництва та низького морального духу, що допомагає пояснити, чому вони не просуваються вперед, доки артилерія не розтрощить все на своєму шляху. Україна, як і раніше, має набагато більші сили: 700 000 військовослужбовців протистоять менш ніж 200 000 загарбників, а її арсенал продовжує вдосконалюватися завдяки постачанню західної зброї.

За останні 100 днів ми вагалися від надмірного песимізму до надмірного оптимізму, а тепер знову до надмірного песимізму. Наразі не час втрачати віру в Україну. Наразі саме час подвоїти нашу підтримку борцям за свободу.

Президент Байден загалом проробив чудову роботу з підтримки України. Він вправно заручився підтримкою союзників і переконав Конгрес виділити $54 млрд як допомогу від моменту початку вторгнення. І він правильно зробив, що не вплутався у прямі бойові дії з росіянами — звідси його відмова оголосити безполітну зону над Україною. Але його ще досі стримує надмірна обережність у наданні допомоги.

Вже кілька місяців українці благають надати їм реактивні системи залпового вогню, які б дозволили їм нейтралізувати російську артилерію. Нарешті, минулого тижня Байден погодився поставити M142 High Mobility Artillery Rocket Systems — але лише чотири з них. Вибачте, але це не допоможе. Поки союзники затикають деякі прогалини (Німеччина обіцяє відправити свої системи ППО IRIS-T), Байден, як і раніше, відмовляється постачати ЗРК великої дальності Patriot або винищувачі (МіГ-29 або, краще, F-16), яких Україна гостро потребує. Він також відмовляється щось робити з російською морською блокадою Чорного моря, яка душить економіку України.

Байдену не завадило б згадати доктрину Пауелла, сформульовану покійним держсекретарем Коліном Л. Пауеллом. Він радив не вплутуватися в «половинчасті напіввійни» і стверджував, що коли Сполучені Штати застосовують силу, вони повинні робити це з переважною потужністю, щоб перемогти. Така ж доктрина повинна застосовуватися і до військової допомоги: замість того, щоб пропонувати Україні рівно стільки допомоги, щоб уникнути поразки, ми повинні надавати настільки переважну підтримку, щоб вона могла виграти війну (мається на увазі, звільнити більшість території, втраченої після 24 лютого).

Україна не виявляє ознак утоми від боротьби. І ми теж не повинні.

Переклад НВ

Повну версію читайте на washingtonpost.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X