Ядерний ультиматум Путіна. Чого домагається російський диктатор

23 вересня, 14:50
Ексклюзив НВ
Пітер Дікінсон: Путін робить ставку на те, що можливість ядерної ескалації переконає західних лідерів припинити озброювати Україну (Фото:REUTERS)

Пітер Дікінсон: Путін робить ставку на те, що можливість ядерної ескалації переконає західних лідерів припинити озброювати Україну (Фото:REUTERS)

Путін знає, що рухається до катастрофи в Україні, але сподівається, що страх перед ядерним апокаліпсисом дозволить йому вирвати перемогу з пащі поразки

21 вересня президент Росії Володимир Путін висунув міжнародній спільноті ядерний ультиматум, різко піднявши ставки у своєму нерішучому вторгненні в Україну. У рідкісному зверненні до нації Путін чітко дав зрозуміти, що планує анексувати великі території України наступного тижня та готовий застосувати ядерну зброю для захисту своїх завоювань. «Якщо територіальна цілісність нашої країни опиниться під загрозою, ми, без сумніву, використовуємо всі доступні засоби для захисту Росії та нашого народу. Це не блеф», — попередив він.

Відео дня

Коментарі Путіна з’явились одразу після оголошення 20 вересня про те, що позачергові референдуми про приєднання до Російської Федерації відбудуться у чотирьох областях України, які наразі частково окуповані Росією. Голосування розпочалося 23 вересня у Донецькій та Луганській областях на сході України, а також у Запорізькій та Херсонській областях на півдні України.

Результат цих референдумів не викликає сумнівів. Більшість спостерігачів вважають, що результати вже наперед визначені Кремлем. Щойно переважна більшість голосів «за» неминуче підтвердиться, окуповані регіони України будуть офіційно анексовані та включені до складу Російської Федерації. Потім очікується, що Москва оголосить, що будь-які подальші військові дії України будуть розцінюватися як напад на саму Росію, звідси і путінська загроза ядерної відповіді.

Російський очільник робить ставку на те, що можливість ядерної ескалації переконає західних лідерів припинити озброювати Україну і натомість переконає їх чинити тиск на Київ, щоб той погодився на угоду, внаслідок якої приблизно 20% української землі залишиться під контролем Росії. Готовність Путіна зайнятися таким прямим ядерним здирництвом є ознакою його відчаю, що зростає, у міру того, як вторгнення в Україну продовжує розвалюватися.

Коли 24 лютого Путін розпочав своє вторгнення, більшість росіян чекали короткої та переможної кампанії, яка покладе край ері незалежності України та поверне країну у кремлівську орбіту. Це стало катастрофічним прорахунком.

Якщо західні лідери не виступлять проти Путіна зараз, вони жалкуватимуть про це десятиліттями

Український народ не вітав російських солдатів, які вторглися, як визволителів, а об'єднався проти спільного ворога і почав спротив. Російські війська зазнали поразки під Києвом і були змушені відступити з півночі України. На півдні та сході з ними боролися до останнього. Найгірше те, що армія Путіна була повністю розгромлена на північному сході України на початку вересня і безладно залишила цей регіон.

Майже через сім місяців після початку вторгнення в Україну стає дедалі більш очевидним, що Росія рухається до однієї з найпринизливіших військових поразок в історії країни. Ситуація для Кремля виглядає настільки похмурою, що міжнародні спостерігачі почали сперечатися про те, чи путінський режим зможе або власне Російська Федерація пережити таке фіаско.

Російська армія зазнала катастрофічних втрат в Україні. Загинули десятки тисяч російських вояків, захоплено чи знищено понад 1000 танків. Не дивно, що путінські сили вторгнення глибоко деморалізовані, зростає кількість повідомлень про масові відставки та дезертирство. Що характерно, мобілізаційні заходи, оголошені водночас з ядерним ультиматумом Путіна, також продовжили контракти на військову службу на невизначений термін і збільшили штрафи для солдатів, які відмовляються воювати.

У міру того, як військовий стан Росії погіршується, руйнується і ширше міжнародне становище Кремля. Західний світ запровадив безпрецедентні санкції у відповідь на вторгнення і, схоже, нарешті дійшов висновку, що необхідно покласти край багаторічній зростаючій енергетичній залежності від Москви. Російські війська перебувають під слідством за військові злочини, а Путіна дедалі частіше вважають міжнародним вигнанцем.

Навіть на пострадянському просторі вплив Москви майже щодня помітно слабшає. Казахстан публічно розірвав з Росією і нещодавно дав зрозуміти, що тепер для нього Китай став ключовим партнером. На Південному Кавказі Азербайджан відновив бойові дії з Вірменією, відкрито ігноруючи миротворчу роль Росії. На західних кордонах Росії Фінляндія та Швеція готові вступити до НАТО, а країни Балтії запровадили заборону видачу віз російським громадянам. Навіть білоруський диктатор Олександр Лукашенко, чиє політичне виживання майже повністю залежить від Кремля, чинив опір безжальному тиску Росії для того, щоб Білорусь долучилася до вторгнення.

За нинішнього стану справ російське вторгнення в Україну цілком може стати найбільшою геополітичною помилкою двадцять першого століття. Серйозність ситуації більше не можна заперечувати, і тепер, схоже, вона нарешті проникла і в «бульбашку» особистої інформації Путіна, сформовану з придворних та підлабузників. Після кількох місяців тверджень про те, що все йде «за планом», російський диктатор був змушений визнати, що для запобігання катастрофі потрібні рішучі заходи.

Путін наполягає на тому, що його загроза застосування ядерної зброї не є блефом. Немає жодного способу дізнатися заздалегідь, чи це правда. Незважаючи на цю невизначеність, зрозуміло, що міжнародна спільнота просто не може дозволити себе залякати таким чином.

Якби Захід відповів на путінське брязкання ядерною зброєю відмовою від України, це мало б руйнівні наслідки для міжнародної безпеки, і вся концепція нерозповсюдження ядерної зброї була б відправлена ​​на звалище історії. Натомість ми вступили б у нову небезпечну еру хронічної нестабільності, відзначену ядерним шантажем та агресивними війнами. Єдиний спосіб уникнути цієї долі — протистояти Путіну, доки не стало запізно.

Найближчими днями Захід має дати Москві недвозначний сигнал про те, що ядерна зброя не є прийнятним інструментом для переговорів. Вони повинні роз’яснити нищівні витрати, з якими доведеться зіткнутися Росії, якщо вона наважиться перетнути червону межу застосування ядерної зброї, і продемонструвати Кремлю, що вони точно не блефують. Зараз саме час наголосити, що підтримка української державності не підлягає обговоренню, збільшивши постачання зброї.

Путін знає, що рухається до катастрофи в Україні, але сподівається, що страх перед ядерним апокаліпсисом дозволить йому вирвати перемогу з поразки. Незважаючи на невдачі останніх семи місяців, він, як і раніше, переконаний, що демократичний світ слабкий серцем і зрештою відступить. Якщо західні лідери не виступлять проти нього зараз, вони жалкуватимуть про це десятиліттями.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X