Все загадково? Як зрозуміти Китай

26 лютого 2021, 18:10

Китай — важка для розуміння країна, навіть для більшості китайців

Але багато з того, що робить Китай загадковим (його довга історія, величезна і дуже різна територія, колосальне і різноманітне населення, складне політичне життя і гігантська, динамічна економіка), одночасно підкреслює важливість розуміння цієї країни. На краще чи гірше, але те, що відбувається в Китаї, впливає на всіх.

Відео дня

Західним спостерігачам зазвичай найважче зрозуміти Китай. Як відзначав голландський китаєзнавець Ханс Кейпер, «є щось фундаментально неправильне в західному китаєзнавстві: «Експерти з питань Китаю» або прикидаються, що знають про Китай все, і в цьому випадку їх не можна сприймати всерйоз, чи то пак — згодом — вони визнають, що не володіють універсальними науковими знаннями про цю країну, і в цьому випадку їх не можна називати «експертами з питань Китаю».

Є очевидні причини, чому представникам Заходу так важко зрозуміти Китай. Почати з того, що у Китаю дуже довга історія континентальної аграрної цивілізації — з сильним центральним урядом і єдиною системою, політичною, соціальною та економічною.

Все це різко відрізняється від географічної фрагментації і політичної конкуренції, яку історично можна було спостерігати на Заході, батьківщині сучасної національної держави і ринкового капіталізму. Такі історичні відмінності допомагають пояснити, чому сьогоднішній Китай домагається одних цілей (наприклад, масштабне будівництво інфраструктури) набагато ефективніше, ніж Захід, але набагато повільніше досягає інших, наприклад, побудова демократії.

Втім, немає абсолютно чіткої межі між китайською системою центрального планування і західним демократичним капіталізмом. Наприклад, у грубій ринковій поведінці комуністичний Китай може бути навіть більш «капіталістичним», ніж західні країни. Ба більше, сьогодні дві третини так званої «державної» економіки країни — це приватний сектор. Але Китай досяг цього результату, не вдаючись до «приватизації» в західному стилі.

Китай кидає виклик традиційній західній системі своїми політичними підходами — довгостроковими, прагматичними і враховують поточні обставини. Під впливом старокитайської філософії влада виробила складний, системний менталітет. Вона розуміє, що жодна система не може бути статичною, і тому нею неможливо адекватно керувати за допомогою суворих правил і процедур. Для безперервних реформ та адаптації державного управління (що абсолютно необхідно для стабільності, функціонування і розвитку складних систем) гнучкі реляційні принципи часто виявляються набагато кориснішими.

На краще чи гірше, але те, що відбувається в Китаї, впливає на всіх

У цьому процесі адаптації допомогу надають технології, що дають можливість справлятися з проблемами в координації і комунікаціях. Наприклад, застосунок WeChat дає можливість зв’язати складні, комплексні мережі й організації, допомагаючи своєчасно виконувати величезні, складні проєкти.

Інша важлива особливість китайського державного управління — схильність робити акцент на колективне виживання, а не на індивідуальні інтереси. Наприклад, Китай, на відміну від США, має багатий досвід системного розкладання і краху. Керівники країни прекрасно розуміють, що це може призвести до нестабільності, і вони знають, як важко після цього відновлюватися. Саме тому вони твердо мають намір зберігати, розвивати і зміцнювати існуючі системи, навіть якщо це призводить до короткострокових втрат для приватних осіб.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Але тут ми теж ризикуємо скотитися до спрощеного мислення. Китайський підхід, напевно, можна було б порівняти з підходами інших країн, використовуючи парну матрицю, яка складається з менталітетів Я-Я і Ми-Ми. Америка (особливо під керівництвом колишнього президента Дональда Трампа) вже давно стала втіленням підходу Я-Я, в якому колективне благо відходить на другий план, поступаючись чільним місцем індивідуальним правам і свободам.

Втім, якщо судити за запропонованою адміністрацією Байдена стратегією боротьби з Covid-19, вона, мабуть, має намір підштовхувати Америку до використання підходів за принципом Я-Ми (акцент як і раніше робиться на індивідуальні права, але приділяється увага і колективному благу), хоча їй безсумнівно доведеться зіткнутися з наполегливим опором. У цій категорії ідеальним прикладом є європейські соціал-демократії.

Азійські країни, зі свого боку, здебільшого підпадають під категорію Ми-Я: вони ставлять на перше місце колектив, але водночас підкреслюють індивідуальні права. Тим часом у Китаї акцент на колективний добробут настільки сильний, що цю країну — разом з Кубою — можна віднести до табору Ми-Ми. Втім, в обох країнах все голосніше звучать вимоги розширити індивідуальні права.

Очевидно, що поглиблення міжнародної інтеграції дозволило зовнішнім силам впливати на китайське мислення, і одночасно Китаю все активніше впливати на решту світу. На жаль, такий динамічний зворотний зв’язок часто сприймається як гра з нульовою сумою: держави не тільки чіпляються за звичні їм підходи і погляди, а й намагаються нав’язати свої підходи іншим.

Саме це збирається робити Байден, судячи з його планів створити союз демократичних країн для стримування Китаю в умовах «екстремальної конкуренції» між двома державами. Але в підсумку всім стане гірше. Як показала пандемія Covid-19, глобальна співпраця має ключове значення для вирішення транснаціональних проблем, як-от тероризм, міграція, нерівність, зміна клімату. Якщо країни оберуть шлях боротьби один з одним, тоді ці проблеми лише наростатимуть.

Поки Китай зайнятий наведенням ладу у власному домі, зокрема, реалізуючи стратегію «подвійного циркулювання», яка покликана підвищити стійкість виробничих ланцюжків і ринку в Китаї завдяки посиленій опорі на «внутрішнє циркулювання». Але така стратегія не виключає співпраці. Навпаки, Китай вітає розширення співпраці для вирішення спільних проблем, якщо, звісно, вона не підриває його фундаментальні переконання або системи.

Коли Захід виявиться готовим до співпраці, не намагаючись при цьому змусити Китай перетнути червону межу (наприклад, змінити режим), буде необхідно розробити новий глобальний суспільний договір. Насамперед, це означає реформу багатосторонніх інститутів, таких як ООН, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова організація торгівлі та Всесвітня організація охорони здоров’я.

Завдяки залученню всіх зацікавлених сторін («стейкхолдерів»), цей процес допоможе виробити загальні для всіх уявлення, водночас кожна країна точно визначить свою роль всередині глобального колективу. У цьому сценарії США і Китай будуть виконувати належну частину роботи із захисту глобальних суспільних благ, а не конкурувати за глобальне домінування.

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2021

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X