Рік без тотальної заборони на приватизацію
Або як нас «колапсом» і «розпродажем за безцінь» лякали
Рік тому, 20 жовтня 2019 року набув чинності закон про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким скасовано перелік заборонених до приватизації державних підприємств.
З 1999 року в Україні на рівні закону існував такий перелік з майже півтори тисячі державних підприємств, який постійно розширювався. Туди додавалися цукрові заводи, радгоспи, заводи та інші «стратеги». І якщо спробувати оцінити стратегічний підхід економічної та промислової політики держави останніх 20-ти років за таким списком, то окрім посмішки та здивування, іншої реакції такий підхід викликати не міг. В одному списку роками перебували радгоспи, готелі, кінні та спиртові заводи, об'єкти військово-промислового комплексу, атомної енергетики, стадіони та цирки.
Понад 1400 різних за розміром та в своїй більшості сумнівних за «стратегічністю» підприємств роками знецінювалися в руках чиновників. Кожне третє з цих підприємств є збитковим та виступає потенційним джерелом корупційних зисків. Деякі з них взагалі зупинили свою роботу, існують тільки на папері або взагалі ліквідовані. Тільки у 2019 році такі підприємства принесли державі як їх власнику збиток у 170 млрд грн.
За останні шість років було не менше п’яти спроб хоча б скоротити такий перелік. Але, як кажуть, — політична воля «на ліцо».
І лише в кінці 2019 року депутатам вистачило саме політичної волі скасувати такий перелік повністю. Передумовою цьому слугувало прийняття нового закону про приватизацію, який запровадив електронні аукціони з продажу об'єктів малої приватизації через Прозоро. Продажі. До підготовки великих об'єктів приватизації залучаються радники. Далі врегульовано врешті конкурсну процедуру і оренди державного майна новим законом про оренду державного майна.
Багато політиків апелювали до «розпродажу за безцінь» державного надбання, що країна залишиться без науки, енергетики, що з молотка підуть об'єкти військово-промислового комплексу, інженерної інфраструктури та інше. І от пройшов рік з набрання чинності закону: обіцяної зради немає - сотні українських та іноземних підприємств і підприємців змогли стати власниками державних активів за результатами електронних аукціонів, державний бюджет отримує додаткові кошти, всі стратегічні державні підприємства працюють під управлінням Уряду та відповідних державних органів.
За 9 місяців цього року Фонд держмайна провів близько 1500 успішних аукціонів, бюджет отримав близько 1,9 млрд гривень надходжень від малої приватизації. Через електронний аукціон було приватизовано готель «Дніпро» за рекордні 1,1 млрд. грн. На кожен об'єкт малої приватизації в середньому претендують понад 7 учасників аукціонів, що свідчить про зацікавленість в таких об'єктах. В аукціоні щодо приватизації готелю «Дніпро» взяли участь 29 учасників.
Започаткована в 2019 році лібералізація спиртової галузі з 01 липня цього року уже відбувається. Проведено перші аукціони з продажу чотирьох спиртзаводів, які принесли в бюджет більше 208 млн гривень: Немирівський спиртзавод продали за 55 млн грн (зі стартовою ціною 49,57 млн грн), Артемівський — за 50 млн грн (стартова ціна — 29,7 млн грн), Овечацький — за 53 млн грн (зі стартовою ціною у майже 20 млн грн), Лопатинський — за 50 млн грн (стартова ціна — 18,7 млн грн). Всього ФДМУ внесли на сайт privatization.gov.ua інформацію щодо 12 спиртових активів. Оголошено аукціони по 10 об'єктам. За ними підуть й інші.
Важливо зрозуміти, що можливість залучення приватних інвесторів на такі підприємства, навіть на міноритарну частку, — це шанс, що ці підприємства нарешті почнуть успішно працювати та приносити прибуток. І такі приклади, коли приватизований металобрухт і занедбані цехи перетворюються у працюючі заводи, створюючи нові робочі місця — це win-win ситуація, де у виграші знаходяться всі: люди, бізнес, держава.
Можна і далі кожен правильний крок в бік ефективності та імплементації правил, за якими живе увесь цивілізований світ, називати «колапсом», «здачею державних інтересів», «зовнішнім управлінням», намагаючись повернути часи, коли державне майно роздавали за безцінь «обрана» група людей для таких же «обраних». А можна вибрати інший шлях — будувати здорову економіку з розвинутою конкуренцією, де об'єкт отримає той — хто запропонує за нього більшу ринкову ціну і стане ефективно ним управляти.
І коли наступного разу ми будемо читати і чути на телебаченні схожі заяви, давайте думати та аналізувати — де ми справді хочемо жити — в європейській державі з прозорими правилами, чи в «особливій» національній економічній моделі, яка роками приносила зиск в основному політикам, а не громадянам.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
