Суспільство хоче вироків і справедливості
Все, що відбувається останні кілька тижнів уконтексті скандалів у Міноборони, я розглядаю крізь призму просто відповідальності і вимогливості суспільства
Українське суспільство зараз страшенно спрагле на справедливість і це дуже багатогранне поняття. Так само, як українці хочуть справедливості і невідворотного покарання для всіх, хто скоїв воєнні злочини на території України: починаючи від тих нехороших людей, які сидять в Кремлі чи в інших кабінетах, штабах, закінчуючи безпосередньо виконавцями в окопах.
Так само це почуття справедливості скероване на внутрішній порядок денний. І якщо з’являються якісь факти корупції, суспільство хоче, щоб вони не просто розслідувалися, щоб не просто на камеру показово люди звільнялися чи їх заарештовували. Як казав Леонід Данилович Кучма, це ж було все. Суспільство хоче вироків, суспільство хоче конкретики.
І це насправді виклик під час війни для влади, тому що до великого вторгнення не дотягнули з реформою судової системи, не налаштували оптимальну роботу всієї антикорупційної інфраструктури. І зараз треба це робити. Воно вже має летіти.
І на нас дивляться західні партнери, які недвозначно запитують: і що далі? Вони мають повне право ставити подібні запитання. І тут ми уже дивимося і чекаємо: яку відповідь дасть українська влада на ці вимоги.
Я розглядаю цей кейс крізь призму відповідальності та інституту репутації
Тому що у них дуже серйозно налаштована система донесення до своїх громадян всіх факапів, які відбуваються у нас. І той самий ведучий Такер Карлсон в Штатах на Fox News, умовно кажучи, в якого 30 мільйонів аудиторія, може одним ефіром завдати українській обороні шкоди більше, аніж яйця по 17 гривень.
Я взагалі розглядаю весь цей кейс крізь призму відповідальності та інституту репутації. Зрозуміло, що міністр несе репутаційні ризики і повну відповідальність за все, що відбувається у його відомстві. Проте мені подобається відкритість, яка у нього є в сенсі роботи, наприклад, з профільним комітетом Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, які викликали на коврик одразу після того, як цей скандал відбувся.
Також ми чекаємо результатів аудиту державної аудиторської служби. Цей аудит замовив сам міністр ще влітку минулого року. І тому зараз за сукупністю всіх обставин буде зрозуміло: таки — так чи таки — ні. Бо коли керівник фракції чи один з лідерів Слуг спочатку каже «все, завтра знімаємо», потім вони кажуть «не знімаємо». Суспільство так само каже «хлопці, ви якось визначтеся».
Я також скажу, що зростає відповідальність і для українських медіа. Михайла Ткача я страшенно поважаю за його роботу. Але цей кейс з паспортом Лієва, який виявився не російським, — дуже сильний удар по довірі до української журналістики загалом. Навіть не персонально це питання до Михайла, не персонально — до Української правди, а до цеху. Тому що тепер це запитання: хлопці, дівчата, давайте будемо по 28 разів перевіряти ту інформацію, яка нам надається.
Повне інтерв'ю із Сергієм Притулою читайте тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
