Три ідентичності українців. Чого не розуміє Путін і що тримається в головах росіян

7 грудня 2022, 09:03
Ексклюзив NV

Я пов’язую жорстокість із боку російського режиму, яку ми побачили щодо України, якщо хочете, з невиконанням Україною однієї умови Москви

Наше суспільство не дуже уявляло собі, що таке реальна незалежність. Я дуже добре пам’ятаю 24 серпня 1991 року, дискусії про те, чи варто взагалі проводити референдум про незалежність, у Народній Раді, у демократичній фракції парламенту. Були депутати, їх було чимало, які вважали, що референдум просто поставить крапку на Акті про незалежність, що більшість українців проголосують проти акту про незалежність, аби не розривати своїх зв’язків із «улюбленим російським народом». До речі, саме так вважав президент Російської Федерації Борис Єльцин.

Відео дня

Та українські партійні керівники, яких уже на той момент, 24 серпня, очолив Леонід Кравчук, й певна частина українців націонал-демократів краще розуміла психологію українського народу. Його готовність сприйняти незалежність насамперед як економічну перемогу, як перемогу добробуту.

Перші роки української незалежності були роками, я би сказав, вибором розуміння, що таке незалежність. Але 1994 року українці зробили чіткий ідеологічний вибір, уже не такий як 1991, коли більшість із них вважала В’ячеслава Чорновола націоналістом, а націоналісти, звичайно, не можуть очолювати таку прекрасну країну, як Україна.

А 1994 року після трьох років незалежності був простий вибір між суверенністю та поверненням до особливих зв’язків із Москвою. Більшість українців, принаймні половина, це точно, обрала повернення. Леонід Кучма виступав як людина, яку підтримувало російське керівництво, російське телебачення, яка мала привести Росію до стану імперії, а Україну — до складу цієї відновленої імперії, разом із Білоруссю.

Українські еліти хотіли збагачуватися разом із Росією, але не під Росією


Абсолютно невипадково Леонід Кучма переміг на виборах того ж дня, коли в Мінську оголошували про перемогу Олександра Лукашенка. Це була перша вдала операція ФСБ Російської Федерації, маю на увазі вибори в Білорусі. В Україні це було складніше, в Україні Кучма користувався підтримкою не стільки радянських чекістів, скільки радянських господарників і команди Бориса Єльцина.

Українські еліти 1994 року зрозуміли, що можуть збагачуватися разом із Росією, але не як того хотіли в Москві, під Росією. І ось цього симбіозу Росія дійсно не могла витримати довго. Я думаю, що коли 1991 року підписували Біловезькі угоди, для Бориса Єльцина це був крок до майбутнього створення Союзної держави зі столицею у Москві. А для Леоніда Кравчука — це був крок до мирного розлучення з Росією. Обидва президенти абсолютно інакше трактували одні і ті ж домовленості. Я дуже добре пам’ятаю ці всі настрої. Більше того, мені це стало абсолютно очевидним уже після того як Кравчук перестав бути президентом, коли на саміті СНД в Кишиневі вже відбувалася так звана різношвидкісна інтеграція Росії з Білоруссю. І інші президенти, президент України Леонід Кучма, Казахстану — Нурсултан Назарбаєв, Узбекистану — Іслам Карімов, Молдови — Петро Лучинський влаштували Борису Єльцину справжній скандал: із якого такого біса Білорусь отримує російські ресурси за одними цінами, а вони — за іншими? Чому Росія створює для Білорусі преференції тільки тому, що Лукашенко виступає з якимись промовами про братерство та єдність, але нічим не відрізняється від інших пострадянських президентів із погляду механізмів стосунків із Росією? В чому річ?

Єльцин, ошелешений цією спільною позицією президентів, вискочив на вулицю, я якраз стояв поруч із цим палацом, у якому проводилися засідання; він був червоного кольору, червоного від злості. Він до мене звернувся і сказав: «Ты представляешь, Виталий, ты представляешь? Кто они такие, ты бы видел это! Они на меня орут, кто они такие вообще, что это за люди такие?!».

Він сприймав себе як генерального секретаря ЦК, як царя, а їх — як секретарів республіканських компартій. У нього в голові вони взагалі не були ніякими лідерами держав, він так їх не сприймав. Інша річ, що він очевидно не став би кидати танки на Київ чи Ташкент, хоча хто знає як могла змінюватися ситуація, по-різному могло бути. Врешті-решт саме за Єльцина танки входили до Грозного. Якщо говорити про танки на Київ чи Ташкент, ми їх побачили саме за Путіна. Спочатку ж були газові війни.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Я пов’язую жорстокість з боку російського режиму, яку ми побачили щодо України, якщо хочете, з невиконанням Україною однієї умови Москви, яка є знову-таки в головах росіян. Я навіть не думаю, що вони цю умову комусь повідомляють, транслюють, але її можна абсолютно чітко сформулювати. Рано чи пізно всі колишні радянські республіки, поза сумнівом, стануть частиною Росії. З цим можна не поспішати, тому що нам потрібно відбудувати власну державу (так говорили в 1990-ті роки), нам потрібно відбудувати наші інтеграційні структури (так говорили в 2000-ні роки). Потрібно привести до влади в усіх цих країнах наших маріонеток, так уже говорили в 2010-ті роки. Але є одна чітка умова: жодна з колишніх радянських республік, можливо, за винятком країн Балтії, не може бути частиною інтеграційних утворень, які накладатимуть на інших учасників цих утворень зобов’язання по захисту суверенітету цих держав. І якщо якась із цих держав буде докладати реальних зусиль по входженню до інтеграційних утворень із такими зобов’язаннями, державність цієї «квазідержави» має бути ліквідована, зокрема і силовим шляхом.

Простіше кажучи, все реально почалося не 2004 року, 2004 року просто вважали, що треба корумпувати українську владу за рахунок енергетичних оборудок і забезпечити можливість реваншу проросійських сил. Усе почалося тоді, коли ми наблизилися до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Радник президента Росії Сергій Глазьєв пояснив Володимиру Путіну, що підписання цієї угоди як Україною, так і Вірменією, Молдовою, Грузією є першим кроком до членства в ЄС, що може накласти досить серйозні зобов’язання на країни ЄС в момент, коли державність ексреспублік буде ліквідована і вони знову зможуть стати «частиною Росії».

Путін відреагував на ці зауваження Глазьєва та представників російських спецслужб досить оперативно, він не міг вплинути на Молдову та Грузію, але зустрівся з президентом Вірменії Сержем Сарксяном і примусив його відмовитися від підписання Вірменією угоди про асоціацію. І зустрівся кілька разів таємно з президентом України Віктором Януковичем, Янукович пояснив Путіну, що він не може повністю відмовитися від угоди, але після серйозних погроз на свою адресу погодився підписання цієї угоди відкласти на невизначений термін.

Це влаштувало Володимира Путіна, однак у цей момент почалося повстання в Києві, перемога цього повстання для російського керівництва означала можливість підписання угоди про асоціацію, особливо після того як свою посаду залишив Янукович, який для Путіна був гарантом непідписання цього документу.

В цей момент і було остаточно ухвалено рішення про те, що державність України спочатку має бути доведена до рівня держави-інваліда з частиною окупованих територій, а згодом, упродовж наступних років, зліквідована, а територія України має бути повністю приєднана до Російської Федерації. І так буде з кожною радянською республікою, яка буде готова підписати документи, що накладатимуть на інші держави зобов’язання по захисту території цієї республіки від можливого російського воєнного втручання.

Мене запитують, чи це означає, що українські еліти, і суспільство України погоджувалися з тезою, що рано чи пізно ми «будемо з Росією»? Ні. Вони, дурники, просто думали, що їм весь час дозволять існувати в ролі такої держави, яка Росію дуже любить, але до складу Росії не входить. Це як Лукашенко, він же досі думає, що Білорусь так буде вічно існувати. Це просто неспівпадіння можливостей.

Я весь час говорю, що існують три ідентичності в українців, і це на еліти теж розповсюджується.

Одна ідентичність — це класична українська ідентичність, коли ми вважаємо себе такими ж українцями як поляки вважають себе поляками чи угорці угорцями, французи французами. Є ідентичність людей, які вважають, що Україна — це Росія, просто звичайна Росія, а Україна — це так, «Малоросія», мало як російські регіони називаються. А є третя ідентичність, я би сказав, що її притримувалася досі більшість нашої країни, це люди, які вважали, що вони типу радянські українці, українці, дружні до росіян, братні народи. Ну ми створили свою державу, ви — свою, ми близькі держави, ви нам будете продавати дешевий газ, а ми будемо говорити на «русском языке». Точна характеристика цієї еліти — «какая разница?».

І оскільки це була широко розповсюджена ментальність, то ці люди, які притримувалися її, а звичайно, більшість їх була в містах-мільйонниках, в Харкові, Одесі, велика кількість таких у Дніпрі, велика кількість у Донецьку. Скажімо, у Дніпрі вони сусідили з тими, хто мав українську ідентичність, у Донецьку — з тими, хто мав російську ідентичність. То звичайно, російські бомби, які впали на Харків, Одесу, Маріуполь, російські звірства цю ментальність зараз добивають.

Ми весь час доводили представникам цієї ментальності: у вас нічого не вийде, ви не зможете з ними жити в такому режимі, можна або під ними, або проти них. Вони вас знищать, будуть вбивати, шанс рівний нулю. Вони завжди вважали нас божевільними. Тепер отримали на свою голову все, що мали отримати з погляду історичної справедливості та недооцінки небезпеки.

Я дуже сподіваюся, що ці десятки мільйонів людей стануть справжніми українцями внаслідок цього страшного удару, завданого Володимиром Путіним і Росією не тільки по їхньому менталітету, а по їхніх домівках, містах, по їхніх дітях, дружинах, їх вбивають свідомо, як і нас убивають, як, до речі, і тих, хто вважає себе росіянами.

Путін щиро вірив, що українці погодяться з його втручанням, із окупацією країни. Він не розумів, що носії цієї ментальності «какая разница» зовсім не хочуть, аби їхня країна була частиною Росії. Вони готові жити поруч із Росією, але не в Росії.

Повне інтерв'ю з Віталієм Портниковим читайте тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо NV
X