Денис Старостін

PR-спеціаліст

Покоління, яке народилося у 1980-90-х, кардинально відрізняється від усіх попередніх. Ми росли паралельно з розвитком інтернету і появою різних гаджетів. Тому і світ сприймаємо зовсім інакше. І якщо політики хочуть до нас достукатися, їм потрібно перебудовуватись. Президентські вибори і результат Володимира Зеленського тільки підтверджують цю тезу.

Я народився у 1993 році. Перший комп’ютер у мене з’явився у другому класі, приблизно тоді ж — можливість користуватися інтернетом. На той час це була ще та процедура: система функціонувала через модем та телефонний зв’язок. Якщо ти виходиш у мережу — не працює стаціонарний телефон, і навпаки.

Потім була так звана «локалка», а ще трохи пізніше — «безлімітний» інтернет. І, нарешті, «вінець творіння» — смартфон. Як і більшість представників мого покоління, значну частину свого життя я провів онлайн. Це накладає відбиток на всі сфери. Тому і комунікувати зі мною та мені подібними вже не вийде так, як це робилося раніше.

Про нас кажуть, що ми малоактивні. Звичайно, бо ми багато речей звикли робити в інтернеті. Молодь скоріше голосуватиме, побачивши таргетовану рекламу в Facebook, ніж ходитиме на нудні зустрічі у будинках культури та дворах. Наступне покоління Z буде ще гіршим – вони ледь не з народження тримають гаджети у руках. Тому завдання політиків — не намагатися вивести міленіалів у офлайн — це малоефективно. А навпаки — мобілізувати їх онлайн. І тут будувати основну комунікацію.

Для більшості топ-гравців світової політики, соціальні мережі — це такий же інструмент, як зустрічі з виборцями чи газети. Наші приходять до цього поступово: вже освоїли Facebook, а Володимир Зеленський на президентських виборах показав, що працює й Instagram. Цей майданчик, до речі, після блокування російських соцмереж показує чудову динаміку зростання і має велику перспективу. Станом на грудень минулого року Instagram був 12-м серед найвідвідуваніших сайтів в Україні.

Та ми не любимо просто слухати, нам треба брати активну участь у дискусії. І навіть задавати порядок денний. Це має стати основою роботи політиків з «міленіалами». Соціальні мережі — не партзібрання, тому хочеться чи ні, а комунікація тут має бути горизонтальною. Інакше поколінню Y дуже швидко набридне сприймати інформацію в односторонньому порядку. А проблем з тим, щоб зробити зайвий скрол мишкою і перегорнути сторінку, точно немає.

Наше покоління думає мемами. Тому типовий політик з радянськими замашками — це скоріше карикатурний персонаж, ніж авторитет для молоді. Найкращий приклад — сторінка Жаботюк Юрій Іванович у Facebook. Приблизно так і виглядає в очах молоді політик старого зразка. Та водночас не варто намагатися бути аж занадто «сучасними»: все має бути органічно.  З «гайз» та «френдами» у Telegram-каналі Петро Порошенко сприймався радше як корова на льоду. Та спроба зараховується.

Українським політикам все важче залишатися такими, як раніше. І це добрий знак, бо ще одна риса покоління міленіалів — вимогливість. Ми розвивалися разом з інформаційним суспільством, тому порожніх закликів або продуктового набору нам точно замало.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени