Похмурий прогноз. Чому Путін у розпачі та розігрує ядерну карту
Путін відновив своє брязкання ядерною зброєю (Фото:REUTERS)
Путін неодноразово вдавався до ядерного шантажу з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Що зараз коїться?
Володимир Путін відновив своє брязкання ядерною зброєю наприкінці березня, заявивши, що планує розмістити тактичну ядерну зброю в сусідній Білорусі. Цей багато в чому символічний крок був безперечно спрямований на те, щоб залякати західних лідерів та утримати їх від подальшого озброєння України. Однак насправді цей жест просто підкреслює зростання розпачу Росії та відсутність у Кремля альтернативних варіантів у міру того, як спроби завоювання України і далі зриваються.
Путін неодноразово вдавався до ядерного шантажу з початку повномасштабного вторгнення в Україну трохи більше тринадцяти місяців тому. У перші кілька днів вторгнення російський диктатор продемонстрував свою готовність до ядерного залякування, публічно привівши ядерні сили своєї країни у стан «особливої бойової готовності». Це було повсюдно витлумачено як спробу перешкодити будь-якому втручанню Заходу.
Пізніше погано завуальовані ядерні погрози пролунали у вересні 2022 року, коли Путін спробував посилити своє невпевнене вторгнення. Після низки поразок на полях битв і прикрих відступів він оголосив про першу мобілізацію своєї країни з часів Другої світової війни, перш ніж похвалитися неперевершеною «зброєю руйнування» Росії та присягнув «використовувати всі наявні в нашому розпорядженні засоба» для захисту країни. «Я не блефую», — попередив Путін.
Неважко уявити, чому Путіну зараз вкотре доводиться починати брязкання ядерною зброєю. В останні місяці військова допомога Україні вийшла на новий рівень і водночас перетнула кілька червоних ліній Росії. Західні країни погодилися постачати Києву новітні системи ППО, сучасні бойові танки та реактивні винищувачі. Що характерно, Путін сформулював свої плани розміщення ядерної зброї в Білорусі як відповідь на рішення Великобританії надати Україні протитанкові боєприпаси, які містять збіднений уран.
Ще більше поганих новин для Росії надійшло в середині березня
Тим часом воєнний успіх продовжує залишати Росію в Україні. Піврічна кампанія з примусу України до підкорення шляхом завдання ударів по цивільній інфраструктурі країни закінчилася провалом. Вздовж лінії фронту на півдні та сході України з початку 2023 року ведеться широко розрекламований російський наступ, але він не зміг досягти значного прогресу, водночас армія агресора зазнала катастрофічних втрат. Це призводить до швидкої деморалізації путінської армії в Україні, оскільки в соціальних мережах регулярно публікуються відеозвернення, в яких групи нещодавно мобілізованих російських солдатів скаржаться на самовбивчу тактику і велику кількість загиблих.
Також мало підстав для оптимізму у Росії й на міжнародному фронті, де початкові очікування послаблення західної підтримки України швидко випаровуються. Справді, у перші місяці 2023 року прихильність демократичного світу до України виглядала сильніше, ніж будь-коли. У лютому президента України Володимира Зеленського зустріли як героя під час його короткої поїздки до Лондона, Парижа та Брюсселя. Через кілька тижнів президент США Джо Байден прибув до Києва, щоб підкреслити свою рішучість підтримувати Україну.
Ще більше поганих новин для Росії надійшло в середині березня, коли Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна за звинуваченням у воєнних злочинах, пов’язаних із масовою депортацією українських дітей. Хоча безпосередньої небезпеки того, що російський правитель постане перед судом, немає, звинувачення є ще одним приниженням, яке підкреслює статус Путіна як вигнанця і послаблює його становище як удома, так і за кордоном.
Навіть нещодавній візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Москви не зміг розсіяти мороку. Зустріч на найвищому рівні принесла Путіну мало конкретних досягнень, але зміцнила його позицію молодшого партнера у нерівноправних двосторонніх відносинах. Цікаво, що одним із небагатьох пов’язаних із безпекою підсумків візиту стала спільна заява, яка закликає всі ядерні держави утриматися від розміщення ядерної зброї за межами своїх національних кордонів. Рішення Путіна розмістити ядерну зброю в Білорусі, яке з’явилося згодом, цілком може свідчити про її розчарування у зв’язку з очевидним небажанням Китаю рішучіше підтримувати Росію.
Проте все ще далеко не зрозуміло, чи здатна Росія повернути собі військову ініціативу в Україні звичайними засобами. Кремлівські чиновники нещодавно почали говорити про значне збільшення військового виробництва, тоді як продовжують ходити чутки про додаткові хвилі мобілізації, щоб підтримати виснажені лави російських сил вторгнення. Однак цей оптимізм суперечить реаліям в Україні: міністерство оборони Великобританії нещодавно повідомило, що Росія наразі розгортає танки і бронетехніку 1950-х та 1960-х років, «щоб компенсувати попередні втрати». За обмеженого доступу до західних технологій, які для Росії недоступні через санкції, багато аналітиків ставлять під сумнів наступальний потенціал російської армії, що складається в основному із призовників, погано мотивованих військ з обмеженою підготовкою та застарілим спорядженням.
Цей похмурий прогноз допомагає пояснити, чому Путін розігрує ядерну карту. Його ядерні погрози можуть здатися пустими, але вони надто серйозні, щоби повністю ігнорувати їх, і він це знає. У той самий час міжнародна спільнота неспроможна допустити успіху путінської тактики залякування. Якщо ядерний шантаж окупиться для Путіна в Україні та дасть йому можливість вирвати своєрідну перемогу з пащі поразки, то така поведінка стане нормальним елементом міжнародних відносин із руйнівними наслідками для глобальної безпеки. Країни по всьому світу прагнутимуть придбати власні ядерні арсенали, щоб уникнути долі України.
Досі реакція на останнє путінське брязкання ядерною зброєю була обнадійливою. Офіційні особи США, ЄС і НАТО були одностайними у своєму засудженні. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель назвав це «безвідповідальною ескалацією та загрозою європейській безпеці», а міністерство закордонних справ Німеччини звинуватило Росію в «черговій спробі ядерного залякування». Мабуть, найближчий до істини коментар виходив із Києва: радник президента Михайло Подоляк заявив, що коментарі Путіна демонструють, що він боїться поразки в Україні і не може запропонувати нічого, окрім тактики залякування.
Найімовірніше, у найближчі місяці ми все частіше зіштовхуватимемося з такою тактикою залякування. Оскільки українські військові нині готуються до того, що обіцяє стати їхнім найбільшим наступом у війні, становище Росії може значно погіршитися навесні та влітку 2023 року.
Якщо він опиниться перед перспективою рішучої військової поразки, Путін майже напевно ескалує свій ядерний шантаж, перевівши його на новий рівень небезпеки. У цей момент міжнародна спільнота має об'єднатися, щоб не дати Росії привести світ до катастрофи.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
