Які інвестиції потрібні Україні

0 коментувати
Ми маємо включитись у глобальну війну за інвестиції в реальний сектор економіки та розвиток промисловості

Ще кілька років тому дуже популярною була думка про те, що світова економіка завершує промислову епоху і переходить до постіндустріальної, інформаційної моделі. На сьогодні можна впевнено стверджувати, що такого переходу не відбулось і не передбачається у найближчі роки. Навпаки, провідні технологічні країни оголосили про Четверту індустріальну революцію, яка визначається переходом на новий рівень технологій, створення кіберфізичних систем, тобто розвитку промислового виробництва за рахунок використання наукових досягнень у різних сферах.

Але є ще одна причина, чому навіть такі країни, як Німеччина та США, почали повертати виробничі потужності з Китаю до себе. Минулого року на Київському міжнародному економічному форумі головний виконавчий директор Всесвітньої академії мистецтва та науки Гаррі Джейкобс наголосив, що для сучасної світової економіки змінився головний KPI — тепер це занятість населення. Якщо країни не забезпечать глобальну занятість, світ чекатимуть такі міграційні проблеми, з якими уряди держав навряд чи впораються.

Навіть уряд США — країни, де розвиток інформаційних технологій випереджає весь світ, чітко розуміє, що кількість занятих у хай-тек-компаніях у десятки разів менша, ніж кількість працюючих у машинобудуванні, літакобудуванні, будівництві тощо. Ідея нової індустріалізації економіки лежить серед головних завдань в економічному блоці передвиборчої кампанії одного з кандидатів на пост президента США. Ми часто наводимо як приклад розвитку те, що Booking.com не має жодного готелю, а Uber.сom — жодного таксі. Але ж вони не зможуть розвиватися без виробництва автомобілів і будівництва готелів.

В Україні, наприклад, сільське господарство з урахуванням використання останніх технологій може забезпечити щонайбільше близько одного мільйона робочих місць. Навіть теперішній дуже стрімкий розвиток ІТ-сектора працевлаштує не більше 200-300 тисяч осіб у найближчі роки. І лише переробна промисловість і виробництво здатні забезпечити робочими місцями десятки мільйонів. Тому Україна має включитись у глобальну війну за інвестиції в реальний сектор економіки та розвиток промисловості.

Давайте поглянемо, яку зброю у цій війні використовують інші країни. Польща створила 14 вільних економічних зон і десятки технопарків, де компанії не лише отримують податкові преференції, а й фінансування проектів з європейських фондів. У Туреччині вже більше 100 індустріальних парків. Близько 30% економіки Китаю працює у вільних економічних зонах. Усі ці держави розуміють, що промисловість і робочі місця на перспективу є важливішими, ніж збір податків сьогодні й еміграція населення завтра.

А що Україна? Вже 13 індустріальних парків у реєстрі та жодного працюючого. Бо, крім назви «Індустріальний парк», інвестори в Україні нічого не отримують. У той же час десятки високотехнологічних заводів відкриваються у В’єтнамі, де нові виробництва звільнені від податків. Проте зараз у Верховній Раді зареєстровано два законопроекти, які дозволять Україні зробити крок назустріч інвесторам — резидентам індустріальних парків, а саме дати їм можливість завозити виробниче обладнання без сплати мита та з відтермінуванням оплати ПДВ на п’ять років, а також дозволять їм не платити корпоративний податок, а реінвестувати весь прибуток у розвиток. І хоча такі стимули не перекривають преференцій, які створили наші країни-сусіди, я сподіваюсь, що це тільки перший крок держави на шляху відновлення промисловості в умовах Четвертої індустріальної революції.

Створення парків широко підтримується місцевими органами влади. Наприклад, Львівська область підібрала для цього близько 50 земельних ділянок. Львів розуміє, що завдяки таким сучасним моделям співпраці з інвесторами та своєму географічному положенню він може стати авангардом економічного розвитку країни. Місцева влада отримує також багато важелів — це і можливість зменшити для інвесторів податки на землю та нерухомість, і забезпечити парки інфраструктурою за рахунок місцевого бюджету або фонду регіонального розвитку.

Подальша деіндустріалізація веде до еміграції населення, й потім — до втрати суверенітету. Альтернатива лише одна — зробити державним пріоритетом розвиток промислового виробництва.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Юрій Пивоваров
Юрій Пивоваров

Директор Асоціації «Інноваційний розвиток України», заступник голови правління ГО «Центр розвитку ринкової економіки»

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.