16 серпня 2018, четвер

З Кремлем або у вогні

3 коментувати

Американці нав'язали собі і всій країні табу на обговорення теми путінського тероризму

Про майбутній, можливо, найважливішій події першої чверті ХХI століття світ отримав перше попередження в 13.00 за вашингтонським часом в п'ятницю, 13 липня 2018 року, від найінформованішї в світі людини. У Гудзонівському інституті з півгодинним повідомленням виступив директор Національної розвідки Ден Коутс. Ден Коутс за своїм статусом – координатор розвідувальних служб США (їх в країні сімнадцять). Він – та сама людина, яка щоранку від імені всіх цих структур проводить брифінг президента на особистій зустрічі. Він не виходець з розвідки, а політичний призначенець, послідовний республіканець, двічі обирався сенатором.

Почав Коутс свій виступ, заявивши, що ситуація в сфері безпеки нагадує йому тижні напередодні терористичної атаки 11 вересня 2001 року. У американських спецслужб тоді було багато оперативної інформації, що свідчила про можливий напад, але вони її проігнорували. "All warning lights were blinking red. Всі попереджувальні вогні тоді горіли червоним. Те ж саме відбувається сьогодні", - повідомив приголомшеним слухачам Коутс. Він пояснив, що має на увазі загрозу масштабного кібернападу на США, – пише Андрій Піонтковський для Радіо. Свобода.

Кібератаки різного ступеня інтенсивності на об'єкти в США регулярно здійснюють чотири держави: Китай, Росія, Іран і Північна Корея. Найбільші технологічні ресурси для подібної діяльності є у Китаю. Друга в цьому ряду – Росія. Але характер кримінальної поведінки Китаю і Росії, за словами Коутса, принципово різний: "Серйозність діям Росії надають її наміри. Наміри Росії відмінні від намірів Китаю, який прагне вкрасти наші технології". Так, китайці прагнуть вкрасти унікальні високі технології, щоб успішніше конкурувати з тими ж США. А росіяни займаються в кіберсфері зовсім іншим: нічого красти вони не збираються, а орієнтовані (так само як свого часу організатори теракту 9/11) перш за все на завдання максимального збитку Сполученим Штатам. Такий політичний збиток вже було завдано на президентських виборах 2016 року. Коутс підтвердив: приблизно те ж саме Росія готується зробити і на проміжних виборах до Конгресу.

Нинішня гра в сліпоту обов'язково призведе до нових трагедій

Але, врешті-решт, вкрасти якісь листи Гілларі Клінтон і поширювати їх – це, звичайно, дуже недобре, але куди менш болісно для США, ніж злочини зовсім в іншій сфері. Коутс попередив, що американським спецслужбам ні в якому разі не можна фокусуватися виключно на запобіганні кіберзлочинам, пов'язаним з виборами. За словами Коутса, Кремль демонструє можливості завдати кіберудари по найкритичнішх об'єктах інфраструктури СШA: лінії електропередачі, банківських мережах, ядерному комплексу, системим управління польотами тощо. А це страшніше будь-яких електоральних вправ.

Якщо вірити Коутсу, то завдати удару по США погрожує сьогодні не група ісламських фанатиків, що мешкають в горах Афганістану, а керівники держави – постійного члена Ради Безпеки ООН, що володіють величезними ресурсами. З боку Москви це природне і логічне продовження гібридної війни, яку вона веде проти Заходу. Ядерний шантаж – один з улюблених зовнішньополітичних інструментів Кремля, і до нього в останні роки регулярно вдається особисто президент Росії. З ядерним дуже гармонійно корелює і кібершантаж. Техніка приблизно така: "Між іншим, ми (а, можливо, зовсім не ми, а просто наш емоційний кухар) можемо зруйнувати цей ваш об'єкт, наприклад, і ось цей теж. То чи не краще вам поставитися з більшою повагою до нашої миролюбної і конструктивної зовнішньополітичної концепції "Ялта-2".

Кібершантаж навіть більш органічний, ніж ядерний, для чекістського ремесла ведення гібридної війни. Він здатний ніби квантомеханічно поєднувати непоєднуване – реальну загрозу і одночасно відмазку непричетності, прирікаючи жертву повторювати по-трампівськи після кожного отриманого удару: "Знову ця клята невідомість: можливо, це росіяни, а, може, хтось інший!"

Як протистояти такій загрозі? Коутс був абсолютно правий, відповідаючи на поставлене запитання, що б він особисто сказав президенту Росії, якби йому випала така можливість: "Перш за все, треба ясно сказати – Путін, ми тебе знаємо, це ти приймаєш рішення. Ти, і ніхто інший! І ти повинен знати, що саме ти особисто отримаєш у відповідь, якщо насмілишся здійснити свою загрозу". Безсумнівно, цю пораду Коутс дав своєму шефу, коли той ішов на зустріч в Гельсінкі. Але, володіючи знанням, в якому стільки мудрості і стільки печалі, Трамп на очах всього світу шанобливо запопадав перед російським президентом після загадкової зустрічі з ним сам на сам і навіть заявив, що вірить Путіну більше, ніж Коутсу.

19 липня на конференції Aspen Security Forum 2018 Koутс повторив своє попередження про нове 9/11 і вже не приховував ставлення до поведінки Трампа в Гельсінкі і після Гельсінкі. Хітом в інтернеті стало відео його реакції на новину про запрошення Трампом Путіна до Вашингтона.

Виступи Коутса 13 і 19 липня надзвичайно широко обговорювалися в американських засобах масової інформації, але, що характерно, виключно в аспекті російського втручання у вибори 2016 і 2018 років. Найсерйозніша і найдраматичніша частина попереджень глави розвідувального співтовариства США – нема про рутинне електоральне хакерство, а про підготовку Кремлем нового 9/11 (про що, за Коутсом, кричать всі сигнальні вогні розвідслужб) – ігнорувалася повністю. Спрацьовувала якась внутрішня цензура. Чи не цензура навіть, а глибинне колективне підсвідоме табу: заборона мислити про немислиме. Так легше. Це табу частково спрацювало і у самого Коутса. Уже після того, як 13 липня він сказав найголовніше, ведучий поставив йому запитання: яка зовнішня загроза безпеці США найбільше заважає вам спати ночами? Коутс відповів досить стандартно, приблизно так, як всі останні років сімнадцять відповідають керівники усіх розвідок світу. Найнебезпечніша уявна загроза, що позбавляє його сну, – це зброя масового знищення в руках якоїсь терористичної організації, яка не контролюється жодною державою.

Але дозвольте, пане директоре, хотілося мені вигукнути, хіба ви п'ять хвилин назад не розповіли нам так переконливо про одну не уявлювану, а реально існуючу терористичну організацію, яка загрожує Америці і володіє, між іншим, найбільшими в світі запасами ЗМЗ? Ця організація не просто не контролюється жодною державою, вона сама є державою!

Сімнадцять років тому довірливий Джордж Буш-молодший, розчулений путінською заготовочкою про врятований на пожежі хрестик, глибоко заглянув йому в очі і побачив там якісь чудові речі. Мені навіть довелося відповісти на цю його репліку цілою книгоюAnother Look into Putin's Soul ("Інший погляд в душу Путіна"). Сімнадцятирічна діяльність Путіна у своїй країні і на міжнародній арені сприяла самоосвіті американського істеблішменту. Але навіть сьогодні, розуміючи, з ким вони мають справу, вищі американські керівники продовжують (державний секретар Майк Помпео, наприклад, днями) повторювати послужливо запропоновану їм "незалежними експертами" думку: "We need Russians. Ми повинні співпрацювати з росіянами у спільній боротьбі проти ісламських терористів".

Спільна з терористами боротьба з тероризмом?! Американці просто не наважуються прямо глянути на ті дії путінського режиму, які свідчать про стратегічну співпрацю кремлівських терористів і "Ісламської держави", про використання Москвою ісламських терористів як своєрідного "Ледокола-2", як інструменту ослаблення і руйнування Заходу:

  • Наявність в рядах "Ісламської держави" тисяч громадян Росії і колишніх радянських республік, сотні з яких були забезпечені ФСБ російськими закордонними паспортами і спрямовані на Близький Схід як своєрідні воїни-інтернаціоналісти.
  • Патронована Кремлем торгівля нафтою "Ісламської держави" з режимом Башара Асада, про що докладно розповідає покладена під сукно доповідь фінансової розвідки США.
  • Характер бойових дій російської авіації в Сирії, яка знищувала (при потуранні і мовчазному сприянні адміністрації Барака Обами) сунітських повстанців, які воювали з Асадом і з "Ісламською державою", і сунітське цивільне населення.
  • Все відвертіший і цинічніший шантаж кремлівською пропагандою населення і керівництва Європи і США після кожного масштабного теракту ісламістів: знімайте санкції і починайте співпрацювати з нами, інакше вас будуть продовжувати підривати.

Кремль майже відкритим текстом пропонує Заходу дах від подальших терактів, але, зрозуміло, на своїх жорстких умовах. Весь пострадянський простір має залишатися під жорстким контролем Кремля ( "Ялта-2"), щоб жодна з його країн не змогла вирватися з ланцюга посткомуністичних режимів і тим самим стати вкрай небажаним прикладом для громадян Росії. Вперше стандартний темник "Співпрацюйте з Кремлем, інакше вас будуть підривати!" був відпрацьований путінською пропагандою і її зарубіжною агентурою після теракту братів Царнаєвих на Бостонському марафоні. Але будь-який американський прокурор, журналіст, політик, який побажав дізнатися правду про теракт Царнаєвих, міг би переконатися, що " Бостонський підривник був давно заряджений ".

Спробую ще раз по буквах викласти ту послідовність подій, яку інстинктивно відмовляється сприйняти американська громадська свідомість ось уже більше п'яти років, тому що занадто серйозні довелося б їй тоді зробити висновки на тему Who is Mr. Putin? Москва, дійсно, в 2011 році двічі попереджала ФБР і ЦРУ про ісламістські симпатії Царнаєва-старшого, не надавши, однак, при цьому ніяких конкретних даних. Царнаєв був допитаний у США, але ніяких підстав для його затримання не було. Про це в останні роки унадився постійно нагадувати західній аудиторії Путін, повторюючи раз по раз одну і ту ж завчену ним легенду, зокрема, в своєму виступі на Валдайському форумі в Сочі: "У 2011 році ми попередили наших американських партнерів про ісламістські зв'язки Тамерлана Царнаєва, що проживав у США. Колеги не сприйняли нашу інформацію і навіть порадили нам не лізти в їх справи. Ну що ж, я розпорядився Бортнікову не ставити більше перед американцями це питання. А через кілька місяців Царнаєви здійснили теракт на Бостонському марафоні. Ось бачите, вони не готові співпрацювати з нами в боротьбі проти міжнародного тероризму, навіть коли мова йде про їх власну безпеку".

Гладко викладає російський партнер, вміло залякуючи західного обивателя і підштовхуючи його до ідеї "співпраці" з його режимом. Ювелірна робота. Але Путін свідомо опускає при цьому найдраматичнішу сторінку з історії життя і смерті Тамерлана Царнаєва. Царнаєви здійснили теракт на Бостонському марафоні не через кілька місяців, а через рік і кілька місяців – у квітні 2013 року. А в 2012 році сталося неймовірне. Чеченського біженця Царнаєва двічі допитували в 2011 році в США на підставі підозр Москви в його причетності до ісламістського підпілля. Проте в січні 2012 року Царнаєв вирушає в Росію, і не якимись таємними лісовими стежками, а зовсім легально, внесений в усі бази даних, прилітає в аеропорт Шереметьєво. Царнаєв ніколи на це не наважився б, якби не був абсолютно впевнений, що в Росії він буде в цілковитій безпеці.

Природно, людина, чиєю долею займалися особисто Путін з Бортниковим, опинилася з першої секунди появи в Шереметьєвському аеропорту під щільним контролем центральних структур ФСБ. Під наглядом ФСБ він подорожував по Кавказу, зустрічався з активістами руху ісламізму. Як докладно розповідає "Нова газета", оперативники регіонального дагестанського Центру з боротьби з екстремізмом неодноразово фіксували його зустрічі з підозрюваними в причетності до ісламістського бойового підпілля Махмудом Нідалом і Вільямом Плотніковим, старим знайомим Царнаєва по Північній Америці.

Обидва цих його приятелі були ліквідовані, один 19 травня, а інший 14 липня. Після другої ліквідації невразливий Тамерлан зник. Розчинився. Пішов у ліс, як припустили наївні провінційні дагестанські правоохоронці. А насправді знову опинився в Москві, звідки безперешкодно вилетів з того ж аеропорту назад до Америки. Назустріч своїй місії і своїй долі.

Коли ж після бостонського теракту в Москву прибула делегація сенаторів США співпрацювати з російськими колегами у справі розслідування, колеги послали сенаторів куди подалі, заявивши їм, що ніякого Царнаєва в Росії в 2012 році не було. Один з американських дипломатів, які супроводжували делегацію, Фоглем Райан Крістофер став жертвою провокації російських спецслужб : йому обіцяли передати відомості про Царнаєвих, що  так цікавили сенаторів, і картинно затримали під телевізійні камери. Більше американці питань про Царнаєвих нікому в Росії не ставили.

Попередня американська адміністрація і керівники американських правоохоронних органів напевно знали правду про організаторів бостонського теракту. Однак вони не наважилися поглянути цій правді в очі, занадто вона жахлива. Вони нав'язали тоді собі і всій країні табу на обговорення теми путінського тероризму, зокрема на території США. Це табу паралізує американське суспільство вже п'ять років, воно зберігається і сьогодні, після попереджень Коутса. Нинішня гра в сліпоту обов'язково призведе до нових трагедій. All warning lights аre blinking red.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.