15 листопада 2018, четвер

Велике перезавантаження

3 коментувати

Радянські інституції, які дісталися у спадок незалежній Україні, абияк працювали доти, доки країна не зіткнулася із серйозними викликами. Настав час все змінювати — до того ж і людей, і структури одночасно

Економісти і соціологи давно дійшли висновку, що якість державних інституцій є головним фактором розвитку країн, що визначає як економічні успіхи (їх неважко порівняти за об'єктивними даними), так і суб'єктивні показники захищеності, справедливості й навіть щастя.

У цьому сенсі українцям дісталася тяжка спадщина. Радянські інституції, з одного боку, були тоталітарними, тобто їхній спектр відповідальності і повноважень був занадто широкий. З іншого — надзвичайно слабкими: держава брала на себе все, але не могла ні з чим впоратися. Для успіху Україні потрібно скоротити сферу відповідальності державних інституцій (дерегуляція, децентралізація, приватизація і так далі), але одночасно істотно їх посилити.

Слабка армія не захистить країну від агресора, суд і прокуратура не посадять злочинця, слабке керівництво держпідприємств потрапить під вплив корупційних кланів, уряд не прийме вчасно важливих рішень, слабка розвідка нічого не дізнається про плани противника, зате поділиться із ним своїми. Радянські інституції, які дісталися у спадок незалежній Україні, абияк працювали доти, доки країна не зіткнулася із серйозними викликами.

Але не можна звинувачувати в цьому тільки радянську спадщину. Українці не звикли до власної держави, живучи протягом століть під владою чужих, окупаційних держав. Звідси недовіра до будь-яких державних інституцій і бажання сховатися від них у хаті скраю, "у вишневому садочку". Але поки не буде критичної маси українців, які розуміють необхідність і безальтернативність власної держави і готових своєю працею її будувати, ми лишатимемося постколонією, над якою висить загроза окупації, колапсу і розпаду.

А ще слабкі інституції в сучасному світі — це не тільки проблема країни, а й загроза міжнародній безпеці. Ті, хто живе на кордоні з хаосом, вже точно не можуть дозволити собі слабкої держави.

Робота з чищення старих стаєнь важка і неприємна

Війна та криза породили розуміння важливості перезавантаження інституцій. Уже накопичено чималий і позитивний, і негативний (теж корисний) досвід. Є люди, які знають, як це зробити, є багато історій успіхів і невдач. Ось кілька основних принципів, висловлених на нещодавній конференції Future Talks: Перезавантаження інституцій.

Людей, структури і процеси потрібно міняти одночасно: старі люди в нових структурах, нові люди в старих структурах не зможуть працювати. Це не означає, що старі люди нікуди не годяться: вони володіють необхідними компетенціями, але стара інституційна пам'ять, шаблони мислення тягнуть їх у минуле. Потрібна критична маса нових людей із новим мисленням і цінностями, тоді почне змінюватися культура в організації та частина старих прекрасно в неї впишеться. А щоб нові прийшли, потрібні конкурсний відбір і гідні зарплати. Технології сильно скорочують потребу в людях і залежність від них, але в кінцевому підсумку технології все одно перебувають у руках людей. Безумовно, велике значення має лідерство, що задає новий стандарт цінностей.

Під час побудови державних інституцій, незважаючи на заперечення теоретиків, прекрасно працює культура, запозичена з бізнесу (адже він обігнав державу на десятки років). Багато успішних історій — це історії державних стартапів, де інновації, гнучкість і клієнтоорієнтованість зашито в ДНК. Успіху не досягти без великої коаліції союзників і зацікавлених сторін, без побудови довіри через відкриту комунікацію і перші маленькі успіхи. Не можна все зробити одразу, і тому добре працюють пілотні проекти, що поступово розширюють сферу дії. Вікна можливостей, як правило, швидко закриваються, тому потрібно бути готовими заздалегідь і встигнути ними скористатися. Багато непопулярних речей доведеться робити незважаючи на упередженість більшості громадян.

Трансформація інституцій — це марафон: у інших країн на це пішли десятиліття (ми можемо трохи швидше, використовуючи їхній досвід). Але це ще й естафета: робота з чищення старих стаєнь важка і неприємна, нові люди швидко втомлюються у старих системах, часом просочених бюрократією, корупцією і безвідповідальністю. На заміну втомленим повинні приходити нові з амбіцією змінити країну, це єдиний запобіжник від відкату назад. Ніхто не зробить це за нас. Для цього в країні має з'явитися успішна рольова модель будівельника нових державних інституцій, і таких людей вже досить багато. Але якщо за першопрохідцями не йдуть інші, нова земля так і залишиться неосвоєною.

Валерій Пекар стане одним зі спікерів лекції НВ Ми 2020 циклу Україна 2020. Що чекає країну. подробиці тут

Колонку опублікованаов журналі Новое Время за 18 жовтня 2018 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу   Мнения Нового Времени

Ми у 2020 році. Як зміниться Україна?

Цього четверга, 15 листопада, відбудеться фінальна лекція НВ з циклу "Україна 2020. Що чекає країну"

Що можемо зробити ми, щоб Україна нарешті стала успішною країною?

Прийти на лекцію
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Валерій Пекар
Валерій Пекар

Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник платформи Нова Країна

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.