Буржуазній революції потрібні буржуї

14 коментувати

Наша буржуазна революція — побудова відкритої економіки та політики — забуксувала. І звинувачувати в цьому треба не феодалів, а буржуазію — середній клас, який тихо сидить по закутках в очікуванні принца на білому коні.

Кажуть, не буває демократії без демократів — іншими словами, неможливо побудувати демократію в країні, в якій населення вважає себе підданими, а не громадянами, і схильне до сильної руки. Але про це іншим разом. Сьогодні хочу сказати: точно так само не буває буржуазної революції без буржуїв. (Я використовуватиму загальновідомі й зрозумілі марксистські терміни, хоч це і спрощення.)

Наша революція за визначенням є буржуазною. Чітко артикульована мета Майдану була не в заміні одних правителів на інших, а в зміні системи суспільних відносин.

Радянський лад був різновидом феодалізму, тобто ренти права і сили статусу. Привілейовану касту правителів називали не поміщиками, а номенклатурою, але це не має значення: приналежність до цієї касти була спадковою (і багато хто мріяв стати зятем або невісткою феодала), у них були свої школи, поліклініки, магазини і санаторії. У Конституції записано, що влада належить народу, але всі знали правду.

Здобуття незалежності в 1991-му було великим геополітичним досягненням, але зовсім не буржуазною революцією. Феодалізм залишився домінуючим ладом, хоча в складі правлячого класу відбулися великі зміни. Частина колишніх феодалів зуміла пристосуватися (насамперед "червоні директори"), інша частина вийшла з гри, а натомість увійшли нові, з комсомольців і бандитів (аналог варварів, які створили нові дворянські будинки).

Буржуазія залишилася пригнобленим класом.У нас прийнято лаяти олігархів, маючи на увазі кілька всім відомих прізвищ, але водночас усі забувають, що характерною рисою феодалізму є пірамідальна ієрархічна структура. У кожному регіоні, в кожній галузі, в кожному великому місті маємо свого локального олігарха або два-три, і в кожному містечку й навіть великому селі є міні-олігарх. Нижче герцогів стоять графи, ще нижче — барони і прості поміщики. Сюзерен зобов'язаний захищати васалів і створювати їм "кормовий простір" (корупція є типовим феодальним проявом), а васали зобов'язані підтримувати сюзерена і в потрібний момент встати під його знамена.

Мало руйнувати старе, треба негайно будувати нове

Феодали не можуть побудувати відкрите суспільство, відкриту економіку і таку ж політику. Закон і суд у феодальному суспільстві працюють на феодалів. Перемогти їх може тільки буржуазна революція. Інакше переможці самі швидко стають новими феодалами, як у Росії після громадянської війни.

Проте є одна проблема. Буржуазна революція не може статися без буржуїв.

Майдан був явно вираженою антифеодальною революцією — тобто буржуазною. Він був не за те, щоб замінити одних феодалів на інших, а для заміни феодального ладу буржуазним. Ось чому в ньому таку активну участь взяли наші вітчизняні буржуї — підприємці, середній клас. (Зауважу: середній клас — це характеристика не доходу, а системи цінностей.) Участь у революції інших соціальних верств не змінює її характеру. Ба більше, що наша революція була одночасно національно-визвольною, ось чому вона негайно перетворилася на війну за незалежність. Втім, майже всі буржуазні революції були такими.

Однак наша буржуазна революція забуксувала, і звинувачувати в цьому треба не феодалів, а буржуїв. Дивно було б очікувати від феодалів, що вони зрадіють революції, і звинувачувати їх у зраді революційних ідеалів. Їхнє завдання протилежне: зберегти статус-кво, не втратити своїх переваг і привілеїв.

Наші буржуї не змогли створити власну політичну партію і поборотися за місця у парламенті. Не змогли висунути в уряд достатню кількість агентів змін. Не змогли запустити великий народний рух, що мобілізує активних громадян з усіх верств суспільства і відкриває для них соціальні ліфти. І винні в цьому не феодали. Втомлена і розчарована буржуазія повинна звинувачувати себе.

Побудова відкритої економіки і відкритої політики — завдання буржуазної революції й буржуїв, оскільки лише в такій системі вони здатні добре заробляти і зберігати приватну власність. Доки буржуї тихо сидять по кутках, чекаючи на гарного короля, королеву або принца на білому коні, буржуазна революція неможлива.

Одночасно з руйнуванням феодального ладу потрібно не допустити хаосу, популізму і революційного терору, і це теж завдання буржуазії. Мало руйнувати старе, треба негайно будувати нове.

Буржуазії є що втрачати, от чому не всі революції успішні. Буржуазія незалежна і спрямована в майбутнє, ось чому деякі революції успішні. Наша історія, схоже, ще тільки починається.

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 22 лютого 2018 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Валерій Пекар
Валерій Пекар

Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник платформи Нова Країна

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.