Війна на виснаження. Що Генштаб РФ пропонує Путіну

8 травня, 21:07
Ексклюзив НВ

Сьогодні росіяни воюють як у 1941 році: вони йдуть в лобові атаки і воюють тими ж самими шаблонами, але не думаю, що в них розпочнеться 1942 рік. Чому?

Постачання західного озброєння дало нам змогу перейти в контрнаступ на Харківському та Ізюмському напрямках. Це означає, що необхідна кількість зразків озброєння вже знаходиться в цих районах, і ми зібрали відповідний резерв для того, щоб провести контрнаступальну операцію.

Відео дня

Ізюмський напрямок був найзагрозливіший, там не припинялися наступальні дії. На цьому напрямку знаходиться найбільше угруповання російських військ, близько 20 тис. військових, і, вочевидь, Генштаб планував локальну контрнаступальну операцію для того, щоб це угруповання максимально розгромити або змусити його відступити вбік РФ. Таким чином ми, по-перше, локалізуємо загрозу на Ізюмському напрямку, а по-друге, продовжимо звільняти нашу територію.

Щодо Маріуполя, то для того, щоб вибити українські війська з території заводу Азовсталь, росіянам необхідно зайти у катакомби. Вхід в катакомби — це не широкий бульвар, а вузькі проходи, і якщо наші тримають оборону, там складається ситуація, коли російські військові своїми тілами закидають ці входи, а потім їх розгрібають. З таких укріплень вибивати наші війська дуже важко. Але є інформація, що росіяни хочуть провести в Маріуполі якісь урочисті заходи — і для них було б подарунком до 9 травня представити Маріуполь в якості перемоги.

Також дуже високу роль відіграє підтримка з боку американської розвідки.

Якщо у нас працюють агентурна розвідка і військова розвідка на полі бою, і тут ми видобуваємо найбільші розвіддані, то у тому, що стосується інструментальної розвідки, немає рівних США. До речі, Штати навіть внесли правку в закон, для того, щоби дозволити передавати Україні частину державної таємниці, що стосується розвідданих. Завдяки таким надходженням інформації ми маємо змогу наносити ураження пунктам управління і порушувати систему військового управління російських військ, що в результаті призводить до розбалансування, зокрема і дій цих військ на полі бою.

Фактично, проти інструментальної розвідки США росіяни нічого зробити не в змозі — тут, до речі, можна спостерігати суттєве технологічне відставання РФ від розвинених країн Заходу. Росіяни можуть хіба що надувні макети розставити, для того, щоб спробувати ввести в оману засоби розвідки США, як вони це вже робили. Але на сьогоднішній день є засоби, які розрізняють де надувний макет, а де справжній, наприклад, танк.

Російські військові розуміють, що операція була спланована з помилкою

Щодо американських систем HIMARS M142 [які за деякими даними може отримати Україна, і які вже називають «довгою рукою, якою українська армія зможе дістати навіть Кримський міст"] — то це пускові установки. Така установка має пакетне заряджання, тобто на неї ставиться пакет, з якого робляться пуски. Але в цьому пакеті можуть бути різні види боєприпасів, починаючи від реактивних снарядів (тоді дальність складатиме до 40 кілометрів), і закінчуючи оперативно-тактичними ракетами — і тоді оця довга рука летітиме аж на 300 кілометрів. Які саме пакети для HIMARS ми отримуємо — це вже питання наших домовленостей з нашими партнерами, але наявність таких пускових установок дозволяє їх робити фактично універсальною зброєю.

Якщо ж говорити про Кримський міст, то скажу так: краще пізно, ніж ніколи. Його треба руйнувати, тому що саме через нього йде дуже велике підживлення російських військ — і технікою, і боєприпасами, і паливно-мастильними матеріалами. Треба зробити з Криму глухий кут, тоді постачання військ буде ускладнено тим, що все постачання доведеться перекидати на Ростовську область.

Сьогодні росіяни воюють як у 1941 році: вони йдуть в лобові атаки і воюють тими ж самими шаблонами, але не думаю, що в них розпочнеться 1942 рік. Чому? Тому що 1942 рік розпочався тільки завдяки ленд-лізу, який тоді відкрили США. Зараз якість озброєння, як і особового складу, у росіян падатиме, тому що модернізовані зразки озброєння на сьогоднішній день фактично закінчуються. Вони починають знімати зі зберігання БТР-80 — це радянська розробка, якій десь 40−50 років, Т-80 — не модернізовані танки часів радянського союзу з газотурбінними двигунами, що працюють на авіаційному пальному, тощо. Отже, в них може початися 1940-й рік замість 1942-го, який їм не світить.

Разом із тим ми повинні пильно спостерігати за білоруським військами, і, на жаль, мусимо утримувати війська на білоруському напрямку. Втім, ми це робимо з першого дня війни, тобто для нас це великої проблеми не складає. Але мене особисто ті навчання [які за даними британської розвідки розпочалися в Білорусі], ще більше переконують в тому, що білоруський диктатор Лукашенко намагається якомога далі віддалитися від цієї війни. Цими раптовими перевірками бойової готовності, як і тими провокаціями, які він створював декілька тижнів тому на кордонах країн Балтії і Польщі, він намагається показати бурхливу діяльність перед Путіним.

Колись Лукашенко сказав Путіну, що білоруська армія завжди захищатиме спину російській армії і ніколи не дасть нікому вдарити російській армії в спину — і саме це він сьогодні і робить. Він імітує загрози з Заходу для того, щоб Путін не вимагав від нього втрутитись в цю війну і ввести війська в Україну. Лукашенко — дуже хитрий і набагато досвідченіший політик, ніж Путін, і зараз він відповзає якомога далі від цієї війни, розуміючи, що добром вона для Росії не скінчиться.

Думаю, що і російські військові розуміють, що ця операція була спланована з помилкою, яка призведе до катастрофи в плані втрати боєздатності збройними силами РФ. Ще два тижні тому, коли починалася друга хвиля наступу на Донбасі, група офіцерів в генеральному штабі збройних сил Росії підготувала аналітичну доповідь з обґрунтуванням доцільності відмови від цієї другої хвилі, з метою збереження хоча б частини боєздатних військ.

Основний варіант, який найближчим часом запропонує Генеральний штаб збройних сил РФ Путіну, — це прихована мобілізація в декілька етапів. Загалом вони збираються поставити під рушницю до кінця року десь 400−450 тисяч, перший етап буде десь 100−150 тисяч, і його почнуть десь після 9 травня.

Росіяни вочевидь переходять до плану війни на виснаження і будуть намагатися розтягувати цю мобілізацію в часі. Хоча відсутній головний чинник — у Росії немає часу. Мобілізація, особливо прихована, буде йти дуже повільно (якщо, звісно, вони не влаштовуватимуть облави в окремих районах РФ). До того ж, доведеться знімати техніку вже не з пунктів постійної дислокації, де її фактично не залишилось, а з місць зберігання, де вона знаходиться в дуже поганому технічному стані. І це буде радянська, не модернізована техніка.

Тобто йде деградація, по-перше, з погляду якості мобілізаційного ресурсу — тому що вершки, тобто тих, хто має бойовий досвід, вже зняли, і, по-друге, в технічному плані — тому що вони повертаються до техніки часів СРСР. А це все ще треба поєднати, сформувати, навчити або оновити навички — це займе не менше двох-трьох місяців, і тільки потім вони зможуть перекидати їх в Україну для того, щоб кидати в бій. Але ж ми не будемо стояти на місці.

Повну версію слухайте у спеціальному ефірі Війна в Україні на Радіо НВ

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X