Путін дуже незадоволений ситуацією. У якому глухому куті застрягла Росія і на що готовий піти Кремль
Якщо не брати до уваги розмов з Сі, Путін не виявляє інтересу до серйозних переговорів. (Фото:REUTERS)
Путін може наполягати на продовженні курсу. Але я б не надто здивувався, якби він раптом зателефонував своєму другу Сі Цзіньпіну і поцікавився, як просувається його мирна ініціатива
«Грім був гучний, а дощу мало». Китайське прислів'я.
Це прислів'я історик Сергій Радченко використав, щоб описати результати широко розрекламованої зустрічі Путіна та Сі, що завершилася 22 березня. Вона могла б також охарактеризувати своєрідну рису російської війни. Багато чого обіцяється з хвастощами і вихвалянням, а закінчується — вельми мізерними результатами, чи йдеться про спроби переконати країни Заходу припинити підтримку України або примусити Україну до відмови від війни, чи про наступальні операції Росії. Ціна цих невдалих спроб, звісно, зовсім не мізерна. Втрати і страждання, заподіяні цією війною, величезні, що робить її повну марність іще більш кричущою.
Це також порушує питання про те, як довго Росія зможе продовжувати так само. Загальна думка схиляється до того, що «завжди», оскільки це війна Путіна, а він твердо стоїть при владі. Економіка Росії якось виживає, й у її повітрі не витає жодних ознак революції. Таким чином, єдиний спосіб довести цю війну до кінця — успішний український наступ. Уже певний час я дотримуюся саме такої думки.
Однак, мета моїх колонок не в тому, щоб передбачати, а в тому, щоб аналізувати поточні події і тенденції й розглядати майбутні можливості, які можуть не реалізуватися, але заслуговують на увагу. У цьому матеріалі я розумію можливість того, що нинішній наступ Росії зазнає невдачі — це ймовірно, але ще не точно, — і наслідки того, що Путін не має очевидного шляху до перемоги. Саме в такому контексті варто розглядати мирний план Китаю.
Саміт Путін-Сі
