Як підвищення граничного віку призовників у США допомогло армії?

19 серпня, 16:56

Лише на прикладі кількох показових історій армії США можна побачити, що чоловіки 60+ здатні бути вкрай корисними як солдати, розвідники, медики, керівники невеликих формувань тощо

Я став ініціатором законопроєкту про підвищення граничного віку для чоловіків. Наразі для вищого офіцерського складу цей поріг склав 65 років, для решти потенційних військовослужбовців — 60. Але я переконаний у необхідності змінити це.

Відео дня

Аби попередити більшість запитань та можливе непорозуміння, відразу роз’яснюю: законодавча ініціатива стосуватиметься тих, хто добровільно вирішив мобілізуватися. І тільки. Примус у цьому питанні неможливий. За більш ніж вісім років поточної війни люди з силових структур збагнули, що примушувати когось (а тим паче людей старшого віку) до служби в армії — не тільки безглуздо, а ще й неефективно. ЗСУ — еліта країни, тож місце там іще потрібно заслужити.

Тому, ще раз: солдати віком 60+ та офіцери віком 65+ зможуть підписати повноцінний контракт із ЗСУ тільки якщо:

а) вони самі проявили бажання служити на користь України;

б) військово-лікарська комісія після обстеження постановила, що людина дійсно придатна до служби;

в) особа має бойовий досвід (АТО, ООС, Афганістан, Ічкерія, миротворчі місії тощо).

До прикладу, в армії США були показові кейси залучення до служби в армії чоловіків, віком 60+. Адже когось спонукають сімейні мотиви, хтось просто відчув у собі жагу віддавати себе батьківщині у пізніх літах, а окрема тема — коли досвідчені цивільні лікарі стають військовими медиками. Маю кілька цікавих кейсів.

Лоуренс Боун долучився до армії через поранення сина

Герой цієї історії Лоуренс Боун вважався напрочуд успішним хірургом у себе вдома — у Баффало. Його ж син обрав інший шлях і служив у армії США. Коли Лоуренсу було 58, до нього у двері постукали, аби сповістити про дещо сумне: син Крістіан зазнав істотних травм внаслідок вибуху, виконуючи бойові завдання в складі 101-ї повітряно-десантної дивізії армії штатів. Крістіана вдалося врятувати. Це був 2006-й рік, а операції відбувалися в Іраку.

Примус у цьому питанні неможливий

З цього моменту світ для, на той момент 58-річного Лоуренса, буквально перевернувся: «Я відчував, що, оскільки хтось подбав про мого сина, я маю в цей час лікувати інших».

Аби долучитися до лав збройних сил, герой історії пройшов через неабиякі терени. Тут мова і про військовий вишкіл, і про бюрократичні нюанси. Сумарно Боун витратив на все близько 20 місяців, аби офіційно стати на службу. Цікаво, що попри солідний вік, тестові завдання чоловік склав на 300 балів — найвищий результат із можливих. Врахуйте, що фізична форма теж сюди входить.

Врешті мобілізувавшись, Лоуренс Боун двічі їздив до Афганістану. Він служив у якості резервного медика, у тому числі був на позиціях на південь від Кабулу. Поруч із самісіньким пеклом. Але завдяки величезному попередньому досвіду роботи хірургом Боун точно став у пригоді.

Уже демобілізувавшись, Лоуренс у 68 казав, що єдине, про що шкодує — це те, що не пішов служити раніше. Адже за його словами, він міг принести ще більше користі.

Лікар у чудовій формі став у пригоді армії

Історія, що дуже перегукується з вищезгаданим Лоуренсом Боуном, проте має більш сумний присмак. Будучи цивільним, Вільям Кріссофф також працював медиком — хірургом-ортопедом. Його син Нейт був офіцером військово-морських сил, що виконував бойові завдання в Іраку. Загинув внаслідок влучання бомби в 2006-у році.

Це спонукало Кріссоффа у віці 61 року не сидіти на місці, а шукати себе у військовій сфері. Вочевидь, аби своїми діями віддати шану загиблому сину.

Кілька років пішло у старшого чоловіка на те, аби довести свою спроможність служити в армії США. На свій вік Вільям перебував у хорошій формі, проте спершу йому відмовили саме через вік. Але своєї можливості приєднатися до збройних сил він таки дочекався у 2009 році. Коли дорослого чоловіка взяли на службу, він відразу попросив відправитися туди, де би він був максимально корисним. Символічно, що такою точкою на карті став Ірак.

На той момент війна в Іраку перебувала в ендшпілі, але Вільям Кріссофф усе одно знадобився у військах. З повідомлень від знайомих військових я знаю, що медик — ключова фігура в підрозділі. Його життя дорогого вартує. Кріссофф, до речі, відслужив на фронті цілих сім місяців.

Повернувшись додому, до Південної Кароліни, герой історії ще працював лікарем у військовому шпиталі. Але й на цьому його армійські пригоди не завершилися, адже йому запропонували поїхати на війну до Афганістану. Той погодився, а потім розповів про цей досвід:

«Це був дуже інтенсивний, дуже небезпечний час для морської піхоти. Семимісячне служіння морським піхотинцям у бойових діях було найприємнішим часом за всю мою кар'єру».

Досвід служби Сема Карлсона потрібний і після 60-ти

Фамільні традиції Сема Карлсона буквально спонукали того в юному віці обрати шлях військового. Адже його дід був учасником Першої світової війни, батько воював у Другій світовій. Тому, ставши до служби у 1967 році, Сем спробував себе у кількох напрямках, зокрема військовій поліції та розвідці. Після 20 років служби, у 1987-у Карлсон пішов стежкою цивільних.

Але збройні сили — це поклик серця. І ніколи не знаєш, коли тобі знову доведеться одягати військову форму. Із героєм історії так сталося у 2005 році, коли йому вже було 58. Після тривалої перерви Карлсон служив два роки у Форт-Міді, штат Меріленд, а потім у 2007 році пішов добровольцем до Афганістану, воюючи у складі у 82-ї та 101-ї повітряно-десантних дивізій. У віці 61 року чоловік знову пішов у відставку, але його призвали служити офіцером розвідки в 10-й гірській дивізії на передових оперативної бази Шенк і ДШВ.

Коли у 62 Сем служив в Афганістані, мав одну показову для дорослого військового історію. Ракета Талібану влучила в передову оперативну базу Шенк в Афганістані прямо під час вечері. Це був вечір п’ятниці 2009 року. Солдати на базі, також відомої як Ракетне місто, вилізли з їдальні та побігли до бункерів, набитих піском.

За винятком одного чоловіка. Капітан Сем Карлсон взяв свою тацю, наповнену лобстером і стейком, і поплентався до бункера. Він сів на коробку з патронами і почав їсти. «Чорт, я не дозволю цим хлопцям перервати мою вечерю з морепродуктів», — згадував офіцер розвідки.

Підвищення граничного віку для добровольців — це win-win

І це лише на прикладі кількох показових історій армії США можна побачити, що чоловіки 60+ здатні бути вкрай корисними як солдати, розвідники, медики, керівники невеликих формувань тощо. При цьому особливо корисними будуть майори, підполковники та полковники із бойовим досвідом.

Про що казати, коли за останні 8 років війни з росією ми маємо десятки, якщо не сотні, офіцерів вищого складу, котрі знають, що таке війна. І вони хотіли би і могли ще бути корисними в штабі чи на фронті, проте наразі Закон забороняє їм мобілізовуватися. Дехто з них може піти в добровольчі формування, дехто, обурений відмовою, просто піде додому. Погодьтеся, що так розпоряджатися цінними кадрами неефективно під час війни.

Наша задача — дати охочим та (акцентую) фізично спроможним бути корисними в лавах ЗСУ. Центри комплектації хочуть якісних військових усіх ланок, чоловіки хочуть захищати Україну. Наше завдання — допомогти і тим, і іншим.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X