Містер Zelenskyy. Що не так зі статусом України в світі

12 червня, 07:57
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Останні п’ять років гібридної війни з Росією по-особливому проявили масштаби цієї проблеми

Було б несправедливо очікувати, що український президент-початківець перебере на себе керування державою плавно. Втім, уміння писати власне ім'я англійською — цілком реалістичне очікування. Та здається, що цим не надто переймалися у перші дні роботи його адміністрації, чи принаймні саме таке враження склалось через ту різноманітність написань його імені, що використовувались у різних урядових комюніке та на офіційних сторінках у соціальних мережах. Це викликало жваву дискусію серед англомовних журналістів і оглядачів, які спеціалізуються на темі України: комусь подобалось стиснуте Zelensky, в той час як інші виступали за більш пуританське Zelenskyi (просто для історії — я відстоював варіант Zelenskiy, яким і послуговувались в Atlantic Council до цього часу). Все раптово стало на свої місця наприкінці травня, коли президентська адміністрація збила всіх з пантелику, прийнявши раніше незбагненний варіант Zelenskyy за офіційне англійське написання імені нового президента.

Звичайно, було б несправедливо в своїй критиці виділяти випадок Зеленського. Так як кожен, хто висвітлює стан справ в Україні, підтвердить, що плутанина з написанням навколо різних англомовних версій українських імен — це радше правило, ніж виняток. У той час як такі імена як Шевченко піддаються бездоганній транслітерації, багато інших видаються достатньо неоднозначними, щоб відкрити шлюзи для всеможливих конкуруючих варіантів. У результаті в англомовному світі висвітлення України як у медіа, так і наукових працях, часто містить запаморочливу сукупність суперечливих написань, апелюючи до одних і тих же людей. І країні, що досі бореться з тим, аби стрясти з себе десятиліття міжнародного невігластва, це особливо не на користь.

Ця прикра реальність стала зручним чистим полотном для кремлівських пропагандистів

Останні п’ять років гібридної війни з Росією проявили масштаби проблеми, пов’язаної з низьким міжнародним статусом України, брак знань про яку вміло використовувався Кремлем для вплітання у всеможливі хибні наративи. Чимало з найбільш абсурдних московських обвинувачень значною мірою базувались на статусі України як невідомої величини, і ця прикра реальність поставала зручним чистим полотном для кремлівських пропагандистів, що могли очорнити його так, як тільки захочеться. Написання узгоджених англомовних версій українських імен не стане визначальним в інформаційній війні, та це би означало незначний відступ від сприйняття країни як якогось заплутаного і подекуди незрозумілого місця, де навіть імена людей відкриті для інтерпретацій.

Це не слід плутати з набагато більш обтяженим політикою питанням правильного написання назв українських міст і містечок. Прагнення сприяти правильній транслітерації українських топонімів у англомовних медіа — це частина більш ширших зусиль, спрямованих на те, щоб позбутись пережитків історичного домінування Росії. У цьому контексті недавнє рішення британської газети The Guardian перейти з Kiev на Kyiv постає хоч і невеликим, проте важливим досягненням боротьби України за утвердження національної ідентичності на глобальній арені. Тож коли сьогодні в освітленні подій в Україні присутня застаріла російськомовна транслітерація українських топонімів на кшталт Kharkov, неминуче виникають припущення щодо промосковських упереджень.

Ця логіка рідко застосовується до невідповідності навколо написання українських імен. Навпаки, така хаотичність може бути пов’язана з будь-чим — від вибриків працівників паспортного сервісу до уподобань окремих журналістів. Нещодавнє роз’яснення нового президента — це схвальний крок в правильному напрямі, що має заохотити більшу кількість громадських діячів України до усунення неоднозначності щодо власних англомовних ідентичностей. На це напевне піде багато часу. Просування України шляхом формування нації — це незавершена епопея, що триватиме ще чималу кількість років, та через майже три десятиліття зі здобуття незалежності було б добре, якби ми могли принаймні дійти згоди про те, як писати імена людей.

Переклад НВ

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№ 21)

Парламентські списки

Завдяки двом новим політичним силам на парламент чекає безпрецедентне в історії України оновлення

Читати журнал

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Події

Вчора, 17:57

img
Був у квартирі не сам. Що відомо про смерть депутата Дмитра Тимчука
Культура

Вчора, 20:14

img
Данина поваги вченим. Що відомо про Уляну Хомюк, яка розкрила таємницю аварії в Чорнобилі
Країни

Вчора, 19:47

img
Взірцевий протест. Десять разючих прикладів дисципліни демонстрантів у Гонконзі