Болючий урок. Чи можемо ми вже відмовитися від нафти, газу та вугілля?
Реальність така, що прихильники викопного палива та кліматичні утопісти мають знайти компромісний варіант
Пробачте високопосадовців Саудівської Аравії за те, що вони здивовано чухають потилицю у відповідь на вимоги адміністрації Байдена, одна з яких суперечить іншій — королівська родина Ер-Ріяда має вливати більше нафти у світову економіку, одночасно скорочуючи викиди вуглекислого газу.
За останні два тижні я здійснив дві поїздки. Спочатку в Ер-Ріяд, де вислухав, як міністр енергетики принц Абдель Азіз ібн Салман зобов’язується зробити так, щоб до 2060 Саудівська Аравія скоротила викиди вуглецю до нуля. А потім вирушив до Глазго для участі у COP26. Там відчувалося відлуння першого шоку цін на енергоносії зеленої доби.
Внутрішня та міжнародна політика зростання цін на енергоносії, коли вартість кошика викопного палива з травня збільшилася вдвічі, а також відключення електроенергії в Китаї та Індії, зіткнулася з довгостроковою впевненістю у тому, що світові лідери мають ефективніше усувати небезпеки глобального потепління.
Цими вихідними я повернувся додому до Вашингтона і виніс з цієї поїздки три переконання:
