Путін і Лукашенко зараз можуть наробити біди

26 листопада 2022, 22:40
Ексклюзив NV

У мене великі сподівання на наступний — 2023 рік

Лукашенко днями заявив, що Україні загрожує повне знищення. Мене запитують, що стоїть за цими заявами? Я трактую їх так: Лукашенко просто в істериці. Він же думав, що буде бліцкриг: три дні — і він з перемогою йде Хрещатиком разом з Путіним-переможцем. Цього не сталося. Путін програє. Україна відвойовує свої території. Тож Лукашенко почав говорити про крах ОДКБ на саміті ОДКБ 23 листопада. Почав говорити про те, що «під уламками Росії опинимося і всі ми теж». Він говорить про себе і про свою власну владу.

Відео дня

До речі, я думаю, що тут ми стали свідками одного із останніх самітів ОДКБ. Ця організація вироджується, втрачає будь-який сенс. Люди туди приїздять під примусом. Навіть на спільній фотографії видно, що вони не хочуть бути один з одним. Буде все менше бажання у них зв’язуватися з Путіним. На цьому саміті відчувалося, що там є дві групи лідерів — є Лукашенко і Путін, а є всі інші. Лукашенко хоче за собою зберегти роль ексклюзивного партнера Путіна, щоб ніхто більше не міг підійти до російського диктатора. Пам’ятаєте, як на попередній зустрічі, 24 жовтня, Лукашенко накричав на президента Вірменії Ніколу Пашиняна, мовляв, той неправильно веде політику щодо нагірного Карабаху, і він — зрадник: «Сядьте вдвох, домовтеся, і нехай Росія освятить цей договір. Але ви ж не хочете. Тут якась гра». Справа в тому, що ОДКБ колись створювався Росією, аби проводити реваншистську політику, щоб відбудовувати імперію, але ми бачимо, що це — імпотентна організація, яка Путіна вже не врятує.

У мене є відчуття, що це буде останній рік і для Лукашенка, і для Путіна

З одного боку, мені страшно — чого зараз чекати від цих диктаторів Путіна і Лукашенка, бо вони зараз можуть наробити біди. Але з іншого боку, мене надихає споглядання того, наскільки зараз у них убогий і слабкий вигляд. У мене великі сподівання на наступний — 2023 рік. У мене є відчуття, що це буде останній рік і для Лукашенка, і для Путіна.

Тож Лукашенко каже «Украина, остановитесь!», нагадуючи нам заклик відомого персонажа Віктора Януковича (що його він вимовив у відеозверненні до тодішнього президента України Петра Порошенка влітку 2014 року). Це крик відчаю Лукашенка. Це крик про те, що «я не можу нічого зробити». Це крик визнання своєї слабкості, нездатності, непевності, крихкості, яку він демонструє останнім часом. Він розуміє, що не контролює Білорусь і білоруське суспільство. Йому ніхто не повірив, він не зміг переконати білоруський народ вступити в цю війну. Йде масова антиукраїнська пропаганда, а підтримка на користь України тільки зростає. Він розуміє, що його засоби пропаганди, навіть у ситуації знищених незалежних медіа, все одно не працюють. Будь-яка ескалація (не в інформаційному просторі, а в реальному) може розвалити всю систему Лукашенка. Режим і так тримається на пластиліні, і коли трошки вітер подме, він може швидко розвалитися. Навіть наказ, до прикладу, про військову мобілізацію може дуже дорого коштувати Лукашенку. Тому я на це дивився зі сподіванням, що незабаром ця вся його маленька імперійка впаде, і нам треба бути готовими до цього моменту, щоби ситуацію розвернути у правильному напрямку.

Повне інтерв'ю із Франаком Вячоркою слухайте на Радіо НВ

Показати ще новини
Радіо NV
X