Як рух #MeToo змінює світ

0 коментувати

Обурення культурою сексуального насильства спровоковане почуттям власної гідності, яке саме собою є основою громадянської і людської свободи

Жінки, які називають себе "порушницями мовчання", зажадали розслідувати звинувачення в сексуальних домаганнях у Китаї. Таким чином, вони протиставили себе культурі мачо, Комуністичній партії, у якій викликають роздратування незалежні громадянські ініціативи, а також перебільшеному й старанно культивованому шанобливому ставленню до ієрархії, де домінують чоловіки.

Жінки, які прагнуть порушити тишу, змушені боротися з поширеним почуттям сорому жертв нападів. Однак, ступивши на шлях опору, вони залишають в минулому подібні традиційні забобони. Сюй Ялу, молода підприємниця з Шанхая, розповіла на своїй сторінці в соціальній мережі історію про те, як до неї чіплявся на вулиці чоловік. Поліція вважала його занадто літнім для арешту. Дівчина написала: "Я не винна, що піддалася сексуальному насильству. Чому я повинна боятися або соромитися того, щоб про це розповідати?"

Саме сором і перенесення його з жертви на злочинця виявився в центрі раптового потоку інформації про сексуальне насильство, яке чинять, як правило, чоловіки, які мають владу.

Той факт, що в авторитарній країні, де панує цензура, жінки говорять про свій досвід, підтверджує віру в рівність і гідність

Однак цей рух знайшов ширший сенс у неліберальних суспільствах. У західних демократіях за викриттям подібних історій зазвичай йде осуд насильника, співчуття до жертви, звернення до закону і кваплива зміна поведінкових норм. Завжди існує ризик, що поспіх у подібних випадках призведе до несправедливості. В окремих ситуаціях моральний осуд, пов'язаний із обвинуваченням у сексуальному насильстві, настільки великий, що ймовірного злочинця звільняють раніше, ніж злочин доведено або, принаймні, ретельно перевірено. А досить скромні проступки ставляться в один ряд із серйозними нападами. Втім, такі помилки лише свідчать про те, що реакція суспільства стала глибокою та всеосяжною. У суспільному житті все хочуть опинитися на тому боці, який протистоїть цій ваді суспільства.

В авторитарних державах все інакше. У Росії над жінками, що заявили про сексуальне насильство, переважно насміхаються, а то й зовсім їх ігнорують. Роблять це, зокрема, й інші жінки. Як держава, так і впливова православна церква заохочують традиційну сімейну ієрархію, де чоловік перебуває в привілейованому становищі. У Китаї, ймовірно, екстремальним прикладом культурной відмінності стало відео, опубліковане на популярному сайті: на ньому видно, як в одній зі "шкіл моральності" в жінках виховують послух. Одна зі знятих на відео вчительок каже класу: "Не чиніть опір, якщо вас б'ють. Не відповідайте на лайку. І, що б там не було, не розлучайтеся".

Такі школи вказують на приховані, але важливі відмінності в культурах. З одного боку, повернення до суспільства, в якому жінки покірно приймають чоловіків як господарів – як вдома, так і в країні. З іншого боку – звернення до цінностей рівності та поваги. Жінки, які протестують, змушені боротися з традиціями, із суспільством домінування чоловіків, з правлячою партією, яка ненавидить, коли хтось заперечує її монополію на розуміння правильного. Також вони змушені боротися зі страхом багатьох жінок, часто бідних і пригнічених, яким здається, ніби єдиний вихід для них – змиритися.

Крім сміливості, активісткам допомагає інтернет. У них, як правило, немає доступу до провідних, підконтрольних партії ЗМІ. Тому вони шукають союзників і соромлять гнобителів у китайських аналогах Facebook і Twitter. І хоча з приходом до влади Сі Цзіньпіна цензура стала ще суворішою, соціальні мережі залишилися найкращим способом докопатися до правди. Незважаючи навіть на те, що армія цензорів постійно шукає заборонений контент і скорочує його життя до кількох хвилин, а то й секунд.

Для китайських жінок партія, як і раніше, більш могутня, ніж середовище. "Порушниць мовчання" можуть і самих змусити мовчати, принаймні, на час. Однак двигун, який чекав палива десятиліттями, якщо не століттями, вже запущений. Давня нерівність положення і фізичної сили чоловіків і жінок може, як ми знаємо і продовжуємо дізнаватися, призвести до нескінченної кількості історій про приниження, депресію, втрату впевненості та жахливіших наслідків.

Ми розраховуємо отримати реформу – як законодавчу, так і поведінкову. Адже опір сексуальним нападам поширюється від широко висвітлених у ЗМІ викриттів у високих кабінетах, на законодавчих зборах і в люксах голлівудських босів до жінок, що працюють у торгівлі і сфері обслуговування. Дослідження, проведене у Великобританії компанією BBC, показало, що неймовірні 50% жінок пережили сексуальні домагання на роботі, і лише 20% чоловіків зізналися в тому ж. Дві третини жінок не заявляли про те, що трапилося, не робили цього і 80% чоловіків. Але тепер вони, швидше за все, порушать мовчання.

Свідчення боротьби в Китаї вселяють оптимізм. Той факт, що в авторитарній країні, де панує цензура, жінки говорять про свій досвід, підтверджує віру в рівність і гідність. Необхідність у раціональних і узгоджених межах влади – це потенційний знак поширення ліберальних цінностей. Теоретично, ці цінності також були властиві комунізму, проте теорія про рівність програла в нерівному бою з практикою однопартійної держави, де автоматичною відповіддю на тиск з боку громадянського суспільства було зруйнувати його, щоб воно не розросталося і не загрожувало партії.

Довгий час вважалося, що лібералізм знаходиться під загрозою. Фарід Закарія, Едвард Люс і Ян Зелонка красномовно писали про його занепад. У політичному сенсі, особливо в Європі – колисці лібералізму – поворот у бік популізму став переконливим доказом світанку антілібералізму. Але сміливість китайських жінок та їхня наполегливість у вимозі людської гідності відображає універсальну проблему. Обурення культурою сексуального насильства спровоковане почуттям власної гідності, яке, само собою, є основою громадянської і людської свободи. Під покровом авторитаризму боротьба за справедливість стає універсальною.

Не так давно Великобританія відсвяткувала сто років з того часу, як британки отримали право голосувати. Цій перемозі передували глузування над суфражистками, тиск і покарання, які завжди супроводжують початок боротьби за права. Перемогою можна вважати вже те, що в аналогічну боротьбу тепер вступили ті, хто шукає справедливого ставлення.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним право на переклад і публікацію колонок Джона Ллойда. Републікація повної версії тексту заборонена

Вперше опубліковано на Reuters

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.