Що відбувається у Великій Британії і який план у Ліз Трасс?

5 жовтня, 17:40

Два найбільш проблематичні рішення уряду Трас — це зниження податків для багатіїв та субсидування цін на енергоносії

Після представлення прем'єр-міністром Британії Ліз Трас «міні-бюджету» олянка з рішень, що варіюються від скорочення податків для корпорацій та багатіїв у стилі «рейганоміки» до старомодного соціалістичного обмеження цін на енергоносії) експерти відреагували на нього несподіваною гіперболою. Багато хто зараз ворожить, а чи не стає Британія схожою не так на розвинену країну, як на непередбачувану країну світу, що розвивається.

Відео дня

Так, фінансові ринки відправили фунт у штопор: він упав до найнижчого рівня за всю історію (щодо долара), а дна при цьому не видно. Статус фунта як резервної валюти — останній пережиток колись завидної позиції Британії в центрі міжнародної валютної системи тепер поставлений під сумнів. Хоча розмови про дефолт Великої Британії є перебільшенням, не можна сказати, що позбавлені підстав прогнози болючої корекції курсу для запобігання такому результату.

Тут варто нагадати, що Велика Британія регулярно отримувала фінансову допомогу від Міжнародного валютного фонду в період з 1950-х до 1970-х років (завдяки чому вона стала найлояльнішим клієнтом МВФ). Було б наївно вважати, що подібне не станеться колись знову, особливо у випадку, якщо глобальні довгострокові процентні ставки продовжать повертатися до своїх (дуже) довгострокових трендових значень. Не дивно, що МВФ розкритикував погано підготований економічний пакет Британії. Так само фонд поводиться з потенційними претендентами на свої кошти серед країн світу, що розвивається.

Але небеса на землю поки що не впали — принаймні поки що. Варто зазначити, що до кінця вересня ставки за 10-річними запозиченнями британського уряду були вищими від ставок за казначейськими облігаціями США приблизно на половину процентного пункту. Тобто вони поки що значно нижчі за ставки для країн, що розвиваються. Наприклад, в Індонезії, Мексиці та Бразилії ставки за держзапозиченнями перевищують аналогічні американські ставки на три, п’ять та вісім процентних пунктів відповідно. Втім, процентні ставки можуть зростати дуже швидко, особливо коли ринок втрачає довіру.

Два найбільш проблематичні рішення уряду Трас — це зниження податків для багатіїв та субсидування цін на енергоносії. Хоча консервативна преса вихваляє зниження податків, воно викликає особливо великі сумніви. Так, низький рівень приватних інвестицій, напевно, є ключовим фактором, який гальмує зростання економіки Британії від часів фінансової кризи 2008 року. І, в принципі, зниження граничних податкових ставок може пришвидшити інвестицію. Але це станеться лише в тому разі, якщо бізнес повірить, що низькі ставки зберігатимуться тривалий час. Якщо ви вважаєте, що в найближчі три роки до влади може прийти уряд лейбористів, який знову підвищить податки (і набагато сильніше), тоді для вас немає жодного сенсу розпочинати будівництво нового заводу, яке триватиме якраз три роки. А крім того, чим менш послідовним виявляється пакет прийнятих рішень, тим вища ймовірність, що його буде скасовано, причому незалежно від того, хто саме при владі.

Ще гірша ідея енергетичних субсидій. Вони не тільки збільшать і так вже високе боргове навантаження Великої Британії приблизно на 100 млрд фунтів, а й спотворять стимули для скорочення споживання викопного палива в той момент, коли на нього зріс попит. Хоча цей захід представлений як «тимчасовий», субсидування цін на енергоносії сумнозвісне тим, що його дуже важко скасувати після того, як воно вже запроваджено. Багатьом країнам, що розвиваються, це надто добре знайоме.

Хоча інші європейські країни також вдаються до відчайдушних заходів, щоб упоратися з неймовірним сплеском споживчих цін після нападу Росії на Україну, план Трас своїми масштабами більше нагадує схеми в країнах, що розвиваються. Багато хто з них, особливо експортери палива, намагаються обмежити ціни на енергоносії для споживачів, а досягається це, як правило, за допомогою колосальних бюджетних видатків.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Ще гірша ідея енергетичних субсидій

Існують певні паралелі між податковим пакетом Трас та спробами адміністрації президента США Джо Байдена ухвалювати різноманітні прогресивні економічні рішення, які виходять далеко за межі того, що Байден обіцяв під час своєї виборчої кампанії. Але принаймні ці рішення Байдена чітко формулювалися іншими демократичними кандидатами на пост президента у 2020 році, насамперед Берні Сандерсом та Елізабет Уоррен. Крім того, не є цілком неможливою перспектива перемоги з такою програмою демократичного кандидата у президенти у 2024 році, особливо у разі, якщо кандидатом від республіканців залишиться Дональд Трамп.

Рішення Трас, зі свого боку, не було артикульовано аналогічно. Вона стала прем'єр-міністром, провівши коротку виборчу кампанію серед приблизно 180 тисяч членів Консервативної партії, які сплачують членські внески. Більше ніхто не мав права голосу, і немає особливих причин вважати, що британські виборці підтримали б її програму.

Навіть якщо припустити, що історія з міні-бюджетом є політичним театром, ця вистава виглядає не дуже ефектною. Виборці зазвичай звертають більше уваги на економіку та щедроти уряду в рік перед виборами. Добре задокументоване існування «політичних бюджетних циклів»: у рік виборів уряди просувають уперед найбільш яскраві проекти бюджетних видатків та скорочують розміри менш помітних, довгострокових інвестицій. Однак найближчі вибори у Великій Британії можуть відбутися не раніше січня 2025 року. На той час усім уже буде зрозуміло, що зниження податків не окупається підвищенням темпів зростання економіки, тому будь-яка позитивна реакція виборців випарується. Трас могла б оголосити дострокові вибори, щоб отримати ширший мандат на проведення своєї політики, але такий крок став би неймовірно ризикованим.

Так, радикальні рішення собливо прийняті консервативними політиками) часто засуджувані пресою, але потім виявляються набагато успішнішими, ніж очікувалося. Прем'єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер і президент США Рональд Рейган — це два головні приклади цієї тенденції, а Трас не приховує свого захоплення «залізною леді». Проте Тетчер і Рейган принаймні проводили послідовну політику, яку вони дуже чітко артикулювали. Про уряд Трас такого поки що сказати не можна.

Трас та її міністр фінансів, Квазі Квартенг, мають рацію, коли стверджують, що головною економічною проблемою Британії протягом останніх кількох десятиліть було анемічне зростання продуктивності, і що вирішувати цю проблему потрібно за допомогою реформ на боці ринкової пропозиції. У них ще є час, щоб представити покращені плани і зрозуміліше пояснити їх суспільству. Банк Англії тут також має відіграти ключову роль. А поки цього не станеться, фунт залишатиметься хлопчиком для биття, і ситуація, найімовірніше, стане набагато гіршою, перш ніж почне покращуватися.

НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2022

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X