За нашу свободу!

17 травня 2020, 22:03
НВ Преміум

У ці, м’яко кажучи, важкі для економіки тижні звучить багато різноманітних рецептів порятунку країни. Проблема в тому, що більшість цих рецептів ми вже пробували, і вони не дали бажаного результату

Не просто протекціонізм, а тотальний протекціонізм — повну закритість економіки, вже впроваджували з 1917-го по 1991-й. Тотальний контроль над цінами теж був з 1917-го. Державне регулювання цін припинили лише у 2014−15 рр.

Відео дня

Пропонують зараз відродити міністерство промислової політики. У складі останнього уряду СРСР я нарахував 12 міністерств, у назві яких було слово «промисловість», і ще три з «машинобудуванням». Уряд УРСР був калькою і васалом союзного.

Типу кейнсіанська політика державного стимулювання сукупного попиту, зокрема, через нарощування дефіциту бюджету, була майже всі 30 років незалежності з небагатьма винятками. Відповідно, ця політика часто завершувалась монетизацією цього дефіциту Національним Банком (інакше кажучи, друкуванням грошей) з добре відомими наслідками.

Дефолт був у 1998-му. Політика фіксованого обмінного курсу — у 2010−2013 рр. Сильна гривня у 2005-му та 2019-му. Слабка — решту часу.

Україна почала співпрацювати з МВФ (і позичати його кошти) у 1994 році.

Таким чином, ми вже примудрились спробувати майже всі доктрини економічного розвитку з усіх можливих світових підручників (як монетаристських, так і марксистських). Те, як ми стимулювали глобальну тютюнову галузь у 2012−2014рр., при цьому самі майже не виробляючи тютюну, стало не стільки предметом аналізу науковців, скільки приводом для сміху. Це трішки нагадує, як ми одночасно святкуємо Різдво Христа (двічі) і Його Воскресіння поміж святкуванням комуністичних свят 8 Березня і 1 Травня.

Україна за останні 100 років так і не дізналася, що таке економічна свобода

Ми спробували вже все, крім найважливішого! Україна за останні 100 років так і не дізналася, що таке економічна свобода.

Згідно з однойменним індексом The Heritage Foundation у 2020 році, Україна визнається «переважно невільною» і знаходиться на 134 місці у світі між Беніном і Пакистаном. Ми залишаємося найменш економічно вільною країною Європи. Тобто менш вільною ніж Росія, Білорусь чи Молдова.

За 26 років дослідження Україна дев’ять років (2003−2008 і 2018−2020) вважалася «переважно невільною» і решту 17 років — «репресивною». Це до тези наших друзів «економічних патріотів», що в Україні колись перемогли ліберали. Ні, Україною вже 100 років реально керують комуністи — як би вони не називались — імперські, радянські, національні, олігархічні чи «економічно патріотичні».

Ще гіршою новиною є те, що у порівнянні з Росією (з Польщею порівнювати себе ще рано) за 26 років дослідження Україна була вільнішою лише 1 рік (2008). 10 років вона була такою ж невільною, як і Росія, а 15 — репресивнішою для своїх громадян і підприємців ніж нація-агресор, режим якої називають авторитарним, якщо не диктаторським.

Результат в нашій економічній статистиці — найбідніша країна Європи.

Складниками рейтингу (від найвищих показників в Україні до найнижчих) є фіскальне здоров’я (84), свобода торгівлі (81), податкове навантаження (81), монетарна свобода (63), свобода бізнесу (61), захист прав власності (48), урядові видатки (47), ефективність правосуддя (42), чесність уряду (38), інвестиційна свобода (35) і фінансова свобода (30).

Наш показник свободи праці нижче середнього, але (чи може — саме тому) «новий» уряд забороняє українцям виїжджати з країни.

Чесність Кабміну на рівні «репресивних» економік, але (чи може — саме тому) ми отримуємо «закон один для всіх», крім гіпермаркету і ресторану, власниками яких є депутати з правлячої партії.

Фінансова свобода на рівні «репресивних» економік, але (чи може — саме тому) з 28 квітня ми отримуємо закручування гайок у вигляді фінмоніторингу (це після фіскалізації під час відомого турборежиму восени минулого року.)

І, дорогий Офіс президента, зважаючи на «репресивну» інвестиційну свободу в країні, інвесторам потрібна не няня. Їм потрібна свобода, що включає хоча б сприятливе (якщо не дружнє) ставлення до бізнесу усіх органів влади (і національних, і місцевих), рівні правила гри і захист прав власності.

Ми реалісти. І розуміємо, що свободу ніхто не «дарує», навіть (а, може, особливо) наша рідна національна держава. Навпаки, свободу, тим більше, економічну, виривають зубами з пащі монопольно-корумпованих інтересів.

Для цього країні вкрай потрібне підприємництво і підприємливість, яка виховується ще з дитсадка і початкової школи. Для цього країні вкрай потрібна активна громадська і соціальна позиція підприємців, об'єднання їх у потужні асоціації. Для цього країні потрібні політичні організації, які представляють інтереси підприємців і відстоюють економічну свободу у суспільстві, передовсім у парламенті і місцевих радах.

Інакше економічна неволя завжди загрожуватиме втратою політичних свобод. Така загроза є особливо актуальною зараз.

Колонку опубліковано в журналі НВ. Републікацію повної версії заборонено.

З міркувань безпеки та піклуючись про здоров’я наших читачів, кур'єрів, які доставляють номер, і членів редакції, найближчі кілька тижнів журнал виходитиме тільки онлайн.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X