«Залити економіку кредитами»?

14 травня 2020, 23:43
НВ Преміум

Про ціну грошей, кредити та розвиток економіки

Слуханню звіту Національного банку у Верховній Раді передував ряд інтерв'ю і заяв з нищівною критикою НБУ, такою як, наприклад, цитую: «Национальный банк внес самый большой вклад в экономический кризис в стране. Они сознательно сдерживали кредитование экономики» (Ігор Уманський).

Відео дня

Отже, є і така «експертиза», що для розгортання кредитування треба знизити ставку рефінансування і діло піде. Популістська і не підкріплена ніяким досвідом.

Спочатку про ціну грошей

Україна з року в рік б'є (анти)рекорди вартості грошей на грошовому (депозити/кредити) та інвестиційному (облігації) ринках. Якщо високу вартість кредитів банкіри часто виправдовують фактором незахищеності в «корумпованих судах» (спірне трактування) і тим, що кредитор вимушений закладати в ціну кредиту ризики неповернення, то який фактор високої ціни облігацій держави в особі міністерства фінансів?

Невже незахищеність в судах? Звісно, ні. Просто (вибачте, непросто) інвестори не довіряють, і тому держава або ставить зависоку ціну запозичення і залучає найбільш ризикованих, або/та використовує державні банки для такого викупу.

В останні роки Україна робила послідовні кроки по зміцненню довіри шляхом впровадження багатьох міжнародних регламентів функціонування ринків, бізнесу, регулятивних і податкових систем. Складний і нешвидкий процес, але крок за кроком ціна облігацій знижувалася і гармонізувалася з грошовим ринком, дійшовши у 2019 році до омріяної однознакової величини. Але тепер в Україні чомусь заговорили про дефолт. Ціна пішла вгору.

Зроблю таке твердження: ціна грошей дорівнює репутації.

Тобто буде завжди високою для непослідовного непередбачуваного партнера.

Тепер про кредити

Спробую нагадати деякі важливі орієнтири банківського кредитування зразка 2020 року (не плутати з українською практикою кредитування середини 90-х).

З 2014-го Україна була на вірному шляху детінізації економіки

Отже, для отримання кредиту, незалежно від рівня процентної ставки (навіть коли ставка нуль) позичальник має:

— розкрити походження свого капіталу,

— вести ефективний/незбитковий бізнес (підтвердивши це звітністю),

Ці критерії і їх деталізація визначені в регламентах центральних банків і політиках комерційних банків в розділі «KYC, або Знай Свого Клієнта», «Фінансовий Моніторинг» і «Кредитні ризики». Банки суворо дотримуються цих критерій, бо кредити мають повертатися.

Проведення банком «тіньових/сумнівних операцій своїх клієнтів призведе до: а) високих штрафів; в) припинення міжнародних платежів з боку іноземних банків; с) втрати ліцензії.

Тут моє ще одне твердження: «Репутація монетизується, негативна буде із знаком мінус».

В Україні за різними оцінками 50% тіньової економіки, яка у значній мірі не відповідає цим фундаментальним критеріям, і її шанси на отримання банківських кредитів є мінімальними. Навіть при суперпрограмі 5−7−9.

Щодо кредитування великих державних програм, то український досвід тут теж має свої (анти)рекорди: найвищий на європейському континенті рівень проблемних кредитів, особливо в державних банках, де переважно зосереджені державні програми (понад 170 млрд грн або більше 50% портфелю без даних по Приватбанку). Державні банки періодично докапіталізуються. Що це означає? Що втрачені кредити формують збиток і «з'їдають» капітал. Так, за період 2014−17 років направлено 57 млрд грн наших податків. Це і є ціна «заливання грошима».

Яка пропонується альтернатива такій політиці? Як забезпечити кредитами зростання економіки?

Вважаю, що з 2014-го Україна була на вірному шляху детінізації економіки і гармонізації ринків через впровадження низки міжнародних регламентів. Розбіг думок щодо ставки НБУ, яка могла б раніше знизитися, є питанням важливим, технічним, але не визначальним для розвитку економіки, з причин, які я вище описав.

Тепер щодо заклику про розвиток економіки. Якої? Якісно і кількісно?

Мантра про опікування малим і середнім бізнесом лежить не стільки в площині кредитів, скільки в забезпеченні їх діяльності замовленням. Звідки взяти нові замовлення при падінні ВВП у 2020 році, або навіть при подальшому зростанні лише на 2−4% на рік? Відповідь тут: від перерозподілу, точніше від демонополізації. Дайте їм можливість заробляти, надайте їм квоти у державних тендерах.

Буде замовлення — будуть і кредити, а не навпаки.

Взагалі, можна замислитися: чи своєчасний заклик розгорнути масове кредитування в час погіршення показників корупції в Україні (Україна на 126 місці за рейтингом сприйняття корупції)?

У підсумок: у турбо- чи ще у якомусь прискореному режимі: 1) детінізація і демонополізація економіки; 2) фіскальні стимули малому бізнесу і доступ (квоти) до державних замовлень; 3) спрощення адміністрування ведення бізнесу; 4) забезпечення державою умов чесної конкуренції і рівності усіх перед законом — сформує не тільки гарну грошову пропозицію, але і гарну для країни економічну перспективу. Отже: знання, уміння, дія, репутація.

Звісно, це складніше, ніж «залити економіку кредитами».

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X