18 червня 2018, понеділок

Освіта, бізнес та держава. Як їм порозумітись?

0 коментувати

Існуюча модель фінансування освіти не виправдовує і 10% потреб українського бізнесу

Новий 2018 рік – можливість для позитивних змін в освіті. Хоч і цинічно, проте ключовим у сфері освіти є фінансування, адже саме воно уможливлює нові відкриття. Якщо воно буде прогресивне та якісне, то невдовзі ми зможемо побачити як наші випускники отримують Нобелівську премію.

На жаль, сьогодні українська освіта ще залишається пережитком радянської системи й наші дипломи (навіть європейського зразка) не визнають на світовому ринку. Ключова проблема в тому, що застаріла модель фінансування української освіти не виправдовує навіть 10% потреб українського бізнес-простору (не кажучи вже про європейський).

Як фінансують освіту в світі? Є декілька джерел:

1) бюджетні асигнування;

2) надходження від надання платних освітніх послуг і послуг, супутніх з освітнім процесом (продаж навчальних посібників, надання житла);

3) фінансування, отримане від компаній, плата за організацію та проведення програм підвищення кваліфікацій та окремих тренінгів для діючих і майбутніх співробітників; іменні стипендії для студентів, які можуть включати зобов'язання студента працювати в компанії протягом деякого часу після закінчення навчального закладу;

4) пожертвування, спонсорська допомога, іменні професорські позиції та інші форми неповоротних інвестицій компаній і приватних осіб в освіту;

5) система ваучерів та інших механізмів державної підтримки здобуття платної освіти;

6) інші зовнішні джерела фінансування, такі, як: дотації від некомерційних організацій і кредити;

7) самофінансування (кошти, отримані від надання непрофільних послуг-видавничих, телекомунікаційних тощо);

8) освітні кредити.

Українці з негативом та недовірою ставиться до приватних вишів

Для України характерне саме бюджетне фінансування і це історично закладено з часів Радянського Союзу. Останнім часом набувають популярності приватні інвестиції, але більше довіряють все ж державним навчальним закладам. Українці з негативом та недовірою ставиться до приватних вишів, вважаючи їх «пірамідами» та установами з неналежним рівнем надання освітніх послуг.

У високорозвинених країнах зростання частки приватного фінансування у вищу освіту від студентів, сімей, корпорацій та інших суб'єктів перетворилось на стійку тенденцію. У Західній Європі приватні джерела становлять від 5% до 30% фінансування освіти, більше 50% — в Австралії, Японії та США, і за 80% у Кореї та Чилі. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в період з 1995 по 2004 роки лише в чотирьох з 24 країн відбулося збільшення частки державного фінансування. Мова йде про Чехію, Ірландію, Японію та Іспанію. При цьому за період з 1995 по 2005 роки обсяг приватного фінансування зріс на 284% у європейських країнах і на 276% у країнах ОЕСР. У той же час частка приватного фінансування істотно випереджала зростання фінансування з державних джерел усіх рівнів: відповідно 176% проти 49%.

Залежно від розміру плати за вищу освіту, в другій половині 90-х європейські країни можна було розділити на три групи: безкоштовне навчання (Німеччина, Данія, Фінляндія, Норвегія, Греція, Великобританія, Швеція, Австрія), невисока плата (Франція), висока плата (Швейцарія, Бельгія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Ірландія). Останні зміни в Австралії, Японії, США та багатьох європейських країнах свідчать про те, що освіту дедалі частіше починають фінансувати батьки та студенти, і дедалі рідше — уряд.

У ринкових моделях фінансування все наполегливіше пробиває собі дорогу концепція: оскільки професійна підготовка приносить певні вигоди випускникам, то вони і повинні брати участь у її фінансуванні.

Взаємодія бізнесу з інститутами вищої освіти в країнах Заходу багато в чому пов'язана з проникненням держави в «приватне життя» вишів. Як доказ — скорочення автономії університетів. Ретельне планування механізмів регулювання систем вищої освіти пов'язують з вимогами ринку праці.

Хороший система взаємодії освіти й бізнесу існує у Великобританії. Наприклад, в Університеті Манчестерського інституту науки і технологій створили Північний дослідний центр аерокосмічних технологій. А в Університеті Ланкастера — Міжнародний союз з охорони навколишнього середовища. В останньому займаються просуванням знань видів бізнесу в сфері природоохоронних послуг і технологій.

Американське законодавство передбачає численні пільги для корпорацій, які фінансують освіту: можливість роботи в державних лабораторіях, зниження податків на прибуток, безоплатна оренда державної землі, знижки на придбання сировини та матеріалів.

Довгий час університети розвивалися як досить незалежні організації, але зараз бізнес та освітні установи потребують одне одного. Університети прагнуть отримати додаткові джерела фінансування і можливості практичної перевірки результатів своїх досліджень, а корпорації потребують висококваліфікованих кадрів та новітніх наукових розробок.

Тож яку модель фінансування освіти найбільш доцільно застосувати в українських реаліях?

Прихильники приватного фінансування вважають, що освіта — це інвестиційний капітал і приносить вигоду. До того ж, платне навчання підвищує відповідальність за свою освіту. А університетська автономія, в свою чергу, підсилює незалежність навчального закладу.

Освітні установи часто навчають, базуючись не на вивченні попиту на ринку праці, а на основі популярності тієї чи іншої спеціальності серед вступників. Щоб запобігти можливим перекосам, прихильники бюджетного фінансування переконані в необхідності збереження державної допомоги.

Прихильники змішаного фінансування вважають оптимальною комбінацію державного капіталу як гарантій і приватного капіталу як можливості розвитку.

Прихильники кожної моделі фінансування освіти наводять переконливі аргументи на користь тієї чи іншої моделі та, здається, «ідеал» поки вивести неможливо. Україна – країна зі своїм освітнім менталітетом та своїми історичними особливостями, тому повний відхід від бюджетного фінансування ніколи не знайде підтримку в суспільстві. Тому варто задуматись про перехідний період. Так суспільство матиме час самостійно зрозуміти, як модель дає в наших умовах кращі результати.

Присоединяйтесь к нашему телеграм-каналу Мнения Нового Времени


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.