Пандемія — не найстрашніше. Чого боялися українці у 2020-му

30 грудня 2020, 13:20
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Дослідження виявили, що хоча у всьому світі пандемія стала головним чинником погіршення психологічного стану, в Україні вона знаходиться аж на п’ятому-шостому місці

Якщо порівнювати з загальними настроями минулого року, то у цьому році, звичайно, спостерігається їх погіршення.

Зросло розчарування в тому, що влада здатна забезпечити суттєві зміни і прогрес, та в оцінці діяльності представників влади — від президента до Верховної Ради і провідних політичних сил. Це почуття суттєво зросло у порівнянні з минулим роком.

Відео дня

Проте особисто я очікував, що буде дуже сильне зростання розгубленості, страху, тривоги та негативних почуттів, пов’язаних насамперед з пандемією та з одним з її наслідків — погіршенням економічної ситуації. Звичайно, що карантини та локдауни ніякій економіці світу не йдуть на користь, але, на жаль, для таких країн, як Україна, це дуже складна ситуація.

Але, за даними українських дослідників, рівень дистресу, тобто стресу, який загрожує здоров’ю людини і її психологічному стану, суттєво не зріс. Світові дослідження виявили, що хоча у всьому світі пандемія стала головним чинником погіршення психологічного стану, в Україні вона знаходиться аж на п’ятому-шостому місці.

Українці бояться пандемії як соціального явища, а не реальної загрози для себе

Ми в Інституті соціології вже багато років запитуємо людей про те, чого, на їхню думку, зараз люди бояться найбільше. І ось, згідно з даними нашого жовтневого соціологічного моніторингу Українське суспільство-2020, українці найбільше все ж таки побоюються безробіття. Далі — зростання цін — 65%. Потім ідуть побоювання, пов’язані із нападом зовнішнього ворога — 43%. Поряд із цим показником — 43% — пандемія коронавірусу. Що цікаво — особисто захворіти бояться лише 28%. Тобто українці бояться пандемії як соціального явища, а не реальної загрози для себе.

На мій погляд, причина у тому, що українці — надто великі фаталісти, вважають, що роби — не роби щось, а як складеться, так і складеться. Це не тільки наша проблема, а такий собі східнослов'янський синдром. З цим потрібно боротися, бо ми не виробимо необхідну самодисципліну, щоб долати труднощі.

В українському суспільстві знижується тривожність і агресивність. Це дуже важливо, враховуючи, що зараз багато соціальних груп опинилися в дуже великій скруті, тож вони є чинником потенційних соціальних протестів. До Нового року ми підходимо з протестом підприємців на Майдані та протестом шахтарів, які добувають уранову руду у Кіровоградській області. Добре, якщо в цілому у суспільстві стає менше агресивності, але завданням влади залишається проведення діалогу із суспільством та роз’яснення.

Також ми поставили кілька запитань, які стосуються ситуації з коронавірусом. Наприклад, чи взагалі вас непокоїть ця ситуація? Відповідь була ствердною у майже 80% опитаних. Не переймаються цією проблемою трохи більше 12%. Інша справа, що коли ми питаємо, чи влада робить те, що потрібно для подолання цих наслідків? Вважає, що влада робить все, що може 12,7% опитуваних. Найбільш популярна відповідь — влада щось робить, але цього недостатньо — 51,6%. Влада нічого не робить — 22,1%. Тобто є серйозний запит на більш рішучі дії з боку влади.

За продовження карантину із суворими обмеженнями виступає 21,6% опитуваних. Те, що карантин потрібно пом’якшити, але деякі обмеження продовжити і надалі - вважає 42,5%. Зняти усі обмежувальні заходи — 22%. З точки зору громадської думки, треба зберегти тільки вкрай необхідні обмежувальні заходи. Зараз ще, можливо, зберігається недостатньо серйозне ставлення до реальності цієї загрози.

Я розглядаю такі настрої крізь призму нашого історичного досвіду.

По-перше, фаталізм. Оскільки Україна була постійно у сфері чийогось впливу, то до всього вироблялося фаталістичне ставлення.

По-друге, це радянський досвід. Радянська людина вважала, що їй нічого не треба робити. Все за неї вирішить партія. Зараз вже давно партії нема, але уявлення, що хтось колись якось вирішить, зберігається. Тобто такий патерналізм.

Чому у нас такі великі розчарування у владі? Тому що є сподівання — вона все вирішить, а вона нічого не вирішує. Вже минулого року (наприкінці), за даними центру Разумкова, відносна більшість вважала, що справи йдуть у правильному напрямку. А зараз так вважають тільки 20%. І такі хвилі настроїв супроводжують діяльність будь-якої влади.

Для цієї влади був більший аванс, вона мала ще додаткових пів року. На відміну від попередників, її рейтинг падав не так швидко і катастрофічно. Але все одно фінал однаковий. Переважна більшість людей вважає, що справи йдуть у неправильному напрямі.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X